Постанова № 24695276, 07.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2573/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Коваленка Ю.М., Данилевського В.І.,

представника відповідача - Хоміч Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смак Миргородщини" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Безхлібного Віктора Дмитровича про визнання неправомірними дій та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2012 року позивач ТОВ "Смак Миргородщини" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Безхлібного В.Д., в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідачів щодо складення акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 березня 2012 року № 112/01-01-14, припису від 07 березня 2012 року № 05-21-21, претензії від 23 березня 2012 року № 30/02-08; визнати зазначені акти частково нечинними, а претензію від 23 березня 2012 року № 30/02-08 - нечинною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що орган екологічної інспекції безпідставно ставить йому у вину самовільний забір підземної води з артезіанської свердловини, розташованої в с. Руда Миргородського району Полтавської області, та як наслідок - допущення порушення статті 44 Водного кодексу України та статей 19, 21, 23 Кодексу України "Про надра". Пояснив суду, що користування водою з артезіанської свердловини здійснює на підставі договору постачання холодної води з ТОВ "Полив'яне-Агро", якому належить зазначена свердловина на праві водокористування з оформленням відповідного спеціального дозволу, що у свою чергу унеможливлює виконання ТОВ "Смак Миргородщини" вимог спірних припису та претензії.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії контролюючого органа щодо складення акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 березня 2012 року № 112/01-01-14 (а.с. 9-15) вважає правомірними, а припис від 07 березня 2012 року № 05-21-21 (а.с. 18-19) та претензію від 23 березня 2012 року № 30/02-08 (20-21) - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що органом екологічної інспекції встановлено порушення позивачем природоохоронного законодавства в частині незаконного водокористування.

Відповідач Державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Безхлібний В.Д. в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату та час судового засідання, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, яка наявна в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності другого відповідача відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 березня 2012 року Державною екологічною інспекцією у Полтавській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Смак Миргородщини".

За результатами перевірки 02 березня 2012 року складено акт № 112/01-01-14, в якому відображено, зокрема, порушення позивачем вимог статті 44 водного кодексу України та статей 19, 21, 23 Кодексу України "Про надра".

На підставі вищевказаного акта перевірки від 02 березня 2012 року контролюючим органом складено припис № 05-21-21 від 07 березня 2012 року, пунктами 5-6, 8 якого позивача зобов'язано забезпечити ведення обліку використаної води, отримати дозвіл на спецводокористування та отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) та претензію від 26 березня 2012 року № 30/02-08, якою позивачу запропоновано відшкодувати завдані державі збитки в розмірі 72663,33 грн.

Позивач, заперечуючи правомірність дій відповідача щодо встановлення в акті перевірки порушень вимог законодавства щодо водокористування, не погоджуючись із позицією контролюючого органа щодо необхідності отримання ТОВ "Смак Миргородщини" дозволів на спецводокористування, користування надрами (підземними водами), забезпеченням ведення обліку використаної з артезіанської свердловини води, а також з претензією про відшкодування заподіяних збитків, звернувся до суду з вимогою визнати неправомірними дії відповідачів щодо складення акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 березня 2012 року № 112/01-01-14, припису від 07 березня 2012 року № 05-21-21, претензії від 26 березня 2012 року № 30/02-08; визнати зазначені акти частково нечинними, а претензію від 26 березня 2012 року № 30/02-08 - нечинною.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному припису від 07 березня 2012 року № 05-21-21, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що свердловина, яка знаходиться за адресою с. Руда, Миргородського району Полтавської області належить на праві водокористування ТОВ "Полив'яне-Агро". На вказану свердловину ТОВ "Полив'яне-Агро" отримано дозвіл на спеціальне водокористування від 29 січня 2009 року № 2793 (а.с. 24-30), також на дану свердловину мається паспорт (арк.с.32-40).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що артезіанська свердловина, протиправне користування якою відповідач ставить у вину позивачу, обладнана приладом обліку використаної води.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (споживач) та вищевказаним суб'єктом господарювання (виконавець) укладено договір постачання холодної води від 30 березня 2012 року б/н (а.с. 22-23). Згідно умов цього договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з постачання холодної води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги на умовах, що передбачені цим договором. Крім того, сторони правочину домовились, зокрема, що ТОВ "Полив'яне-Агро" визнається постачальником води позивачу за 2011-2012 роки. Матеріалами справи підтверджено, що що відповідно до вищезазначеного договору позивач здійснив плату за використану воду в повному обсязі, при цьому сплативши збір за водокористування, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи (арк.с.41)

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що артезіанська свердловина не знаходиться на території ТОВ "Смак Миргородщини", оскільки розміщена на земельній ділянці, яка передана в оренду фізичній особі ОСОБА_6 відповідно до договору оренди землі від 01 квітня 2009 року, укладеного між Зубівською сільською радою та ОСОБА_6 Доказів, які б спростовували дані обставини, відповідачем не надано.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що вимоги пунктів 6 та 8 припису від 07 березня 2012 року № 05-21-21 щодо зобов'язання позивача отримати дозвіл на спецводокористування та отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) є неправомірним, оскільки зазначена артезіанська свердловина належить іншій юридичній особі приватного права, що у свою чергу виключає можливість отримання позивачем визначених контролюючим органом дозволів.

За таких обставин, суд погоджується з безпідставністю вимог пункту 5 припису від 07 березня 2012 року № 05-21-21 про зобов'язання позивача забезпечити ведення обліку використаної води.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані:

1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;

3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

7) здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію;

11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;

12) своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень;

13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Статтею 19 Кодексу України "Про надра" надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 21 Кодексу України "Про надра" надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Відповідно до статті 23 Кодексу України "Про надра" право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод та користування надрами для інших цілей.

Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами народних депутатів, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях.

Вищевикладене дає підстави стверджувати про відсутність ознак протиправності в господарській діяльності позивача щодо водокористування артезіанською свердловиною на підставі договору постачання холодної води від 30 березня 2012 року ТОВ "Полив'яне-Агро" та про протиправність вимог пунктів 5, 6, 8 припису від 07 березня 2012 року № 05-21-21.

Такий висновок суду узгоджується також із постановою старшого слідчого Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 20 квітня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом самовільного спецводокористування (а.с. 82-85).

Що стосується позовних вимог ТОВ "Смак Миргородщини" щодо визнання нечинною претензії від 26 березня 2012 року № 30/02-08, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення. Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод /стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України/.

З наведеного випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскаржувана претензія за своєю правовою природою є лише пропозицією відповідача про виконання у добровільному порядку рішення відповідача і не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а тому не породжує ніяких правових наслідків для позивача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання частково нечинним акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 березня 2012 року № 112/01-01-14 в частині встановлення порушень водокористування позивачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу (нормативно-правовий чи правовий акт індивідуальної дії) - це юридична форма рішень цього органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо часткового визнання нечинним акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 березня 2012 року № 122/01-01-14 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не породжують для позивача ніяких правових наслідків.

Таким чином, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо складення акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 березня 2012 року № 112/01-01-14 в частині встановлення порушень водокористування позивачем та спірної претензії від 26 березня 2012 року № 30/02-08, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу приписів Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429 "Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції України", оскільки під час перевірки позивача були встановлені певні порушення вимог чинного законодавства, складання акту від 02 березня 2012 року № 112/01-01-14 та направлення претензії від 26 березня 2012 року № 05-21-21 про відшкодування збитків є обов'язком відповідача.

Доказів, які б свідчили, що відповідачем порушені вимоги чинного законодавства по складанню акту та направленню претензії, позивачем суду не надані, такі докази не виявлені і судом під час розгляду справи.

Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного припису покладено на орган екологічної інспекції.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним припису від 07 березня 2012 року № 05-21-21.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що припис від 07 березня 2012 року № 05-21-21 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати частково протиправним припис Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 07 березня 2012 року № 05-21-21, а саме: пункт 5 - стосовно забезпечення ведення обліку використаної води в 30-ти денний термін після отримання припису; пункт 6 - стосовно отримання дозволу на спецводокористування в строк до 04 травня 2012 року, пункт 8 - стосовно отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) в строк до 04 червня 2012 року та скасувати його в цій частині.

Згідно вимог частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смак Миргородщини" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Безхлібного Віктора Дмитровича про визнання неправомірними дій та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати частково протиправним припис Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 07 березня 2012 року № 05-21-21, а саме: пункт 5 - стосовно забезпечення ведення обліку використаної води в 30-ти денний термін після отримання припису; пункт 6 - стосовно отримання дозволу на спецводокористування в строк до 04 травня 2012 року, пункт 8 - стосовно отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) в строк до 04 червня 2012 року та скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання частково нечинним акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 березня 2012 року № 112/01-01-14, складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Безхлібним В.Д., в частині встановлення порушень ТОВ "Смак Миргородщини": статті 44 Водного кодексу України - здійснення ТОВ "Смак Миргородщини" самовільного забору підземної води з артсвердловин без дозволу на спецводокористування та відсутність обліку у ТОВ "Смак Миргородщини" видобутої води із свердловин; статей 19, 21, 23 Кодексу України "Про надра" - забір підземної води з артсвердловин в с. Руда Миргородського району без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами); про визнання нечинною претензії Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 26 березня 2012 року № 30/02-08 вих. № 1205/01-14/05-15 на суму 72663,33 грн. (з додатком - розрахунком розміру збитку, обумовленого самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спецводокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) - закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смак Миргородщини" (37600, вул. Старосвітська, 5, кв. 38, м. Миргород, Полтавська область, ЄДРПОУ 36328859) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 (п'ять) гривень 47 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 червня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова