Постанова № 24698498, 08.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3644/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.,

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000148011 від 11.04.2012 року, -

Встановив:

У травні 2012 року позивач ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" звернувся до суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому послався, що відповідачем проводилась позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 18.05.2007р. по 01.12.2011. За результатами перевірки було складено Акт № 1/22-01/01882551 від 28.03.2012, на підставі якого 11.04.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000148011. На думку перевіряючих позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 300 884,00 грн., що пов'язано з придбанням у ФОП ОСОБА_2 ТМЦ (макулатура) згідно договорів № 76 від 27.01.2010р. та № 144 від 01.02.2011р. Вище зазначені договори на думку відповідача є нікчемними у розумінні вимог Цивільного Кодексу України, оскільки їх підписання та виконання ПАТ «РКТК» не мало на увазі отримання товару/послуг та досягнення господарської мети. Підставою для такого трактування фінансово-господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_2, визначено той факт, що в зв'язку з проведеними податковими органами перевірок постачальників та «ланцюгів» постачання, він не здійснював постачання макулатури. Подібні висновки ґрунтуються на припущеннях, що мають відображення лише в акті перевірки.

Відповідно до договорів укладених між ПАТ «РКТК» та ФОП ОСОБА_2, постачальник зобов'язався поставити, а ПАТ «РКТК» прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов вказаних договорів та специфікацій до них. Датою поставки вважається дата відмітки у накладній при поставці макулатури на склад ПАТ «РКТК». Крім того, відповідно до вище зазначених договорів поставка і приймання макулатури проводиться партіями. Під партією товару вважається кількість макулатури у одному транспортному засобі однієї марки, оформлене однією товарно-транспортною накладною, видатковою накладною (специфікацією), у якій вказується найменування підприємства продавця, марка макулатури, кількість кіп, вага партії.

На підставі вказаних договорів ПАТ «РКТК», реально отримувало від постачальника товар (макулатуру), що підтверджується відповідними приходними актами, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг та отриманими від постачальника податковими накладними. Всі ці документи були надані перевіряючим під час проведення перевірки.

Весь отриманий товар був оплачений у повному обсязі, що підтверджено даними перевірки.

Макулатура від Постачальника до складу ПАТ «РКТК», доставлялась залученими перевізниками згідно товарно-транспортних накладних, оформлених транспортними організаціями, що само по собі підтверджує товарність операцій та факт реальності і дійсності угоди.

Крім того, на ВАТ «РКТК» з березня 2008 р. була уведена автоматизована система керування технологічним процесом прийому сировини - «Система автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» (надалі за текстом Система) на базі ваг «В-Св-60000». Вказана система дозволяє безпомилково встановити коли та від якого саме постачальника поступила макулатура, кількість, вагу, марку, дату та час приймання сировини, № автомобілів з фото підтвердженням вказаних фактів.

Під час проведення перевірки, ревізорам були надані відповідні виписки з вагової складу макулатури позивача з фотографіями, які підтверджують наявність поставки товару (макулатури) від постачальника, тобто правочини є товарними та реальними і здійснені з метою настання реальних наслідків - покупка макулатури та використання її у якості сировини для виробництва картону та паперу.

Таким чином факт отримання від постачальника макулатури, повною мірою підтверджено, а висновки щодо неправомірності віднесення даної суми ПДВ до податкового кредиту, та бюджетного відшкодування - є хибними.

Крім того, придбана у постачальника макулатура в повному обсязі була перероблена, в результаті чого ПАТ «РКТК» було вироблено та реалізовано готову продукцію (папір, картон та гофротару з нього).

На підставі викладеного позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000148011 від 11.04.2012 року.

Ухвалою Луганського окружного суду від 24 травня 2012 року допущено процесуальне правонаступництво у справі № 2а/1270/3644/2012, а саме замінено відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Луганську на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000148011 від 11.04.2012 року.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти адміністративного позову, надали суду заперечення в яких вказали наступне. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 18.05.2007 р. по 01.12.2011 р. , за результатами якої складено акт від 28.03.2012 р. № 1/22-1/01882551. В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України в результаті чого ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 300 884 грн. У акті перевірки правильно відображено допущені порушення податкового законодавства, оскільки перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податку на додану вартість. Наявність у позивача документів, які відповідно до ПК України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих на адресу ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних немає можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків, та сформовані за нікчемними правочинами з контрагентом, діяльність якого спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигод для третіх осіб. Таким чином, платником податків безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, та як наслідок завищена сума бюджетного відшкодування за березень 2010, травень 2010, червень 2010, вересень 2010, грудень 2010., тому представники відповідача просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Причиною виникнення спору по справі стало питання щодо включення до складу податкового кредиту сум по операціях з придбання товарів з ФОП ОСОБА_2

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача з 23.03.2012р. по 26.03.2012р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 18.05.2007 р. по 01.12.2011 р., про що складено відповідний акт від 28.03.2012 р. № 1/22-01/01882551 (т.4 а.с.90-119).

Перевіркою, як зазначено у акті, встановлено в тому числі порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні в березні, травні, червні, вересні, грудні 2010 року господарських операцій з ФОП ОСОБА_2

Відповідачем на підставі акту перевірки від 28.03.2012 р. № 1/22-01/01882551 було винесене податкове повідомлення-рішення №0000148011 від 11.04.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 300884 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 150442 грн.( т.1 а.с. 7).

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, в діяльності Позивача податковим органом виявлено порушення, а саме: ПАТ «РКТК» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на постачання макулатури ФОП ОСОБА_2 на адресу ПАТ «РКТК» за період з 01.03.2010р. по 31.01.2011р. та з 01.11 2011р. по 30.11.2011р. у сумі ПДВ 792061 грн., у т.ч. за березень 2010 р. -11856грн., квітень 2010 р. - 59050 грн., травень 2010 р. - 19217 грн., червень 2010 р. -74321грн., липень 2010 - 119558 гри., серпень 2010 р. - 21812 грн., вересень 2010 р. -158828 гри., жовтень 2010 р. - 86140 грн., листопад 2010 р. - 30121 грн., грудень 2010 р. -6270 грн., січень 2011 р. - 43169 грн., листопад 2011 р. - 161719грн.

Наявність у ПАТ «РКТК» документів, які відповідно до Податкового кодексу України від 02,12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих на адресу ПАТ «РКТК» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та сформовані за нікчемними правочинами з контрагентом, діяльність якого спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, для третіх осіб.

З огляду на. вищенаведене, ПАТ «РКТК» в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями і та п. 198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI неправомірно віднесено до складу податкового кредиту та включено до р. 10.1 податкових декларацій з додатку на додану вартість за березень 2010 р. - січень 2011 р. та листопад 2011 р. суми податку на додану вартість по операціях з ФОП ОСОБА_2 на суму ПДВ 792061 грн., у т.ч. по періодам: березень 2010р. - 11856грн., квітень 2010р.-59050грн., травень 2010р. - 19217 грн., червень 2010р. - 74321 грн., липень 2010р. - 119558 грн., серпень 2010р. - 21812 грн.; вересень 2010р. - 158828 грн., жовтень 2010р. - 86140грн., листопад 2010р. - 30121 грн., грудень 2010р. - 6270 грн., січень 2011р. - 43169 грн., листопад 2011р. -161719грн.

Враховуючи вищезазначене, фінансово-господарські відносини між ПАТ «РКТК» та ФОП ОСОБА_2 у сумі ПДВ 792061 грн. не спричинили реального настання правових наслідків, відбувалися з метою формування податкового кредиту, та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань, несплати податку на додану вартість, втрат дохідної частини Державного бюджету України.

У результаті порушення ФОП ОСОБА_2 формування своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені ФОП ОСОБА_2 мають протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує: публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

3а результатом перевірки згідно п. 1, п. 5, ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650. ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини між ФОП ОСОБА_2 у сумі ПДВ 792061 грн. та контрагентом -покупцем ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат».

Як також зазначено в акті до зазначених висновків відповідач прийшов виходячи з того, що до СДПІ по роботі з ВПП м. Луганську надійшла інформація ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську (лист від 17.02.2012 року №2505/7/26-0131) щодо порушення СУ ГУМВС України у Київській області кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України з наданням копії постанови про порушення кримінальної справи від 26.10.2011 року.

Зокрема, постановою СУ ГУ МВС України в Київській області про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, визначено, що невстановлені особи, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт (послуг) з метою прикриття незаконної діяльності створили ФОП ОСОБА_2 В подальшому невстановлені особи, використовуючи реквізити ФОП ОСОБА_2 без його відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту іншим реально діючим суб'єктам господарської діяльності, в наслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.

Від Рокитнянської МДПІ, листом від 26.01.2012 р. №96/7/17-010, отримано акт від 15.12.2011 р. №15/1701/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 18.05.2007 р. по 01.12.2011 року, яким визначено, що операції з моменту реєстрації фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_2 по податковому кредиту та податковим зобов'язанням є нікчемними, податкові зобов'язання за перевіряємий період завищено на 34236159,00 грн., податковий кредит завищено на 32690218,00 грн., зокрема, у висновку отриманого акту зазначено наступне:

- відповідно до ч.1, ч.5 ст.203,.п. 1.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону, правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тім, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків., крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т. ч. щодо сплати належних сумм податків та обов'язкових платежів. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Позивач не згоден з вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 у спірний період здійснювались за договором поставки товарів №76 від 27.01.2010 р. з укладанням додаткових угод від 25.03.2010 р., від 13.04.2010 р., від 28.04.2010 р., від 02.05.2010 р., від 17.05.2010 р., від 20.05.2010 р., від 27.08.2010 р., від 28.08.2010 р., від 28.09.2010 р,, від 20.10.2010 р., від 30.11.2010 р. (т.3 а.с. 155-170).

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписані особами, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Згідно зазначеного договору визначено, що продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити макулатуру відповідно до умов договору згідно специфікацій, оформлених в додатках або додаткових угодах до цього договору. Загальна сума договору на момент укладання угоди складала 8500000 грн. в тому числі ПДВ 1416666,67 грн. Поставка макулатури здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA м.Київ (Інкотермс-2000). При цьому транспортні витрати відносяться на покупця.

На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукцію згідно з договором, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві наступні податкові накладні:

№1 від 11.01.2011 року № 4 від 12.01.2011 року, №2 від 12.01.2011 року, №3 від 12.01.2011 року, №5 від 13.01.2011 року, №7 від 14.01.2011 року, №6 від 14.01.2011 року, №8 від 15.01.2011 року, №9 від 15.01.2011 року, №11 від 19.01.2011, № 10 від 19.01.2011 року, № 12 від 19.01.2011 року, № 13 від 21.01.2011 року, № 15 від 25.01.2011 року, № 16 від 26.01.2011 року, № 17 від 31.01.2011 року, № 18 від 31.01.2011 року, № 108 від 30.12.2010 року,№ 107 від 27.12.2010 року, № 106 від 27.12.2010 року, № 105 від 27.12.2010 року, № 104 від 23.12.2010 року, № 95 від 11.10.2010 року, № 13 від 28.04.2010 року, № 88 від 27.09.2010 року, № 101 від 25.10.2010 року, № 100 від 22.10.2010 року, № 99 від 18.10.2010 року, № 98 від 18.10.2010 року, № 97 від 18.10.2010 року, № 96 від 11.10.2010 року, № 94 від 11.10.2010 року, № 93 від 06.10.2010 року, № 92 від 04.10.2010 року, № 91 від 04.10.2010 року, № 90 від 29.09.2010 року, № 89 від 28.09.2010 року, № 87 від 27.09.2010 року, № 86 від 23.09.2010 року, № 85 від 23.09.2010 року, № 84 від 20.09.2010 року, № 83 від 20.09.2010 року, № 82 від 20.09.2010 року, № 81 від 20.09.2010 року, 80 від 20.09.2010 року, № 64 від 03.09.2010 року, № 79 від 17.09.2010 року, № 78 від 16.09.2010 року, № 77 від 14.09.2010 року, № 76 від 13.09.2010 року, № 75 від 13.09.2010 року, № 74 від 13.09.2010 року, №73 від 13.09.2010 року, № 72 від 10.09.2010 року, № 71 від 09.09.2010 року, № 70 від 08.09.2010 року, № 69 від 08.09.2010 року, №68 від 06.09.2010 року, № 65 від 06.09.2010 року, № 67 від 06.09.2010 року, № 66 від 06.09.2010 року, № 63 від 03.09.2010 року, № 62 від 30.08.2010 року (т.3 а.с.185-250), № 61 від 25.08.2010 року, № 60 від 25.08.2010 року, № 57 від 25.08.2010 року, № 59 від 25.08.2010 року, № 58 від 25.08.2010 року, № 55 від 18.08.2010 року, № 56 від 18.08.2010 року, № 54 від 16.08.2010 року, № 53 від 16.08.2010 року, № 52 від 12.08.2010 року, № 51 від 12.08.2010 року, № 50 від 09.08.2010 року, № 48 від 02.08.2010 року, № 49 від 02.08.2010 року, № 46 від 27.07.2010 року, № 47 від 27.07.2010 року, № 45 від 23.07.2010 року, № 44 від 22.07.2010 року, № 43 від 20.07.2010 року, № 38 від 19.07.2010 року, № 39 від 19.07.2010 року, № 40 від 19.07.2010 року, № 41 від 19.07.2010 року, 42 від 19.07.2010 року, № 37 від 15.07.2010 року, № 35 від 12.07.2010 року, № 36 від 12.07.2010 року, № 34 від 06.07.2010 року, № 33 від 05.07.2010 року, № 32 від 02.07.2010 року, № 29 від 23.06.2010 року, № 30 від 25.06.2010 року, № 31 від 29.06.2010 року, № 28 від 21.06.2010 року, № 27 від 18.06.2010 року, № 26 від 14.06.2010 року, № 25 від 14.06.2010 року, № 24 від 11.06.2010 року, № 23 від 10.06.2010 року, № 22 від 07.06.2010 року, № 21 від 04.06.2010 року, № 20 від 04.06.2010 року, № 19 від 25.05.2010 року, № 18 від 14.05.2010 року, № 14 від 05.05.2010 року, № 17 від 11.05.2010 року, 3 16 від 07.05.2010 року, № 15 від 05.05.2010 року, № 12 від 26.04.2010 року, № 11 від 23.04.2010 року, № 10 від 22.04.2010 року, № 09 від 19.04.2010 року, № 08 від 19.04.2010 року, 07 від 14.04.2010 року, № 06 від 12.04.2010 року, № 05 від 06.04.2010 року, № 04 від 02.04.2010 року, № 03 від 01.04.2010 року, № 02 від 31.03.2010 року, № 01 від 29.03.2010 року ( т.4 а.с.1-61)

Вказані податкові накладні оформлені належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Так, на підтвердження виконання договору було надано відповідачеві під час перевірки видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти зважування, фотографічні матеріали - витяги з системи автоматичного зважування автомобілів та платіжні доручення про сплату позивачем ФОП ОСОБА_2 вартості отриманого товару.

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договорів з контрагентом ФОП ОСОБА_2, оформлена належним чином, що не заперечується представником відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що зобов'язання за договором між позивачем та його вказаним контрагентом виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Посилання відповідача на постанову СУ ГУ МВС України в Київській області про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва відносно ФОП ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, оскільки як убачається з долученої представником позивача в ході судового засідання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2012 року зазначена постанова слідчого скасована.

Крім того, представником позивача надано суду на підтвердження здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 копію витягу з протоколу № 12 пленарного засідання Рокитнянської селищної ради Київської області від 27.10.2011 року яким надано ФОП ОСОБА_2 тимчасовий дозвіл на збір і переробку вторсировини на території полігону, копії актів обстеження складського приміщення ФОП ОСОБА_2, складені органами податкової служби. Зазначені докази відповідачем не спростовані.

Доводи відповідача стосовно того, що оскільки були встановлені порушення в діяльності ФОП ОСОБА_2 при формуванні своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), то угоди, укладені ФОП ОСОБА_2 мають протиправний характер, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного Кодексу вказаний вище договір між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2 є нікчемним договором, на увагу не заслуговують.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Угоди, які укладені між позивачем та його контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин щодо ФОП ОСОБА_2, то зміст цих обставин не свідчить про фіктивну або будь-яку протизаконну діяльності ФОП ОСОБА_2 на момент проведення операцій із позивачем, і ці обставини не можуть бути доказами фіктивності операцій позивача із цим контрагентом.

Також на виконання вимог ст. 71 КАС України відповідачем не надано до суду ніяких доказів порушення кримінальних справ, які стосуються укладених угод між ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" та ФОП ОСОБА_2

Таким чином, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони та ФОП ОСОБА_2 з другої сторони, недійсним, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо самостійного визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

За таких обставин, відповідач не довів суду правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та щодо нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку, про що зазначено у акті перевірки позивача.

Таким чином, висновки відповідача про те, що здійснений правочин між ТОВ ФОП ОСОБА_2 та позивачем, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, свого підтвердження не знайшли в судовому засіданні, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно платіжного доручення № 6211 від 04.05.2012 позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську за позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську в сумі 2188,00 грн.

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, яка з 01.01.2012 року складає 1073,00 грн.

Отже, максимальний розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у 2012 році становить 2146,00 грн. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2188,00 грн., тобто надмірно сплачено 42,00 грн.

Відповідно до ст.89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору позивачем не заявлено, у зв'язку з чим питання про повернення надмірно сплаченого судового збору судом не вирішується.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 08.06.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12.06.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000148011 від 11.04.2012 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС №0000148011 від 11.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 12 червня 2012 року.

СуддяО.П. Островська