Рішення № 24693571, 05.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2012 р.Справа № 5017/1032/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);

від 3-ї особи: ОСОБА_3 (представник діючий за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт";

до відповідача: „Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду державного майна України

про стягнення 173826,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - „Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ «ІСРЗ»), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №15352/2012 від 21.05.2012р.) просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 173826,51 грн., з яких 167411,72 грн. -основний борг, 5128,06 грн. -штрафні санкції (пеня за порушення строків виконання грошового зобов'язання), 269,63 грн. -інфляційні, 1017,10 грн. -3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що протягом періоду з грудня 2011р. по березень 2012р., відповідно до умов договору №49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. ДП "Іллічівський морський торговельний порт" надало, а ТОВ «ІСРЗ»прийняло послуги по утриманню будиночків останнього на базі відпочинку „Райдужний" на загальну суму 167411,72, між тим, зазначені послуги, згідно виставлених рахунків, відповідачем не оплачені, що стало підставою для звернення ДП "Іллічівський морський торговельний порт" до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 25.04.2012р., в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, з власної ініціативи суду, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фонд державного майна України

У судовому засіданні 05.06.2012р. представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви вх. ГСОО №15352/2012 від 21.05.2012р., підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 05.06.2012р. надав письмові пояснення щодо чинності договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Іллічівський судноремонтний завод" №687 від 05.09.2003р. укладеного між Фондом державного майна України та ТОВ „Верф", правонаступником прав та обов'язків якого є відповідач, між тим, по суті спору будь-якої правової позиції не висловив, враховуючи, що предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, які виникли на підставі договору №49-39-05/164-0, який укладено між позивачем та відповідачем. При цьому, представник третьої особи, зазначив, що згідно умов договору оренди №687 від 05.09.2003р. на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодження і псування, а також вжиття заходів щодо санітарної, екологічної та протипожежної безпеки, здійснення капітального та поточного ремонту орендованого майна.

У судовому засіданні 05.06.2012р. представником відповідача подано до суду письмові заперечення на позовну заяву (вх. ГСОО №17223/2012 від 05.06.2012р.), згідно яких ТОВ «ІСРЗ»проти позовних вимог ДП "Іллічівський морський торговельний порт" заперечує та просить суд у задоволені позову відмовити. При цьому, свої заперечення відповідач обґрунтовує відсутністю калькуляції загальноексплуатаційних витрат ОСК „Райдужний" на 2012 рік та підстав для надання позивачем таких послуг у зазначеному розмірі, оскільки листом від 18.04.2012р. відповідач повідомив ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про те, що ОСК „Райдужний" у 2012 році відкриватись для прийому відпочиваючих не буде, в зв'язку з чим, мережі водопостачання, каналізації, фекальна насосна станція і будиночки відпочинку не будуть вводитись в експлуатацію, отже, витрати на утримання майна та території в порівнянні з 2011 роком мають бути у вартісному показнику значно меншими. Таким чином, відповідач зазначає, що сторонами не погоджено розмір загальноексплуатаційних витрат на утримання ОСК „Райдужний" на 2012р., в зв'язку з чим, позовні вимоги ДП "Іллічівський морський торговельний порт" є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.02.2005р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (надалі -порт) та ТОВ «ІСРЗ»(надалі -завод) укладено договір № 49-39-05/164-0 (надалі -договір), предметом якого є взаємовідносини сторін та розмежування їх господарської компетенції при використанні майна комплексу бази відпочинку „Райдужний", розташованої за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, Старе Бугово (надалі -база відпочинку).

Умовами п.п. 2.2.3, 2.2.4 договору встановлено обов'язок заводу відшкодовувати порту витрати по сплаті податку на землю в частині площі, зайнятої об'єктами, які знаходяться в користуванні заводу; відшкодовувати порту частину загальноексплуатаційних витрат по утриманню бази відпочинку „Райдужний" (прибирання території, освітлення території, вивіз сміття, охорона території, обслуговування душових, туалетів, кінозалу, дитячих площадок і т.п.).

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 договору, розрахунки по договору проводяться щомісячними платежами в національній валюті України в безготівковій формі; завод щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує порту частину податку на землю у відповідності до п. 2.2.3 договору; завод щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відшкодовує порту частину загальноексплуатаційних витрат у відповідності до п. 2.2.4 договору. З метою визначення долі заводу в загальноексплуатаційних витратах, порт не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає заводу для узгодження та затвердження калькуляцію витрат на утримання бази відпочинку за розрахунковий місяць з розшифровкою по статтям витрат з додатком копій документів, що підтверджують понесені витрати. Завод зобов'язується протягом п'яти робочих днів розглянути надану калькуляцію. У разі відсутності у заводу заперечень по калькуляції, завод затверджує калькуляцію. Затвердження та погоджена сторонами калькуляція є підставою для виставлення портом заводу рахунку до сплати своєї долі загальноексплуатаційних витрат; рахунки порту, що виставлені із додержанням умов цього договору, підлягають до сплати протягом 10-ти банківських днів з дати отримання рахунку представником заводу.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що у випадку незгоди заводу з наданими портом для погодження та затвердження документами (п. 3.2-3.4 договору), завод у встановлений договором строк направляє порту свої заперечення та зауваження. У випадку недосягнення згоди по спірним питанням, спори та розбіжності передаються на розгляд господарського суду у встановленому законом порядку.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє до моменту припинення дії договору оренди цілостного майнового комплексу ДП „Іллічівський судноремонтний завод" № 687 від 05.09.2003р., укладеного між Фондом державного майна України і ТОВ „Верф", правонаступником прав та обов'язків, якого є завод.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.п. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Із змісту п. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку позивача, актів виконаних робіт та рахунків, що виставлялись до сплати відповідачу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у період з грудня 2011 року по березень 2012 року включно, на підставі договору № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р., надано послуги з утримання бази відпочинку „Райдужний" на суму 167411,72 грн. (у т.ч. 10811,72 грн. -відшкодування земельного податку). При цьому, як зазначає позивач, визначення розміру витрат, які підлягають до відшкодування ТОВ «ІСРЗ»здійснено на підставі калькуляції по відшкодуванню загальноексплуатаційних витрат по утриманню ОСК „Райдужний" на 2011 рік, оскільки відповідна калькуляція на 2012 рік сторонами не узгоджена. Згідно наданих сторонами пояснень, відповідні рахунки за спірний період ТОВ «ІСРЗ»по відшкодуванню суми податку на землю та загальноексплуатаційних витрат на суму 167411,72 грн. за договором № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. не сплачені.

Таким чином, за ТОВ «ІСРЗ»на момент розгляду справи рахується заборгованість перед позивачем за договором № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. у розмірі 167411,72 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ДП "Іллічівський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача суми боргу по відшкодуванню загально експлуатаційних витрат та податку на землю у сумі 167411,72 грн., розмір яких визначено позивачем на підставі калькуляції на 2011 рік, з огляду на відсутність узгодженої сторонами калькуляції на 2012 рік з наступних підстав:

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

При цьому, факт відсутності узгодженої між сторонами калькуляції відповідних витрат на 2012 рік або помісячної калькуляції не свідчить про неналежне виконання позивачем обов'язків по утриманню бази відпочинку та понесення відповідних витрат, які мають бути відшкодовані відповідачем за договором № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р., за відсутності у сторін будь-яких заперечень щодо чинності даного договору.

Водночас, суд враховує ті обставини, що ДП "Іллічівський морський торговельний порт" надсилались відповідачу на підписання акти виконаних робіт та виставлялись до сплати рахунки за спірний період, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами поштових відправлень та відповідними супровідними листами.

Так, умовами договору № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. (п. 3.3 та 4.2 договору), передбачено порядок викладення зауважень відповідачем щодо визначення портом розміру загальноексплуатаційних витрат та податку на землю, а також належності документів, якими підтверджуються зазначені витрати.

Між тим, згідно наявних в матеріалах справи листів відповідача, ТОВ «ІСРЗ»лише у кінці квітня 2012 року та у травні 2012 року повідомило позивача про необхідність надання калькуляції на 2012 р. для узгодження, оскільки, ОСК «Райдужний»експлуатуватись у 2012 році не буде, при цьому, у даних листах відсутні будь-які заперечення відповідача щодо помилковості чи недостовірності відомостей зазначених у актах виконаних робіт та відповідних рахунках за спірний період.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене суд доходить висновку, щодо порушення ТОВ «ІСРЗ»зобов'язань за договором № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р. щодо своєчасного відшкодування позивачу загальноексплуатаційних витрат та податку на землю за період з грудня 2011 року по березень 2012 року включно у розмірі 167411,72 грн., а заперечення відповідача розцінює, як такі, що направлені на ухилення ТОВ «ІСРЗ»від виконання своїх зобов'язань.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту п. 5.3 договору вбачається, що за несвоєчасну оплату належних по договору платежів, завод сплачує порту пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 5128,06 грн. за період з 28.03.2012р. по 16.05.2012р., окремо по кожному зобов'язанню, а також 3% річних у сумі 1017,10 грн. та інфляційних у сумі 269,63 грн., вважає розрахунок позивача вірним та обґрунтованим.

Між тим, згідно ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, ступінь та причини виниклого порушення зобов'язань, враховуючи обставини щодо використання відповідачем бази відпочинку „Райдужний" у 2012 році, а також відсутність в справі будь-яких доказів щодо наявності збитків у позивача, суд, керуючись наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом на зменшення розміру пені, вважає за можливе та необхідне зменшити розмір стягуваної з відповідача пені з 5128,06 грн. до 1000,00 грн., що не суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та стягнення з відповідача 167411,72 грн. основного боргу, 1000,00 грн. пені, 1017,10 грн. 3% річних та 269,63 грн. інфляційних.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3476,53 грн. покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з „Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (68093, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, буд. 61, ід. код 32333962) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) 167411/сто шістдесят сім тисяч чотириста одинадцять/грн. 72 коп. основного боргу, 1000/одна тисяча/грн. пені, 1017/одна тисяча сімнадцять/грн. 10 коп. 3% річних та 269/двісті шістдесят дев'ять/грн. 63 коп. інфляційних.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з „Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (68093, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, буд. 61, ід. код 32333962) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) 3476/три тисячі чотириста сімдесят шість/грн. 53 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.06.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.