Рішення № 24698008, 15.06.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-1691/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі

головуючого судді -Кравченко Н.О.,

при секретарі -Гусєвій К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «CORAL TRAVEL», про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2009 року до Ленінського районного суду м. Луганська звернулися позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання виконати певні дії за письмовим зобов'язанням.

Справу було розглянуто судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, та направлено на новий розгляд /том І, а.с.70-73,127-130, 251-252/.

27 березня 2012 року позивачі уточнили позов, змінивши підстави позову /том ІІ, а.с.16-17/.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивачі зазначили, що між позивачкою ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та за дорученням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачкою були укладені договори про реалізацію туристичного продукту від 01.08.2008 року та від 02.08.2008 року.

За договором від 01.08.2008 року ОСОБА_1 сплатила 01.08.2008 року відповідачу 10 000,0 грн., за договором від 02.08.2008 року сплатила відповідачу 02.08.2008 року 18 751,46 грн.

Позивачі зазначають, що послуги, які були надані позивачам в готелі Туреччини за договором про реалізацію туристичного продукту від 02.08.2008 року не відповідали умовам договору та на думку позивачів має місце порушення відповідачем мов договору від 02.08.2008 року.

01.10.2008 року позивачі звернулись до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, яку було нанесено їм внаслідок неналежного виконання умов договору 02.08.2008 року.

Вважають, що позивачі та відповідач дійшли згоди, що відшкодування буде здійснюватись шляхом прийняття на себе відповідачем зобов'язання забронювати та сплатити тур у Туреччину для Позивачів в сезоні 2009 року у межах 4 000 умовних одиниць на що відповідачем була видана розписка в письмовій формі.

Позивачі вказують, що складена відповідачкою розписка від 01 жовтня 2008 року є одностороннім правочином, яким в межах ст. 604 ЦК одне зобов'язання було змінено на інше, та яке в межах дії ст. 526 ЦК повинно бути виконано належним чином.

Позивачі вказують, що наприкінці лютого 2009 року, а згодом 23.04.2009 року вони звернулись до відповідачки з вимогою про виконати зобов'язання за розпискою від 01.10.2008 року, проте відповідачка відповіді не надала, у зв'язку з чим позивачі просять зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за розпискою від 01.10.2008 року, а саме: забронювати та сплатити тур у Туреччину в сезоні 2009 року у межах 4 000 умовних одиниць на ім'я позивачів, покласти судові витрати на відповідача.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка з позовом не погодилась, надала суду письмові заперечення в яких вказала, що дійсно між нею та позивачами були договірні відносини про реалізацію туристичного продукту від 02.08.2008 року, проте відповідачем, як туристичним агентом, були виконані всі умови даного договору. Зазначає, що позивачами в письмовому вигляді претензія на протязі 20 днів з дати завершення подорожі не подавалась.

Вказує на те, що позивачі 01.10.2008 року в вечірній час шляхом погроз, застосовуючи психічний тиск змусили відповідачку написати розписку про те, що вона зобов'язується забронювати та сплатити тур у Туреччину в сезоні 2009 року у межах 4 000 умовних одиниць на ім'я позивачів, вважає, що вона внаслідок нервового зриву не розуміла наслідку свої дій та не керувала ними, а тому вважає що така розписка є недійсною, а тому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог позивачів у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення, просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та за дорученням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачкою були укладені договори про реалізацію туристичного продукту від 01.08.2008 року /том І а.с. 5-8/.

Згідно п.3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженою Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція.

Як свідчить розрахункова квитанція за турпослугу до Туреччини було сплачено 10 000 грн. /том І, а.с. 9/.

Також, 02 серпня 2008 року між ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та за дорученням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачкою були укладені договори про реалізацію туристичного продукту /том І, а.с. 9а-11/.

Як свідчить розрахункова квитанція за турпакет до Туреччини було сплачено 18 751,46 грн. /том І, а.с 5а/.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 при укладені вказаних договорів діяла свого імені та за дорученням ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Відповідно до статті 1 договору про реалізацію туристичного продукту від 02 серпня 2008 року, Агенція, в особі фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, діючи від свого імені, бронює у Туроператора, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «CORAL TRAVEL» та передає Туристам, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 права на заказаний ним туристичний продукт -комплекс туристичних послуг, склад, споживчі властивості та істотні умови яких визначаються в додатку №1 до договору /том І, а.с. 8/.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем на виконання договору про реалізацію туристичного продукту від 02 серпня 2008 року, був наданий позивачам комплекс туристичних послуг.

Згідно листа за адвокатським запитом, від 11 грудня 2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «CORAL TRAVEL»(ЄДРПОУ 35649894) підтвердило бронювання та оплату турагентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 туристичного туру до Туреччини (Анталія) для туристів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 / том І, а.с. 101/.

Факт отримання послуги підтверджено позивачами, проте ними наголошувалося, що за їх позицією якість послуги була не належна.

Як встановлено судом, 01 жовтня 2008 року позивачі звернулись до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, яку було нанесено їм внаслідок неналежного виконання умов договору 02.08.2008 року.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Договору про реалізацію туристичного продукту від 02.08.2008 року, сторони будуть вважати претензію про неналежне надання послуг задоволеною, якщо Туристу на підставі його скарги, яка по тим чи іншим причинам не могла бути виконана чи була виконана неналежним чином, була запропонована альтернативна послуга, та Турист нею скористався. Послуга в даному випадку вважається Сторонами виконаною належним чином.

Позивачі не скористалися належним чином своїми правами та не звернулися із письмовою претензією до Агенції або /та Туроператора, як то передбачено п.1 ст. 11 Договору про реалізацію туристичного продукту від 02.08.2008 року /том І, а.с. 6 зворотній бік/.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2010 року, під тиском з боку позивачів, що підтверджено відповідачкою, позивачі, які були невдоволенні якістю наданої послуги з відпочинку, витребували у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 власноруч скласти письмове зобов'язання забронювати та сплатити тур в межах 4 000 умовних одиниць до Туреччини для туристів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в сезоні 2009 року, що підтверджується розпискою від 01.10.2008 року яка підписана та скріплена печаткою фізичної особи -підприємця / том І, а.с. 12/.

Як встановлено в судовому засіданні позивачі листом від 24.04.2009 року просили відповідача виконати зобов'язання за розпискою від 01.10.2008 року, а саме забронювати та сплатити тур в межах 4 000 умовних одиниць до Туреччини для них в травні-червні 2009 року. На дату звернення позивачів до суду відповідачем зобов'язання за розпискою від 01.10.2008 року не виконано.

Позивачі вважають, до відповідного зобов'язання повинні бути застосовані положення ст. 526 ЦК України, згідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте суд не погоджується із відповідною позицією, виходячи х наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про туризм», туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про туризм» суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про туризм», договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ч.2 даної статті визначено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Розписка надана фізичною особою ОСОБА_4, проте не підприємцем, не мітить ознак договірного зобов'язання, до якого суд може застосувати вимоги ст. 20 Закону України «Про туризм», ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.

При цьому судом встановлено, що пес посередньо за договором від 20 серпня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4, як тур агент, та Товариства з обмеженою відповідальністю «CORAL TRAVEL», як туроператор, свої зобов'язання виконали.

Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів отримання неякісної послуги позивачами, наданою безпосередньо відповідачкою, або з її вини, з боку позивачів, суду не надано.

Відповідно до п.п. 6.1.11. Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України № 111/55 від 11.09.2007 року, якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

З вимогами в межах дії Закону України «Про захист прав споживачів» позивачі до суду не зверталися.

Відповідно до п.9.5. Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України № 111/55 від 11.09.2007 року, Туроператор несе відповідальність перед туристом за виконання всіх зобов'язань, пов'язаних з організацією, формуванням та наданням комплексу туристичних послуг, обумовлених договором про туристичне обслуговування.

Позивачами вимог щодо притягнення до цивільно-правової відповідальності туроператора, яким є третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «CORAL TRAVEL», не заявлялося.

Також, відповідно до п. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди;визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, суд відмовляє у вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за розпискою від 01.10.2008 року, а саме: забронювати та сплатити тур у Туреччину в сезоні 2009 року у межах 4 000 умовних одиниць на ім'я позивачів, у зв'язку з тим що позивачі не довели ті обставини на які вони посилаються, та обрали не передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Судові витрати суд відносить на позивачів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1, 5, 20 Закону України «Про туризм», ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженою Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, п.п. 6.1.11, п.9.5. Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України № 111/55 від 11.09.2007 року, ст. ст. 10,11,16, 526, 530, 604,ч.1 ст. 901 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «CORAL TRAVEL», про зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Кравченко Н.О.