Постанова № 24698710, 10.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 р. № 2а-12975/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Билень Н.С.,

представника позивача Завалишина Ю.О.,

представника відповідача Голода І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»(надалі -Позивач»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі -СДПІ ВПП у м. Львові), в якому просить суд з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог та підстав позову від 16.01.2012р., від 20.04.2012р. визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2011 року №0000270804/0/10855, №0000280804/0/10856, № 0000290804/0/10857.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий кредит по податку на додану вартість сформовано ним на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Господарські операції з постачальниками товарно-матеріальних цінностей та виконавцями послуг були реальними, отримані позивачем, накладні, виписані контрагентами ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ПП «Пірует»та ТзОВ «Віктор і Ко» є дійсними, а згадані контрагенти є діючими підприємствами, відповідно включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначає, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг) та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Отримання послуг з перевезення підтверджуються відповідними товарно-супровідними документами. Позивач також зазначає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість законодавство України не передбачає норми, які б вказували, що неподання звітності та несплата податку продавцем, відсутність продавців за податковою адресою при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця (замовника) та суму бюджетного відшкодування. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Таким чином, вважає, що відповідач незаконно зменшив суму від'ємного значення ПДВ. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов та доповнення до заперечень проти позову, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у ході проведення аналізу податкової звітності, реєстраційних даних та інших документів ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ПП «Пірует»та ТзОВ «Віктор і Ко», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу незначної чисельності персоналу, оборотних коштів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізованих товарів. Перевіркою встановлено, що позивачем не надано необхідний пакет підтверджуючих документів на поставку товарно-матеріальних цінностей (надалі -ТМЦ) по взаєморозрахунках із вказаними контрагентами, які є підставою для відображення зазначених операцій в податковому обліку, зокрема: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанцію про приймання вантажу чи товарно-транспортну накладну, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення, тобто ті документи, які б підтверджували фактичне транспортування ТМЦ, отриманих позивачем, а також сертифікати якості і відповідності товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та контрагентами, ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ПП «Пірует»та ТзОВ «Віктор і Ко»носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні. Додатково пояснив, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не можу бути підставою для включення визначених у такій накладній сум ПДВ до податкового кредиту. З урахуванням наведеного просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач -Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», код ЄДРПОУ - 01059900, юридична адреса: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради 16.03.1992р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач взятий на облік як платник податків в СДПІ ВПП у м. Львові.

Відповідно до наказу СДПІ ВПП у м. Львові від 11.05.2011р. №165 проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань взаєморозрахунків позивача з ПП «Західна енергетична спілка», ПП «Електросвіт-Ю», ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ОСОБА_3, ДП «Укравтогаз «НАК Нафтогаз Україна», ПП «Пірует»та ТзОВ «Віктор і Ко» за червень, серпень, грудень 2010р., січень-лютий 2011р.

За результатами документальної невиїзної перевірки ДГТО «Львівська залізниця»встановлено порушення п.1.14.185, п .14.1.191, ст. 14, п. 185.1, ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI а саме: завищення податкового кредиту на суму 187720 грн. в лютому 2011р. по взаєморозрахунках з ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ПП «Пірует»; п. 1.7 та п. 1.8 ст.1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 та п. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР завищено податковий кредит на суму 8639 грн., в тому числі за червень 2010р. на суму 330 грн., за серпень -8309 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Віктор і Ко»; ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/97-ВР по взаєморозрахунках з ТзОВ «Віктор і Ко», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 10799 грн., в тому числі за І півріччя 2010р. на 413 грн., 3 квартали 2010р. на 10386 грн.

За результатами перевірки СДПІ ВПП у м. Львові складено акт документальної невиїзної перевірки від 25.05.2011р. № 17/08-04/01059900.

На підставі вказаного вище акту СДПІ ВПП у м. Львові винесено податкові повідомлення-рішення від 01.06.2011р. №0000270804/0/10855, №0000280804/0/10856, №0000290804/0/10857 якими донарахувано ДТГО «Львівська залізниця»грошове зобов'язання на загальну суму 212018,5 грн., а саме:

- податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2011р. № 0000270804/0/10855 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість», у розмірі 187721 грн., у тому числі за основним платежем - 187720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

- податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2011р. № 0000280804/0/10856 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість», у розмірі 10798,75 грн., у тому числі за основним платежем - 8639 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2159,75 грн.

- податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2011р. № 0000290804/0/10857 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток, 3011020100»у розмірі 13498,75 грн., у тому числі за основним платежем - 10799 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2699,75 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області, однак рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 10.08.2011р. № 21609/10/25-005/1732 та рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 21.10.2011р. № 4038/6/10-2115 залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін. У звязку з цим, позвиач виріщив звернутись до суду.

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Щодо господарських відносин позивача з ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем в особі ВО «Служба матеріально-технічного постачання»та ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС» укладено договір поставки № Л/Н-101174/НЮ від 31.12.2010р.

На підставі вказаного договору ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС»поставило позивачу «скло листове»марки М3, 4мм на загальну суму 1108598,40 грн., в тому числі ПДВ на суму 184766,40 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: договір поставки № Л/Н-101174/НЮ від 31.12.2010р., специфікація № 1 від 31.12.2010р. (додаток до договору № Л/Н-101174/НЮ); етикетка на скло з відміткою «ВТК4»; акт про приймання матеріалів; паспорти якості від 25.01.2011р. та від 26.01.2011р.; сертифікат відповідності на скло № 1; виписка руху товару за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. по склу; податкова накладна від 07.02.2011р. № 0000002; видаткова накладна №ТТ -0000002 від 07.02.2011р.; платіжне доручення від 03.03.2011р.; рахунок-фактура № ТТ-0000002 від 07.02.2011р.; акт про приймання матеріалів від 07.02.2011р.

Обставина щодо транспортування товару підтверджується дорожньою відомістю №48633201.

Доставка товару позивачу, що придбавався у ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», здійснювалась за рахунок ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС»на умовах DDU (для товарів українського походження) за правилами ІНКОТЕРМС-2000. Згідно з п.5.4 договору № Л/Н-101174/НЮ від 31.12.2010р. датою поставки товару вважається дата підписання сторонами договору видаткової накладної. Як вбачається із матеріалів справи, датою підписання видаткової накладної сторонами є 07.02.2011р., що підтверджується видатковою накладною № ТТ-0000002.

На підтвердження використання у подальшій господарській діяльності товару, отриманого від ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», позивачем надано документи, що підтверджують видачу скла для потреб інших відокремлених підрозділів ДГТО «Львівська залізниця», зокрема: рахунок № 0065 від 30.06.2010р.; рахунок № 38028 від 12.03.2011р., вимога № 69 від 01.03.2011р., рахунок № 38045 від 12.03.2011р., вимога № 80 від 11.03.2011р., рахунок № 38079 від 17.03.2011р., вимога № 76 від 02.03.2011р., рахунок № 48245 від 29.04.2011р., вимога № 1434 від 26.04.2011р., рахунок № 48246 від 29.04.2011р., наряд -накладна № 76, рахунок № 48247 від 29.04.2011р., вимога № 39 від 22.04.2011р., рахунок № 88073 від 19.08.2011р., вимога № 380 від 18.08.2011р., рахунок № 98141 від 22.09.2011р., вимога № 120 від 21.09.2011р., рахунок № 98060 від 15.09.2011р., вимога № 226 від 13.09.2011р., рахунок № 78281 від 29.07.2011р., вимога № 417 від 04.07.2011р., рахунок № 78282 від 29.07.2011р., вимога № 215 від 21.07.2011р., рахунок № 58184 від 27.05.2011р., рахунок № 98201 від 26.09.2011р., вимога № 371 від 14.09.2011р., рахунок № 38243 від 31.03.2011р., вимога № 131 від 30.03.2011р., рахунок № 48096 від 20.04.2011р., вимога № 70 від 13.04.2011р., рахунок № 28019 від 16.02.2011р., вимога № 40 від 08.02.2011р., рахунок № 28020 від 16.02.2011р., вимога № 41 від 01.02.2011 по 10.02.2011р., рахунок № 28054 від 16.02.2011р., вимога № 154 від 08.02.2011р., рахунок № 28071 від 18.02.2011р., вимога № 60/63 від 16.02.2011р., рахунок № 28226 від 28.02.2011р., вимога № 23 від 08.02.2011р., рахунок № 28105 від 18.02.2011р., вимога № 31 від 14.02.2011р., рахунок № 38122 від 22.03.2011р., вимога № 143 від 17.03.2011р., рахунок № 38131 від 22.03.2011р., вимога № 87 від 17.03.2011р., рахунок № 38199 від 29.03.2011р., прибутковий ордер № 202; вимога № 52; вимога № 326(а) від 01.03.2011р. по 31.03.2011р., рахунок-фактура № 657 від 03.06.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС».

Щодо господарських відносин позивача в особі ВП «Пасажирське вагонне депо Львів»ДГТО «Львівська залізниця»та ПП «Ардея-Тех», судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем та ПП «Ардея-Тех»укладено договори за № ДГ00000064 від 01.12.2010р. та № 000064 від 01.12.2010р. на поставку ремнів привідних 2360С (В) чех. (Rybena) на загальну суму 4998 грн., в тому числі ПДВ -833 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні докази: рахунок-фактура № 030204 від 03.02.2011р.; рахунок-фактура № 110101 від 11.01.2011р.; платіжне доручення № 430 від 21.02.2011р.; платіжне доручення № 342 від 16.02.2011р.; платіжне доручення № 235 від 02.02.2011р.; видаткові накладні від 02.02.2011р. № 020202 та від 16.02.2011 № 160202; податкові накладні від 02.02.2011р. № 60 та від 16.02.2011р. № 726; розшифровка приходу товару ВП «Пасажирське вагонне депо Львів»за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.; розшифровка розходу матеріальних цінностей ВП «Пасажирське вагонне депо Львів»за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.; розшифровка розходу матеріальних цінностей ВП «Пасажирське вагонне депо Львів»за період з 01.02.2011р. по 31.038.2011р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей «Пасажирське вагонне депо Львів»ДГТО «Львівська залізниця»; вимоги № 71 від 04.02.2011р., № 73 від 17.02.2011р.; матеріальний звіт за лютий 2011р. та березень 2011р.; акти від 28.02.2011р. та від 31.03.2011р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Ардея-Тех».

Щодо господарських відносин позивача в особі ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16»та ПП «Пірует», судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем в особі ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16»на підставі довіреності № НЮ-229 від 01.01.2010р. та ПП «Пірует»укладено угоду (контракт) від 10.02.2011р. про поставку товару «Контрактор»КТ «6053Б2, 630 А»у кількості 2 шт. на загальну суму 4986 грн., в тому числі ПДВ 831 грн., «Автоматичний захист двигуна»«pl-c10/3»в кількості 12 шт. на загальну суму 2746,56 грн., в тому числі ПДВ 457,56 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: оборотно-сальдова відомість по рахунку № 63001 акт №7 від 27.02.2011р.; виписки по рахункам, картка № 161 складського обліку матеріалів; картка № 160 складського обліку матеріалів; видаткова накладна від 21.02.2011р. № 21/01-03; рахунок на оплату № 21/01-03 від 07.02.2011р.; податкова накладна від 17.02.2011р. № 265; платіжне доручення від 17.02.2011р. № 99; рахунок на оплату № 21/02-02 від 10.02.2011р.; видаткова накладна від 21.02.2011р. № 21/02-02; податкова накладна від 17.02.2011р. № 254; платіжне доручення від 17.02.2011р. № 100.

Обставина щодо транспортування товару підтверджується подорожнім листом автомобіля №361893 від 21.02.2011р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Пірует».

Щодо господарських відносин позивача в особі ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16»та ТзОВ «Віктор і Ко», судом встановлені наступні обставини.

Між ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16»на підставі довіреності № НЮ-229 від 01.01.2010р. та ПП «Віктор і Ко»укладено договір № Л-РЗП-16-1010 від 21.07.2010р. щодо ремонту шафи керування тяговим транспортером.

Згідно з умовами вказаного вище договору Виконавець в особі ПП «Віктор і Ко»відповідно до умов Замовника ВП «Рейкозварювальний поїзд № 16»зобов'язується надати послуги по ремонту шафи керування тяговим транспортером, згідно з калькуляцією, а Замовник, прийняти належним чином виконані роботи (послуги) та оплатити їх.

На виконання умов договору, виписано податкові накладні № 0267 від 30.06.2010р. на товар «Контактор КТ-62-222, 160а»на суму 1980 грн., в тому числі ПДВ 330 грн. та від 13.08.2010р. № 1223 за надані роботи (послуги) на загальну суму 49859,18 грн. у тому числі ПДВ - 8309,86 грн.

На підтвердження обставин щодо виконання робіт (послуг) відповідно до умов договору № Л-РЗЛ-16 1010 від 21.07.2010р., позивачем надано наступні докази: оборотно-сальдові відомості по рахунку № 63001 на 2 арк.; акт про передачу шафи керування в роботу від 22.07.2010р.; акт здачі - приймання робіт по договору № л/рзп-16-1010 від 21.07.2010р.; договір № л/рзп-16-1010 від 21.07.2010р. калькуляція (додаток до договору № 1); податкова накладна від 13.08.2011р. № 1233; платіжні доручення № 725 від 09.09.2010р., № 715 від 09.09.2010р., № 882 від 09.09.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Віктор і Ко».

Щодо підтвердження реальності господарських відносин позивача в особі ВП «Завод залізобетонних конструкцій»та ТзОВ «Віктор і Ко», суду надані наступні докази: рахунок №0065 від 30.062010р.; прибутковий ордер №202; вимога №52; рахунок - фактуру №657 від 03.06.2010р.; порівняльну таблицю цінових пропозицій на продукцію; рапорт від 03.06.2011р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей на 2010-2011 роки; податкову накладну від 30.06.2010р.; виписку по рахунку за 30.06.2010р.; платіжне доручення від 30.06.2010р. №464.

Обставина щодо транспортування товару підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля серії 01 УЛЗ №264353 від 30.06.2010р., а також пояснювальною запискою головного енергетика ОСОБА_4 від 30.03.2012р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Віктор і Ко».

Судом також встановлено, та не заперечується сторонами, що вищевказані копії документів, що підтверджують взаємовідносини з контрагентами позивача, зокрема: з ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ПП «Пірует», ТзОВ «Віктор і Ко»разом із супровідними листами від 14.04.2011р. № НФ-11/1523, від 27.04.2011р. № НФ-11/1640, від 04.05.2010р. № НФ-11/1686 були надані на запити СДПІ ВПП у м. Львові для надання пояснень та ї документального підтвердження.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормою п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ПП «Пірует», ТзОВ «Віктор і Ко»і, які б свідчили про укладання позивачем угод з метою ухилення від сплати податків.

Із встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що зібрані докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій по взаєморозрахунках з його контрагентами - ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ПП «Пірует», ТзОВ «Віктор і Ко», а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між контрагентами та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи документи, якими підтверджується реальне здійснення господарських операцій, свідчать про підтвердження витрат позивача як валових.

Згідно з п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Щодо доводів відповідача про неможливість підтвердження факту використання у господарській діяльності ДТГО «Львівська залізниця»товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), одержаних від контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

З аналізу статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання договорів між позивачем та контрагентами, та виконання його умов підтверджується належними та допустимими доказами.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд також звертає увагу на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.1.14.185, п .14.1.191, ст. 14, п. 185.1, ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. п. 198.4, п. 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України та правомірність формування податкового кредиту (по взаєморозрахунках з ТзОВ «ТРЕНО-ТРАНС», ПП «Ардея-Тех», ПП «Пірует»); п. 1.7 та п. 1.8 ст.1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 та п. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(по взаєморозрахунках з ТзОВ «Віктор і Ко»); ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/97-ВР по взаєморозрахунках з ТзОВ «Віктор і Ко».

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, тому застосування до ДТГО «Львівська залізниця»штрафних санкцій є протиправним.

З огляду на вказане вище, податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 року №0000270804/0/10855, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 187721 грн., в тому числі за основним платежем -187720 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі -1 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000280804/0/10856, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10798,75 грн., в тому числі за основним платежем -8639 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 2159,75 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000290804/0/10857, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13498,75 грн., у тому числі за основним платежем -10799 грн., та нараховано штрафні санкції у сумі 2699,75 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0000270804/0/10855, № 0000280804/0/10856, № 0000290804/0/10857 від 01.06.2011 року.

3. Присудити на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»судовий збір у розмірі 2120 грн. 18 коп. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 травня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.