Ухвала суду № 24696786, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2012 р. м. Київ К-13743/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Харченка В.В.

Суддів: Бим М.Є.

Чалого С.Я.

Секретар судового

засідання Ніколенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бершадському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бершадському районі Вінницької області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" про стягнення заборгованості по страховим внескам,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2007 року Управління Пенсійного фонду України в Бершадському районі Вінницької області звернулося до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" про стягнення заборгованості по страховим внескам.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На рішення судів попередніх інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Управління Пенсійного фонду України в Бершадському районі Вінницької області просить судові рішення скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватне сільськогосподарське підприємство «Війтівське»внесено до ЄДРПОУ за реєстраційним номером 03733619.

ПСП «Війтівське»зареєстровано як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно заяви від 01.03.2000р. року і йому відповідно присвоєно реєстраційний номер 0202040086.

Згідно розрахунку суми заборгованості по страхових внесках на обов'язкове пенсійне страхування ПСП «Війтівське»здійсненого на підставі звітів про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування й інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду форми №4-ПФ, заборгованість відповідача станом на червень 2006 р. склала 6522,31 грн., з яких -2364,39 грн. пені.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог обгрунтовував свої висновки ч. 1 ст. 100 КС України, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час застосування санкцій) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки сторонами не заперечувався факт порушення відповідачем Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 (чинного на час виникнення спірних відносин), вирішальним у цій справі є встановлення можливості застосування положень статті 250 ГК України до відносин зі стягнення штрафу за таке порушення.

Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

В той же час, за правилами частини першої статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" рішення Управління ПФ не є виконавчим документом, тому недоїмка, штраф та пеня стягуються в судовому порядку. Оскільки строки стягнення не є предметом регулювання Закону № 1058-IV, то частину п'ятнадцяту статті 106 цього Закону в контексті положень частини чотирнадцятої цієї ж статті треба розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів в судовому порядку, а й на прийняття рішення органу Управління ПФ про їх застосування.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV стосуються лише стягнення санкцій, а не їх застосування, є помилковим.

З огляду на викладене, до спірних відносин підлягає застосуванню норма статті 106 Закону № 1058-IV, яка є спеціальною по відношенню до положень статті 250 ГК України і не встановлює обмежень щодо строків застосування та стягнення санкцій.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити про безпідставність обґрунтувань суду апеляційної інстанції щодо недоведеності факту заборгованості відповідача по страховим внескам, оскільки судами попередніх інстанцій не було витребувано та досліджено бухгалтерську документацію Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське".

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бершадському районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.