Постанова № 24698240, 08.06.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 року Справа № 2а/0370/1401/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,

за участю представника позивача Зубашенко Ю.В.,

представників відповідача Остапюка С.П., Галяна В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» (надалі - ТзОВ «Автоконцепт») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000382301 від 29 березня 2012 року, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 6705803 грн. та №0000182303 від 22 березня 2012 року, яким до позивача було застосовано штрафні санкції за видачу розрахункових документів невстановленої форми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки №19/23-2/34276757 від 12.03.2012 року та вважає, що ним правомірно віднесено до валових витрат у ІІ,ІІІ та IV кварталах 2011 року суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення попередніх періодів, що увійшло до складу І кварталу 2011 року за 2009, 2010 роки.

До адміністративного суду позивачем 08.06.2012 року було надано уточнену позовну заяву, в якій останній просить скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000382301 від 29.03.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 5 443 055 грн.

Крім того, позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача про порушення ним вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач вважає позов безпідставним з таких підстав. Посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірок, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що до складу у ІІ,ІІІ та IV кварталів 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з попередніх років.

А тому, за наслідками перевірки в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІI квартали та II-IV квартали 2011 року, слід зменшити від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток загальну суму 5 443 055 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000182303 від 22 березня 2012 року та № 0000382301 від 29 березня 2012 року прийняті правомірно, а відтак відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому судом враховано наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ «Автоконцепт» зареєстроване як юридична особа Луцькою райдержадміністрацією та перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ.

Луцькою ОДПІ з 13.02.2012 року по 12.03.2012 року була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Автоконцепт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт №19/23-2/34276757 від 12.03.2012 року.

Перевіркою встановлено, що платником при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року та за ІІ-IV квартали 2011 року до складу валових витрат включено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 5 443 055 грн., чим порушено пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до якого до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року за попередній звітний (податковий) період.

Також було перевіркою було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: видача розрахункових документів невстановленої форми за період з 01.01.2011 року по 05.09.2011 року на загальну суму 2 017 713,76 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0000182303 від 22.03.2012 року та № 0000382301 від 29 березня 2012 року, якими позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 5 443 055 грн. та застосовано штрафну санкцію за порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 1 грн.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України розділ III («Податок на прибуток підприємств») цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

З дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий -четвертий квартали 2011 року (пункт 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток застосовувалися норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзацом другим пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у 2009 та 2010 роках норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Пунктом 22.4. статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2009 та 2010 роках, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення об'єкту оподаткування (збитки) минулих податкових періодів є обов'язковою складовою валових витрат І кварталу 2011 року, оскільки їх включення до складу витрат саме в даному періоді було передбачено нормами діючого на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З 01.04.2011 року порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів визначається статтею 150 Податкового кодексу України.

Пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України визначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначені норми Податкового кодексу України узгоджуються з положенням пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами першого календарного кварталу.

З наведеного вбачається, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат наступних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ-ІІІ кварталах та ІІ-ІV кварталах 2011 року, пункт 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не містить.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відобразив у складі витрат другого та третього кварталів 2011 року, четвертого кварталів 2011 року податкової декларації з податку на прибуток підприємства від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 5 443 055 грн., отримане в першому кварталі 2011 року з врахуванням збитків 2009 та 2010 років.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутні порушення норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а відтак відсутній факт заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств внаслідок завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 5 443 055 грн. та виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000382301 від 29.03.2012 року.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (надалі - Закон №265/95). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

На виконання Закону №265/95 наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №106/5297, було затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів. Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до пункту 3.2 цього Положення, касовий чек повинен, зокрема, містити такі обов'язкові реквізити, як назву господарської одиниці та адресу господарської одиниці.

В судовому засіданні було досліджено фіскальний чек №6966 від 21.05.2011 року виданий позивачем на продаж запчастин. В зазначеному чекові назву господарської одиниці зазначено як «Toyota Сервіс Луцьк «Автоконцепт»», а адресу господарської одиниці - с. Липини, вул. Липинська, 2-а.

Представник позивача підтвердив суду, що розрахункові документи такої форми видавались підприємством в період вказаний в акті перевірки.

Відповідно до реєстраційного посвідчення №0308000829, наявного в матеріалах справи, 27.12.2007 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією здійснено реєстрацію реєстратора розрахункових операцій, що належить ТзОВ «Автоконцепт» за назвою господарської одиниці «Каса підприємства». Ця назва була зареєстрована до 05.09.2011 року. Відповідно до реєстраційного посвідчення №0308000912 від 11.03.2009 року було зареєстровано реєстратор розрахункових операцій, що належить ТзОВ «Автоконцепт» за назвою господарської одиниці «Автосалон» та адреса - Луцький р-н, с. Липини, вул. Липинська, 2. Ці реквізити були зареєстровані до 06.10.2010 року.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні фіскального чека та реєстраційних посвідчень, реквізити фактично наявні на розрахункових документах позивача не відповідають зареєстрованим.

Таким чином, в судовому засіданні знайшли підтвердження висновки відповідача про порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: видача розрахункових документів невстановленої форми за період з 01.01.2011 року по 05.09.2011 року.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95 передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000182303 від 22 березня 2012 року, яким до позивача було застосовано штрафні санкції за видачу розрахункових документів невстановленої форми, винесено відповідачем відповідно до норм чинного законодавства України.

Відтак, з наведених вище підстав та з урахуванням наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000382301 від 29 березня 2012 року. В решті позовних вимог адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 тієї ж норми встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, відповідно до частини 2 тієї ж статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, до стягнення з Державного бюджету України належить сплачений позивачем згідно платіжного доручення №3058 від 16.05.2012 року судовий збір в сумі 2188 грн.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000382301 від 29.03.2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5443055 (п'ять мільйонів чотириста сорок три тисячі п'ятдесят п'ять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» сплачений судовий збір в сумі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 13 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер