Постанова № 24699932, 12.06.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. Справа № 2a-1870/2781/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача - Красота І.В.,

представника відповідача - Радченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім" ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Торговий дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" (надалі по тексту - позивач, ДП "Торговий дім" ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст") звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Конотопська МДПІ), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022311 від 05.01.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі акту перевірки від 16.12.2011 р. №467/23-3/36455025, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022311 від 05.01.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15986,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Позивач вважає рішення протиправним з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органам державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишають не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно закону.

ТМЦ від ПП ВКФ «Промзварка» за указаний період були отримані по видаткових накладних.

Оплата за отримані ТМЦ була проведена у безготівковій формі платіжними дорученнями: № 595 від 05.05.2011р. на суму 20736,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3456,00 грн.), № 647 від 12.05.2011р. на суму 42924,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7154,00 грн.),

ПП ВКФ «Промзварка», як постачальником продукції в зазначених фінансово-господарських операціях, були надані покупцю ДП «Торговий дім» TOB «НВО «Червоний металіст» податкові накладні.

Оскільки ДП «Торговий дім» TOB «НВО «Червоний металіст» є платником ПДВ, то ним було віднесено до складу податкового кредиту та включено у Реєстр отриманих податкових накладних у травні 2011р. суму ПДВ 15986,00 грн.

Таким чином, позивач правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ. .плачені підприємством у зв'язку з придбанням ТМЦ, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення Конотопської МДПІ не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.12.2011 р. Конотопською МДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП "Торговий дім" ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" з питань взаємовідносин з ПП ВКФ «Промзварка» за травень 2011 р., за підсумками якої складено акт перевірки №467/23-3/36455025 (а.с.74-80).

05.01.2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки Конотопською МДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення №0000022311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 15987,00 грн., з яких: 15986,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення відповідачем став акт перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 22.09.2011 року згідно якого встановлено відсутність товарних операцій між ТОВ «Альфа-К» та ПП ВКФ «Промзварка» (а.с. 54-58).

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 10.01.2011 року Дочірнім підприємством "Торговий дім" ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" укладено з ПП ВКФ «Промзварка» договір поставки №10-01 електротоварів (а.с. 47-50).

На підтвердження виконання договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про сплату вартості товару, рахунки - фактури та витяг з книги приходу товарно - матеріальних цінностей (а.с.14-46, 87-91).

Транспортування здійснювалося підприємством «Ночной Экспресс», що підтверджується наданою до суду позивачем копією товарно-транспортної накладної (а.с.92).

Також, суд зазначає, що надалі зазначені товари були продані ТОВ «НВО «Червоний металіст»», що також підтверджується наданими у судове засідання копією договору купівлі -продажу №2, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткових накладних, податкових накладних (а.с. 94-142).

Таким чином, суд приходить до висновку, про реальність здійснених господарських операцій між ПП ВКФ «Промзварка» та позивачем щодо поставки електротоварів .

Оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та його контрагентом у зв'язку з відсутністю у контрагента ПП ВКФ «Промзварка»- ТОВ «Альфа-К» основних фондів, не підтвердженні жодними доказами, що містять предмет доказування та беручи до уваги декларування контрагентом податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем за спірний період, суд вважає правочини такими, що не можуть бути визнані нікчемними .

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок та встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Зазначена позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ", в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність умислу у позивача на завдання шкоди інтересам держави, шляхом ухилення від сплати податків, висновки про нікчемність правочину було зроблені ним необґрунтовано та передчасно.

Згідно ст. 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, серед яких і стягнення зборів (обов'язкових платежів).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності складу правопорушення. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між правопорушенням та його наслідками.

З огляду на викладене, позивач міг бути необізнаний про вчинення порушень в сфері господарської діяльності з боку посадових осіб його контрагентів, при цьому належним чином виконувати свої зобов'язання за угодою.

Таким чином, до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції з вищезазначених підстав, доки не буде доведено, що його дії були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обов'язкових платежів.

Також, відповідачем не надано доказів, саме щодо того, що дії позивача були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обов'язкових платежів, а тому посилання представника відповідача на зазначені обставини справи є безпідставними.

Відповідно до п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Отже, ПП ВКФ «Промзварка» поставив товар та передавав право на розпорядження товарами (своїм) у власність позивачу на підставі договору поставки, який передбачає право власності на такий товар.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем сум ПДВ до податково го кредиту за травень 2011 року по господарським операціям із ПП ВКФ «Промзварка».

Отже, з огляду на реальність вчинення зазначеної угоди між позивачем та ПП ВКФ «Промзварка», суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0000022311 від 05.01.2012 р. винесене з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Торговий дім" ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції №0000022311 від 05.01.2012 р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 15.06.2012 року.