Постанова № 24698505, 07.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3645/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Мандич І.В.

від відповідача: Тулупової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000128011 від 11.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000118011 від 05.04.2012 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року замінено відповідача у справі зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на належного - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Луганську Державної податкової адміністрації в Луганській області, проведено позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», код ЄДРПОУ 01882551 (надалі за текстом: ПАТ «РКТК», ВАТ «РКТК»), з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період з 18.05.2007 по 01.12.2011.

За результатами перевірки було складено Акт № 1/22-01/01882551 від 28.03.2012 року, на підставі якого 11.04.2012 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000128011.

З зазначеним рішенням ПАТ «РКТК» не може погодитись оскільки воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На думку відповідача ПАТ «РКТК» було занижено ПДВ в сумі 491177,00 грн. що пов'язано з придбанням у ФОБ ОСОБА_3 ТМЦ (макулатура), згідно договорів № 76 від 27.01.2010 року та № 144 від 01.02.2011р.

Вище зазначені договори на думку податкової є нікчемними у розумінні вимог Цивільного Кодексу України, оскільки їх підписання та виконання ПАТ «РКТК» не мало на увазі отримання Товару/послуг та досягнення господарської мети.

Підставою для такого трактування фінансово-господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_3, визначено той факт, що в зв'язку з проведеними податковими органами перевірок постачальників та «ланцюгів» постачання, він не здійснював постачання макулатури. Подібні висновки ґрунтуються на припущеннях, що мають відображення лише в актах перевірок.

З таким трактуванням фінансово-господарських відносин ПАТ «РКТК» з постачальником макулатури, ПАТ «РКТК» не може погодитись із наступних підстав. З огляду на результати податкових перевірок ФОП ОСОБА_3 податкова вважає, що операції з придбання ПАТ «РКТК» у постачальника макулатури не мають реального товарного характеру.

Відповідно до договорів укладених між ПАТ «РКТК» та ФОП ОСОБА_3, постачальник зобов'язався поставити, а ПАТ «РКТК» прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов вказаних договорів та специфікацій до них. Датою поставки вважається дата відмітки у накладній при поставці макулатури на склад ПАТ «РКТК». Крім того, відповідно до вище зазначених договорів поставка і приймання макулатури проводиться партіями. Під партією товару вважається кількість макулатури у одному транспортному засобі однієї марки, оформлене однією товарно транспортною накладною, видатковою накладною (специфікацією), у якій вказується найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії.

На підставі вказаних договорів ПАТ «РКТК», реально отримувало від постачальника товар (макулатуру), що підтверджується відповідними приходними актами, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг та отриманими від постачальника податковими накладними. Всі ці документи були надані перевіряючим під час проведення перевірки.

Весь отриманий товар був оплачений у повному обсязі, що підтверджено даними перевірки.

Макулатура від постачальника до складу ПАТ «РКТК», доставлялась залученими перевізниками згідно товарно-транспортних накладних, оформлених транспортними організаціями, що само по собі підтверджує товарність операцій та факт реальності і дійсності угоди.

В разі наявності сумнівів щодо дійсності/товарності операцій по придбанню макулатури, та послуг пов'язаних з її переробкою (пресуванням, сортуванням, тощо) у Постачальника та необхідності підтвердження факту отримання макулатури, перевіряючі, під час проведення перевірки, мали би звернутись до перевізників, що зазначені в товарно-транспортних накладних. Наскільки нам відомо жодних запитів з цього питання зроблено не було хоча в Акті всі вони перелічені.

Крім того, на ВАТ «РКТК» з березня 2008 р. була уведена автоматизована система керування технологічним процесом прийому сировини - «Система автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» (надалі за текстом Система) на базі ваг «В-Св-60000» (див. у додатку наказ про введення в експлуатацію та тех. опис).

Вказана система дозволяє безпомилково встановити коли та від якого саме постачальника поступила макулатура, кількість, вагу, марку, дату та час приймання сировини, № автомобілів з фото підтвердженням вказаних фактів.

Під час проведення перевірки, ревізорам були надані відповідні виписки з вагової складу макулатури Позивача з фотографіями, які підтверджують наявність поставки товару (макулатури) від Постачальника, тобто правочини є товарними та реальними і здійснені з метою настання реальних наслідків - покупка макулатури та використання її у якості сировини для виробництва картону т а паперу.

Також під час проведення перевірки надавався паспорт, структурно-інформаційної схеми системи та керівництво по користуванню «Системи автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» на базі ваг «В-Св-60000» при розгляді яких видно, що всі документи по оприбуткуванню макулатури на ПАТ «РКТК» формуються без участі людини на підставі автоматичної обробки даних, тому ніяким чином підроблені бути не можуть. Фотографування автомобіля, що доставив на склад ПАТ «РКТК» макулатуру, проводиться не людиною, а передбачено системою автоматичного зважування в момент в'їзду на територію комбінату. Всі фотографії автомобілів відповідають даним по автомобілях, зазначеним у товарно-транспортних накладних, що є додатковим доказом товарності й чинності операцій по угодах купівлі-продажу макулатури між Постачальниками, та ПАТ «РКТК».

Таким чином факт отримання від постачальника макулатури, повною мірою підтверджено, а висновки щодо неправомірності віднесення даної суми ПДВ до податкового кредиту, та бюджетного відшкодування - є хибними.

Також, позивач хоче звернути увагу суду на той факт, що придбана у постачальника макулатура в повному обсязі була перероблена, в результаті чого ПАТ «РКТК» було вироблено та реалізовано готову продукцію (папір, картон та гофротару з нього). Ідучи логікою відображеною в Акті перевірки необхідно також скасувати (визнати нікчемними, або якимось іншим способом) всі угоди за якими було реалізовано готову продукцію вироблену з поставленої сировини, з відповідним корегуванням податкових зобов'язань позивача, оскільки її начебто вироблено «з повітря». Цього, з невідомих причин, зроблено не було, що зайвий раз підтверджує товарність угод, та факт отримання ПАТ «РКТК» макулатури та послуг від постачальника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби № 0000128011 від 11.04.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову. Надав суду письмові заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог із наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період з 18.05.2007 р. по 01.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 28.03.2012 р. № 1/22-1/01882551.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України в результаті чого ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» занижено податок на додану вартість на суму 419 177 грн.

Під час перевірки встановлено, що ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» неправомірно до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за рахунок укладення нікчемних правочинів при придбанні товарів від ФОП ОСОБА_3

Податковим органом отримана інформація від ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську (лист від 17.02.2012 р. № 2505/7/26-0131) щодо порушення СУ ГУМВС України в Київській області кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Постановою СУ ГУМВС України в Київській області про порушення кримінальної справи по фіктивному підприємництву, визначено, що невстановлені особи, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності пов'язаної з виробництвом товарів, виконання робіт (послуг) з метою прикриття незаконної діяльності створили ФОП ОСОБА_3 в подальшому невстановлені особи, використовуючи реквізити ФОП ОСОБА_3 без його відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню кредиту іншим реально діючим суб'єктам господарської діяльності, в наслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.

Рокитнянська МДПІ в Київській області на адресу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (СДГП ВПП у м. Луганську) направлено акт від 15.12.2011 р. № 15//1701/НОМЕР_3 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період 18.05.2007 по 01.12.2011 p., яким визначено, що операції з моменту реєстрації фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_3 по податковому кредиту та податковим зобов'язанням є нікчемними.У висновку отриманого акту зазначено, що відповідно до ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦК України), правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону, правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податку на додану вартість.

Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати податків та обов'язкових платежів. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Наявність у позивача документів, які відповідно до ПК України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих на адресу ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних немає можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків, та сформовані за нікчемними правочинами з контрагентом, діяльність якого спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигод для третіх осіб.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача в задоволенні позовних вимог ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» просить відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні"та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Причиною виникнення спору по справі стало питання щодо включення до складу податкового кредиту сум по операціях з придбання товарів з ФОП ОСОБА_3

У судовому засіданні встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» є юридичною особою, перебуває на обліку, як платник податку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, також є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі.

На підставі наказу № 147 від 21.03.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період з 18.05.2007 р. по 01.12.2011 р. (а.с.173 том І).

Копія Наказу № 147 від 21.03.2012 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби та повідомлення від 22.03.2012 року № 36 були надіслані позивачу 22 березня 2012 року (а.с.173-175 том І).

За результатами вищезазначеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську складено акт від 28.03.2012 р. № 1/22-1/01882551, який було надіслано позивачу 28.03.2012 року (а.с.9-39 том І).

На підставі Акту № 1/22-1/01882551 від 28.03.2012 року, 11.04.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000128011(а.с.7 том І).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України в результаті чого ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» занижено податок на додану вартість на суму 419 177 грн.

Під час перевірки встановлено, що ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» неправомірно до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за рахунок укладення нікчемних правочинів при придбанні товарів від ФОП ОСОБА_3

Податковим органом отримана інформація від ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську (лист від 17.02.2012 р. № 2505/7/26-0131) щодо порушення СУ ГУМВС України в Київській області кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Постановою СУ ГУМВС України в Київській області від 26.10.2011 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності, якщо вони вчинені повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 КК України (а.с.184,185 том І).

Рокитнянська МДПІ в Київській області на адресу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (СДГП ВПП у м. Луганську) направлено акт від 15.12.2011 р. № 15//1701/НОМЕР_3 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період 18.05.2007 по 01.12.2011 p., яким визначено, що операції з моменту реєстрації фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_3 по податковому кредиту та податковим зобов'язанням є нікчемними.

У висновку отриманого акту зазначено, що відповідно до ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦК України), правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону, правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків (а.с.179-183 том І).

Відповідно до договорів укладених між ПАТ «РКТК» та ФОП ОСОБА_3, постачальник зобов'язався поставити, а ПАТ «РКТК» прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов вказаних договорів та специфікацій до них. Датою поставки вважається дата відмітки у накладній при поставці макулатури на склад ПАТ «РКТК».

Відповідно до вище зазначених договорів поставка і приймання макулатури проводиться партіями. Під партією товару вважається кількість макулатури у одному транспортному засобі однієї марки, оформлене однією товарно -транспортною накладною, видатковою накладною (специфікацією), у якій вказується найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії.

Виконання договорів підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Так, на підтвердження виконання договорів було надано відповідачеві під час перевірки копії наступних документів : договір № 76 від 27.01.2010 року, договір № 144 від 01.02.2011 року, довідка про рух грошових коштів (платіжних доручень), реєстри податкових накладних, податкові накладні, вхідні акти, видаткові накладні від ФОП ОСОБА_3, ТНТ перевізника, витяги з ТНТ з фото машини перевізника, взаєморозрахунки за відповідний період.

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договорів з контрагентом ФОП ОСОБА_3, оформлена належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що зобов'язання за договорами між позивачем та його вказаним контрагентом виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість"сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні"первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про те, що взаємовідносини між ПАТ «РКТК» з ФОП ОСОБА_3 суперечать інтересам держави і суспільства, а отже відповідно до п.п. 1,2 ст 215, п.п. 1,5 ст 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача. Таким чином податковим органом неправомірно збільшено позивачу грошові зобов'язання за липень 2010, жовтень 2010, січень 2011, листопад 2011 р. у розмірі 491 177 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.51-256 том І, 1-230 том ІІ, а.с.1-257 том ІІІ, а.с.1-168 том І).

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000128011 від 11.04.2012 року.

Таким чином позивачем доведено реальність угод зі своїми контрагентами і ним вірно нарахована сума податкового кредиту, а за таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно платіжного доручення № 6212 від 04.05.2012 позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську за позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в сумі 2188,00 грн.

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати, яка з 01.01.2012 року складає 1073,00 грн.

Отже, максимальний розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у 2012 році становить 2146,00 грн. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2188,00 грн., тобто надмірно сплачено 42,00 грн.

Відповідно до ст.89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору позивачем не заявлено, у зв'язку з чим питання про повернення надмірно сплаченого судового збору судом не вирішується.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 08.06.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.06.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17-18, 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000128011 від 11.04.2012 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби №0000128011 від 11.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 12 червня 2012 року.

СуддяТ.І. Ковальова