Постанова № 24698556, 08.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3691/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Судді Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання Ворошило О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Авалян Є.В.

від відповідача - Коляденко Е.А.

від третіх осіб - не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопроходка» до Ленінського Відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2012 року до суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопроходка» до Ленінського Відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення грошових коштів із боржника ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» на загальну суму 5 414 558, 22 грн.

Вказане виконавче провадження відкрито на виконання декількох виконавчих листів, виданих різними судами (Ленінський, Артемівський, Кам'янобрідський районні суди міста Луганська, Слов'яносербський районний суд Луганської області, Стаханівській, Краснодонський, Первомайський, Кіровський міські суди Луганської області, Іваничівський районний суд Волинської області, Нововолинський міський суд Волинської області). Таким чином спір щодо скасування постанов державного виконавця належить до юрисдикції адміністративного суду.

19.04.2012 державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 15-531. Зазначену постанову боржником отримано 03.05.2012.

Зазначену постанову позивач вважає безпідставною, необґрунтованою й винесеною з порушенням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Невідповідність обсягу коштів, що підлягають до стягнення за виконавчими

документами, загальному обсягу вартості заарештованого майна підприємства.

На виконанні в державній виконавчій службі знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з підприємства грошових коштів на загальну суму 5 414 558, 22 грн.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.04.2012 такий арешт накладено на все майно підприємства.

Вартість усього майна підприємства значно перевищує суму, що підлягає до стягнення.

Як вбачається з бухгалтерської документації, вартість одного лише рухомого майна підприємства (без вартості нерухомого майна, грошових активів та дебіторської заборгованості) складає 12 755 000 грн., що більше ніж вдвічі перевищує суму, що підлягає до стягненню за виконавчими листами.

Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом.

Відтак державним виконавцем значно перевищено розміри та обсяги грошових коштів, що підлягають до стягнення, чим порушено норму матеріального права, а саме: ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Порушення державним виконавцем процедури звернення стягнення на майно

боржника.

Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо) описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином першим етапом звернення стягнення на майно є його виявлення.

На момент винесення постанови про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (19.04.2012) державний виконавець не звернувся до позивача з метою виявлення майна підприємства.

Лист, у якому державний виконавець пропонує повідомити йому баланс підприємства та вказати йому наявне майно, державний виконавець вручив керівнику підприємства лише 28.04.2012 року.

Тобто на момент винесення постанови про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державний виконавець не мав інформації щодо вартості такого майна підприємства.

Наведеною діями та бездіяльністю державний виконавець порушив порядок звернення стягнення на майно боржника, а саме: п. 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Зазначене порушення порядку накладення стягнення призвело до того, що державний виконавець, не маючи інформацію про сумарну вартість майна, наклав арешт та оголосив заборону на відчуження майна, що по своєї вартості значно перевищує обсяги належні до стягнення за виконавчими листами, про що було вказане вище.

Суперечність правових актів індивідуальної дії, винесених державною

виконавчою службою.

Як вже було вказано вище, 19.04.2012 державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно.

Відтак законодавцем прямо вказано, що стягнення на майно боржника можливо лише в разі відсутності в нього грошових коштів.

Тобто законом прямо пов'язано можливість винесення постанови про арешт майна лише в разі встановлення факту відсутності грошових коштів.

Натомість 30.03.2012 державним виконавцем винесено постанову про арешт грошових коштів позивача на суму 5414558, 22 грн.

Відповідно до вказаної постанови зазначені грошові кошти містяться на розрахунковому рахунку 2600330195387 в Луганській філії ПАТ «Промінвестбанк».

Таким чином накладення стягнення на майно боржника можливо в разі відсутності в боржника грошових коштів та державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, натомість постанова про арешт коштів від 30.03.2012 вказує, що грошові кошти боржника знаходяться на розрахунковому рахунку 2600330195387 в Луганській філії ПАТ «Промінвестбанк».

Відтак правові акти індивідуальної дії державної виконавчої служби суперечать один одному, а висновки державного виконавця не відповідають дійсним обставинам справи, через що дії державного виконавця провадяться на підставі не встановлених обставин виконавчого провадження.

Таким чином, на думку позивача, дії державного виконавця є безпідставними та необґрунтованими, порушують норми чинного матеріального права України, а саме: ч. ч. 2, 5, 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, провадяться на підставі не встановлених обставин виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про арешт всього майна Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» та оголошення заборони на його відчуження № 15-531 від 19.04.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, надала суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідач послалася, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги з посиланням на нормативно-правовий акт, який не був чинним на момент винесення постанови № 15-531 від 19.04.2012 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: «Інструкція про проведення виконавчих дій», затверджена наказом Міністерстваюстиці'їУкраїнивід15.12.99 № 74/5, втратила чинність, крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5 пункту 5.12 глави 5 щодо підготовки до проведення та проведення щотижневих конкурсів з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, які, продовжують діяти до набрання чинності порядком реалізації арештованого державними виконавцями майна, на підставі наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, яким затверджено «Інструкцію з організації примусового виконання рішень». Вищевказане є грубим порушенням норм матеріального права.

Позивач вводить суд в оману, стверджуючи, що арешт накладено на все майно та тим самим державним виконавцем порушено вимоги щодо відповідності розміру стягнення до розміру заборгованості.

В мотивувальній частині постанови № 15-531 від 19.04.2012 чітко визначено обставини, якими керувався державний виконавець, а саме: «відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Таким чином, станом на 19.04.2012 примусове виконання здійснюється в рамках суми боргу 5228456,60 грн.

У резолютивній частині чітко вказано : «накласти арешт на все майно, що належить на праві власності ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» (код ЄДРПОУ) у межах суми боргу 5228456,60 грн.».

На думку відповідача, балансова вартість не може бути використана у якості доказу, оскільки вона не відображає реальної ринкової вартості, за якою має бути реалізовано майно на момент подання позовної заяви.

Позивачем не надано підтвердження щодо наявності грошових коштів на розрахунковому рахунку.

На думку відповідача, адміністративний позов побудовано на обставинах, які не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.

Треті особи у судове засідання не прибули, про дату, місце та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. На адресу суду 31.05.2012 року за вхідним номером 20958 надійшли заперечення від третіх осіб, в яких вони просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Державний виконавець не порушив порядку виявлення майна боржника. При чому до часу свого візиту до приміщення боржника державний виконавець протягом декількох місяців неодноразово звертався письмово до боржника із вимогами представити документи про перелік та вартість майна боржника, однак боржник лише раз надав письмову відповідь в якій відмовив у наданні запитуваної виконавцем інформації та документів.

Також державний виконавець постійно надсилає запити до органів ДПІ та банків, з метою виявлення коштів боржника. Однак отримував відповіді про відсутність коштів у боржника, а коли до ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» мають надійти кошти Трест всупереч закону таємно відкриває новий рахунок у банку і проводить по ньому фінансові операції.

На думку третіх осіб, позивач свідомо вводить суд в оману ствердженнями, що у нього наявні кошти на вказаних розрахункових рахунках і надумано вказує це у своєму позові, оскільки 5414 558,22 грн. це велика сума коштів і про наявність чи відсутність яких позивач не міг не знати, а з позову випливає, що про наявність цих коштів позивач дізнався з постанови ВДВС 30.03.2012р.

Крім цього, державний виконавець наклав арешт на майно боржника через тривалий час пошуків коштів боржника, надсилання численних запитів з цього приводу у ДПІ та банки, які лише повідомили про відсутність коштів на даному розрахунковому рахунку боржника. Так і в даному випадку на платіжну вимогу ДВС з банку надійшла відповідь про відсутність коштів на даному розрахунковому рахунку, яка міститься у документах даного виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити із наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка» має статус юридичної особи, що не заперечують сторони по справі

19.04.2012 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Поршенко Н.С. винесено постанову № 15-531 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, що належить на праві власності ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» у межах суми боргу 5228456,60 грн. (а.с.9).

Зазначена постанова була надіслана на адресу ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» 24 квітня 2012 року за вих. № 0140 та отримано ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» 03.05.2012 року (а.с.8).

Постановою державного виконавця Поршенко Н.С. Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 30.03.2012 року накладено арешт на кошти у сумі 5414558,22 грн., що містяться на рахунку 2600330195387 в Луганській філії ПАТ «ПІБ» МФО 304308 та належать ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», код 00181668 (а.с.10).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, в тому числі і рішення про звільнення особи, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Крім того, при перевірці рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його вимогам чинного законодавства України, суд застосовує вимоги, які випливають із принципу пропорційності , тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Метою дотримання зазначеного принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення може обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі»засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Принцип розсудливості рішення означає, що суб'єкт владних повноважень, при прийнятті рішення, в тому числі рішення про припинення публічної служби особи, повинен керуватися виключно метою покладених на нього обов'язків, законами логіки та загальноприйнятими стандартами.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів(посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

На підставі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, де зазаначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.

Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов'язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У пункті 4.2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, яким затверджено «Інструкцію рішень» зокрема зазначено, що після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Суд не бере до уваги, посилання позивача на те, що відповідачем накладено арешт на все майно позивача, оскільки в постанові Ленінського Відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції № 15-531 чітко зазначено «накласти арешт на все майно, що належить на праві власності ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» у межах суми боргу 5228456,60 грн.

Арешт на все майно, що належить на праві власності ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» у межах суми боргу 5228456,60 грн. було накладено, оскільки стягнути кошти, що містяться на рахунку 2600330195387 в Луганській філії ПАТ «ПІБ» МФО 304308 та належать ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» не було можливим, (відповідно до постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 30.03.2012 року, якою накладено арешт на кошти у сумі 5414558,22 грн., що містяться на рахунку 2600330195387 в Луганській філії ПАТ «ПІБ» МФО 304308 та належать ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», код 00181668).

Слід зазначити, що державним виконавцем проведено одну із виконавчих дій - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту на момент розгляду справи державним виконавцем не проводилося.

Таким чином суд прийшов до висновку, що не було допущено порушень вимог законодавства, зі сторони Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції у відношенні Публічного акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопроходка» стосовно винесеної постанови № 15-531 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.04.2012 року не було, а тому у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати здійснені позивачем стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопроходка» до Ленінського Відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування постанови відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 13 червня 2012 року.

Суддя Т.І. Ковальова