Постанова № 2469558, 04.12.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2008 р. Справа № 47/286-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Безверхня Р.І., Гарницький П.П.

відповідача - Середенко Р.В., Ямполець І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2441Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.08 р. по справі № 47/286-08

за позовом Лозівське державне підприємство кормових домішок, с. Катеринівка

до Приватна фірма "ЕСКО" м. Харків

про стягнення 1127317,10 грн. -

встановила:

У серпні 2008 р. позивач – Лозівське державне підприємство кормових домішок, с. Катеринівка, Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача – ПФ „Еско”, м. Харків 1050000 грн. збитків у формі попередньої оплати за укладеним між сторонами договором б/н від 16.07.07 р., 56229,95 грн. неустойки, 21087,15 грн. річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання за вищевказаним договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.08 р. (суддя Светлічний Ю.В.) по справі № 47/286-08 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 1050000 грн. заборгованості, 54405,40 грн. пені, 21087,15 грн. річних, 11254,92 грн. держмита та 117,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач порушив умови спірного договору, а саме не виконав передбачені договором роботи та не повернув раніше сплачену позивачем передоплату, в зв’язку з чим, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. ст. 526, 849 ЦК України; що пеня, інфляційні та річні в зазначених сумах підлягають стягненню з відповідача на підставі умов спірного договору та вимог чинного законодавства України та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те що суд першої інстанції виніс рішення за відсутності представника відповідача, якого суд не повідомив належним чином про час та місце проведення судового засідання, чим порушив його процесуальні права. При цьому відповідач також вказує на те, що дійсне місце перебування відповідача було відомо позивачу, однак останній про це суд не повідомив. Разом з тим, відповідач також зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно дійшов висновку про те, що відповідач не виконував спірні роботи. Зокрема вказані доводи позивачем, на думку відповідача, при зверненні до суду не були ним доведені. Крім того, відповідач вказує на те, що про виконання відповідачем спірних робіт свідчать певні документи та матеріали. При цьому, відповідач також зазначає про безпідставність посилань суду першої інстанції на рішення господарського суду від 24.07.08 р. по справі № 07/109-08, оскільки воно, як він вказує, також було прийнято за відсутності представника відповідача, якого судом при розгляді вказаної справи також не було повідомлено належним чином про час та місце проведення судового засідання та ін.

Крім того, в поясненнях до апеляційної скарги відповідач вказує на те, що рішення господарського суду від 24.07.08 р. по справі № 07/109-08, на яке посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.08 р. і у вказаній постанові, яка з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи, судом було встановлено факт виконання відповідачем робіт за договором б/н від 16.07.07 р., і вказана обставина, на думку відповідача, зумовлює відмову в задоволенні позову по даній справі. Окрім того, відповідач також зазначає, що відповідні акти виконаних робіт за спірним договором представником відповідача передавалися уповноваженому представнику позивача особисто, однак позивач вказані акти безпідставно не підписав, про невиконання або недоліки у виконанні робіт не заявляв, в зв’язку з чим, з урахуванням вимог ст. ст. 882, 853 ЦК України, вказані акти є дійсними та свідчать про фактичне виконання відповідачем спірних робіт та ін.

Відповідач надав до суду клопотання про зупинення розгляду справи, мотивуючи його тим, що ним було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду від 24.07.08 р. по справі № 07/109-08, і оскільки вказана справа взаємопов’язана з даною, розгляд апеляційної скарги по даній справі до розгляду судом апеляційної скарги по справі № 07/109-08 є, на думку відповідача, неможливим. Однак в судовому засіданні 01.12.08 р. представник відповідача вказане клопотання відкликав в зв’язку з тим, що вказану апеляційну скаргу апеляційним господарським судом вже розглянуто, і судом було винесено відповідну постанову від 12.11.08 р. (протокол судового засідання від 01.12.08 р.). Враховуючи викладене, підстави для розгляду судом вказаного клопотання в даному випадку відсутні.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись зокрема на те, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав жодного доказу того, що позивач приховав від суду інформацію про його дійсне місцезнаходження; що відповідач не виконував ніяких робіт за спірним договором і відповідні акти виконаних робіт позивачем не були підписані саме з цих підстав; що грошові кошти у сумі 1050000 грн., з вимогою про стягнення яких позивач звернувся з позовом по даній справі, були перераховані позивачем без відповідних правових підстав та без відома директора підприємства Безверхньої Р.І. та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 16.07.2007 р. між сторонами укладено договір підряду б/н, відповідно до умов якого підрядник (відповідач) зобов’язався на свій ризик виконати завдання замовника (позивача) з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити таку роботу: будівельно - монтажні роботи відповідно до технічного завдання, за адресою м. Лозова, пров. Технічний, 1 (п. 1 договору). Строк дії договору встановлений до моменту остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2007 р. (п. 8.1).

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна робіт по договору складає 1500000 грн. з ПДВ. При цьому, п. 2.2 договору встановлено, що ціна є попередньою, а остаточна ціна договору визначається за проектно-кошторисною документацією та актом прийому виконаних робіт Ф-2, що додається підрядником після прийому-здачі виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1. договору, протягом трьох діб з моменту підписання договору позивачем на користь відповідача перераховується аванс у розмірі 30% від суми договору, що складає 450 000 грн.

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.2 договору Підрядник зобов'язався розпочати виконання робіт протягом 5 днів з моменту перерахування авансу та виконати її протягом 3-х місяців з правом дострокового виконання.

На виконання умов договору позивач 13.09.2007 р. сплатив на користь відповідача частину авансу у сумі 372 000,00 грн. (платіжне доручення № 74 від 13 вересня 2007 р.), 26.09.2007р. решту авансу у сумі 78 000 грн. (платіжне доручення № 74 від 26.09.2007 р.).

Крім того, 29.11.2007 р. позивач на виконання умов договору також перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 738 647,52 грн. (платіжне доручення № 74 від 28.11.2007 р.), 20.11.2007 р. –грошові кошти в сумі 311 352,48 грн. (платіжне доручення № 164 від 20.12.2007 р.), 27.08.2008 р. –грошові кошти в сумі 10500,00 грн. (платіжне доручення № 91 від 27.08.2008 р.). При цьому, як вбачається із залучених до матеріалів справи вищевказаних платіжних доручень, у графі “призначення платежу” позивачем було зазначено: “за виконання будівельно - монтажних робіт по рекон. виробн. згідно дог. б/н від 16.07.07 р. та акту № 1 прийомки викон. робіт за листопад місяць 2007 р.” та “за виконання будівельно - монтажних робіт по рекон. виробн. згідно дог. б/н від 16.07.07 р. та акту № 2 викон. робіт за грудень місяць 2007 року”.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що авансові платежі ним перераховано у відповідності до вимог договору, а платежі у розмірі 738647,52 грн. та 311352,48 грн. здійснено як передоплату, але помилково, оскільки роботи відповідачем не виконувались та будь-яких актів виконаних робіт позивач від відповідача не отримував.

28.12.07 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № 38, в якому з посиланням на невиконання останнім умов спірного договору вказував на те, що від договору відповідач відмовляється, та просить повернути йому грошові кошти в сумі 1500000 грн.

Крім того, позивач звернувшись до господарського суду з позовом по даній справі вказував на те, що роботи за спірним договором відповідач не виконував, а грошові кошти в сумі 1050000 грн. позивач перерахував відповідачу безпідставно з ініціативи бухгалтера підприємства позивача, та без відома директора підприємства Безверхньої Р.І.

Як стверджує відповідач, роботи за спірним договором ним були виконані в повному обсязі, відповідні акти виконаних робіт, довідки про вартість їх виконання та ін. (зокрема довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2007 р., акт б/н приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007 р., довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р., акт б/н приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 р. та ін.) позивачу ним надавалися, однак останній безпідставно їх не підписав.

Зазначені обставини також знайшли своє відображення в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.08 р. по справі № 07/109-08 за позовом Лозівського державного підприємства кормових домішок, с. Катеринівка, до ПФ „Еско”, м. Харків про стягнення 1500000 грн. перерахованих грошових коштів за договором б/н від 16.07.07 р., 33287,67 річних, 67315,06 грн. пені, судових витрат та розірвання договору б/н від 16.07.07 р., за поданою ПФ „Еско”, м. Харків апеляційною скаргою на прийняте по вказаній справі рішення господарського суду від 24.07.08 р., яким поданий позивачем позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 450000 грн. попередньої оплати за договором б/н від 16.07.2007 р., 28527,28 грн. пені, 4316,08 грн. річних, 4828,43 грн. держмита та 35,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині позовних вимог щодо стягнення 1050000 грн. (з вимогами про стягнення яких позивач в подальшому звернувся до господарського суду по даній справі) позов залишено без розгляду; в частині вимог щодо розірвання договору б/н від 16.07.2007 р. в позові відмовлено.

Вказаною постановою апеляційного господарського суду від 12.11.08 р. було частково задоволено апеляційну скаргу відповідача, скасовано рішення господарського суду від 24.07.08 р., про стягнення з відповідача 450000 грн. попередньої оплати за договором б/н від 16.07.2007 р., 28527,28 грн. пені, 4316,08 грн. річних, 4828,43 грн. держмита та 35,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог. В частині залишення судом без розгляду позову про стягнення з відповідача 1050000 грн. та відмови в задоволенні позову про розірвання договору б/н від 16.07.07 р. прийняте по справі № 07/109-08 рішення залишено без змін.

Крім того, у вказаній постанові, яка з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, має преюдиційне значення для даної справи, судом було встановлено факт належного виконання відповідачем робіт за договором б/н від 16.07.07 р., а також факт того, що останній на виконання умов договору надавав позивачу на підписання відповідні акти виконаних робіт, однак позивач про невиконання робіт або недоліки в їх виконанні у встановленому законом порядку не заявляв, і фактично прийняв роботи без будь-яких заперечень, та в подальшому оплатив їх вартість з вирахуванням раніше сплачених сум попередньої оплати.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач порушив умови спірного договору, а саме не виконав передбачені договором роботи та не повернув раніше сплачену позивачем передоплату, в зв’язку з чим, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. ст. 526, 849 ЦК України; що пеня, інфляційні та річні в зазначених сумах підлягають стягненню з відповідача на підставі умов спірного договору та вимог чинного законодавства України та ін. При цьому в обґрунтування вказання вказаних доводів суд першої інстанції, крім іншого, посилався на рішення господарського суду від 24.07.08 р. по справі № 07/109-08, яким було встановлено факт невиконання відповідачем умов договору б/н від 16.07.07 р. та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, а рішення по справі № 07/109-08, на яке в т.ч. посилався суд приймаючи рішення по даній справі було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.08 р. При цьому враховуючи, що вказаною постановою були встановлені ряд фактів що мають преюдиційне значення для даної справи і вони спростовують вказані в оскаржуваному рішенні обставини, а судом при його винесенні були неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, вказане рішення підлягає скасування, а апеляційна скарга –задоволенню.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вже зазначалося вище, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.08 р. по справі № 07/109-08 в даному випадку має преюдиційне значення для даної справи, оскільки в справі № 07/109-08 приймали участь ті самі сторони, а предметом розгляду суду, крім іншого, було виконання сторонами умов договору б/н від 16.07.07 р., на виконання або невиконання якого посилаються сторони в обґрунтування своєї правової позиції по даній справі, та який в даному випадку є також предметом розгляду суду.

Вказаною постановою судом апеляційної інстанції було встановлено факт належного виконання відповідачем робіт за договором б/н від 16.07.07 р., а також - фактично прийняття позивачем робіт без будь-яких заперечень, та подальшої оплати їх вартості з вирахуванням раніше сплачених сум попередньої оплати.

Враховуючи викладене, а також те, що грошові кошти в сумі 1050000 грн. позивач перераховував відповідачу саме на виконання умов договору б/н від 16.07.07 р., який відповідачем було виконано в повному обсязі, рішення господарського суду від 06.10.08 р. про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вказаному розмірі, а так само пені та річних за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань підлягає скасуванню, а позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням вказаного, також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що відповідач роботи за спірним договором не виконував, оскільки вказані доводи позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним чином не довів, будь-яких актів, експертних висновків або інших документів які б свідчили про наявність зазначених обставин суду не надав.

До того ж директор Лозівського державного підприємства кормових домішок, с. Катеринівка Безверхня Р.І. в судовому засіданні підтвердила той факт, що акти виконаних робіт та довідки про їх вартість від відповідача отримувала, проте не вживала жодних передбачених законом заходів (ст. ст. 882, 853 ЦК України) щодо їх підписання або відмови від підписання (Звукозапис та Формуляр (протокол) судового засідання від 01.12.08 р.). Вказані обставини також знайшли своє відображення в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.08 р. по справі № 07/109-08 та таким чином самі по собі зумовлюють відмову в задоволенні позову.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, також підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11254,92 грн. держмита та 117,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, при цьому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 5684,35 грн. держмита по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.08 р. по справі № 47/286-08 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Лозівського державного підприємства кормових домішок (64602, Харківська область. Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Степна, 1 р/р 26008301770372 в АПБ “ПІБ”м. Лозова МФО 351522 Код 00686374) на користь Приватної фірми “ЕСКО” (61200, м. Харків, вул. Пушкінська, 3 кв. 11 р/р 26006819349441 у відділенні № 19 банку “Грант” МФО 351607 Код 21258808) 5684,35 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 04.12.08 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Плужник О.В.