Рішення № 24692857, 12.06.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/60/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.12 Справа № 5009/1518/12

за позовом Комунального підприємства "Запоріжринок" (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2)

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; 70431, АДРЕСА_1; АДРЕСА_3)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -довіреність № 1903/1979 від 01.09.2011 р.

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Запоріжринок" звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 7686,75грн. заборгованості за договором про надання послуг з надання та утримання торгового місця на ринку № 37 від 22.07.2011 р.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 37 від 22.07.2011 р., в грудні 2011 р. -березні 2012 р. позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 7020,00 грн. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за послуги ринку належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за вказаний період в загальній сумі 7020,00 грн. За порушення строку виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 5.1 Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 616,00 грн. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 50,75 грн. -3% річних. Посилаючись на приписи статей 625 ЦК України та ст. 193 ГК України, Правила торгівлі на ринках та умови договору № 37 від 22.07.2011 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1518/12, розгляд якої призначено на 29.05.2012 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 12.06.2012 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, надав довідку (вих. № 313 від 12.06.2012 р.) про стан заборгованості ПП ОСОБА_1 перед позивачем, за підписом директора КП «Запоріжринок»та головного бухгалтера підприємства, згідно якої, станом на 12.06.2012 р. ПП ОСОБА_1 має непогашену заборгованість зі сплати за послуги ринку за договором № 37 від 22.07.2011 р. в сумі 7020,00 грн. Вказану Довідку судом залучено до матеріалів справи.

Відповідач - ПП ОСОБА_1 - вимоги суду, викладені в ухвалах від 23.04.2012 р. та від 29.05.2012 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвали господарського суду по даній справі було направлено судом на адреси відповідача, наявні у матеріалах справи, в т.ч. на адресу: АДРЕСА_2, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (станом на 28.05.2012р.). За таких обставин, з огляду на вище наведені нормативні акти, відповідач вважається повідомленим про час та місце слухання даної справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

В судовому засіданні 12.06.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 22.07.2011 р. між КП «Запоріжринок»(Стороною-1, позивачем у справі) та ПП ОСОБА_1 (Стороною-2, відповідачем у справі) було укладено договір № 37 про надання послуг з надання та утримання торгового місця на ринку (надалі -Договір), за умовами якого, Стороні-2 було надано торгівельні місця № 639-640, № 437-438, № 439-440 площею 5,2 погонних метра, 3 бокси № 434-436, № 646-648, № 649-651 площею 31,2 м2, розташовані на території Критого ринку КП «Запоріжринок»за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України/Сталеварів, 47а/2, для здійснення торгівлі продовольчою групою товарів.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами в розділі 3 Договору.

Так, пунктом 3.1 Договору визначено, що Сторона-2 здійснює оплату Стороні-1 за надані послуги по Договору в розмірі 3-00; 6-00 грн. в т.ч. ПДВ за 1 торгове місце, всього за місяць -1755,00 грн., згідно з Розрахунком, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата здійснюється Стороною-2 щомісячно до 01-го числа розрахункового місяця в касу управління КП «Запоріжринок»або на розрахунковий рахунок Сторони-1.

Згідно із п. 3.3 Договору у випадку невикористання торгового місця (площі) та об'єкта, встановленого на ньому, для торгівлі по причині знаходження Сторони-2 у відпустці (не більше ніж 14-ть календарних днів за рік) або на лікарняному, після надання Стороною-2 Стороні-1 відповідних документів, Сторона-2 сплачує Стороні-1 тільки послугу з бронювання торгового місця за відповідну кількість днів, а сплачена в якості попередньої оплати вартість послуг по Договору підлягає перерахунку в наступному місяці.

Оплата Стороною-2 послуг за Договором здійснюється повністю незалежно від результатів її фінансово-господарської діяльності та кількості днів, в які фактично використовувались торгові місця, за винятком випадків, зазначених в п. 3.3 Договору (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі порушення Стороною-2 строку оплати послуг, передбаченого в п. 3.2 Договору, Сторона сплачує Стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином. За період грудень 2011 р. -березень 2012 р. включно, відповідачу були надані послуги ринку на загальну суму 7020,00 грн. (в грудні 2011 р. на суму 1755,00 грн., в січні 2012 р. на суму 1755,00 грн., в лютому 2012 р. на суму 1755,00 грн. та в березні 2012 р. на суму 1755,00 грн.).

На оплату наданих послуг позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки, а саме: № 39080 від 25.11.2011 р. на суму 1755,00 грн., № 1016 від 21.12.2011 р. на суму 1755,00 грн., № 4051 від 26.01.2012 р. на суму 1755,00 грн. та № 8082 від 21.02.2012 р. на суму 1755,00 грн., всього на суму 7020,00 грн.

Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були. Виставлені на оплату рахунки відповідач не сплатив.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у останнього утворився основний борг за Договором в сумі 7020,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь КП «Запоріжринок»суми 7020,00 грн. основного боргу, 616,00 грн. пені та 50,75 грн. -3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 -175 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що в період з грудня 2011 р. по березень 2012 р. включно позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на загальну суму 7020,00 грн.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, умовами Договору (п. 3.1) сторонами передбачена фіксована сума оплати за послуги ринку в сумі 1755,00 грн., яка, відповідно до п. 3.2 Договору повинна сплачуватись відповідачем щомісячно до 01-го числа розрахункового місяця в касу управління КП «Запоріжринок»або на розрахунковий рахунок Сторони-1.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, всупереч вимог закону та умов Договору належним чином не виконав, вартість наданих послуг не сплатив, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 7020,00 грн.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з ПП ОСОБА_1 суми 7020,00 грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 7020,00 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 50,75 грн. (нарахованих за період з 01.12.2011 р. по 12.04.2012р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірною і обґрунтованою, а тому задовольняється у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладені приписи законодавства та умови Договору, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг, у позивача виникло право нарахування на суму заборгованості пені.

Разом з тим, виходячи з суми основної заборгованості, та враховуючи приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який містить імперативне обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, суд відзначає, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, в сумі -259,84 грн. В іншій частині позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 37 від 22.07.2011 р.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; 70431, АДРЕСА_1; АДРЕСА_3, ін. код НОМЕР_1, рахунки в установі банку не відомі) на користь Комунального підприємства "Запоріжринок" (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2, код ЄДР 01559577, р/р № 26006310081301 в філії АБ «Південний»м.Запоріжжя, МФО 313753) суму 7020 (сім тисяч двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, суму 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 84 коп. пені, суму 50 (п'ятдесят) грн. 75 коп. 3% річних та суму 1529 (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 02 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.06.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко