Рішення № 24692849, 12.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" червня 2012 р. Справа № 12/5007/59/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №75 від 12.06.2012 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (м.Житомир)

до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м.Радомишль Житомирська область)

про стягнення 1371,76 грн.

Публічне акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (далі позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" про стягнення 1371,76 грн. з яких: 663,01 грн. - інфляційні нарахування, 708,75 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №12/5007/59/12.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, підтвердженням чого є підпис уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.13). Вимог ухвали господарського суду від 25.05.2012р. не виконав.

В судовому засіданні оглядались матеріали справи 17/5007/6/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" про стягнення 94500,00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача. дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оглянувши матеріали справи 17/5007/6/12 господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.02.2012 р. у справі №17/5007/6/12 з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" було стягнуто 94500,00 грн. - основного боргу; 1890,00 грн. - витрат по сплаті судових витрат.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, згідно рішення господарського суду від 23.02.2012 р. по справі 17/5007/6/12 09.07.2008р., між ЗАТ "Виробничо-закупівельним підприємством "Хміль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" - продавець (позивач у справі) та Державним підприємством "Радомишльське лісомисливське господарство" - покупець (відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити автомобіль МАЗ 6422 (сідельний тягач) за ціною 378000,00грн. (п.1.1 договору).

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв автомобіль МАЗ на загальну суму 378000грн.

Умовами договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, щорічно протягом чотирьох років рівними частками, яка становить 94500,00грн.

На виконання вищезазначеного судового акту по справі 17/5007/6/12, 06.03.2012 р. господарським судом Житомирської області було видано наказ.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2012 р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 94500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (а.с. 10).

За приписами ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

Глава 50 ЦК України регулює підстави припинення зобов'язання. Такими підставами, в тому числі є його виконання, проведене належним чином.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Прийняття судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобов'язання.

Враховуючи ту обставину, що відповідач погасив основну заборгованість з порушенням строку оплати встановленого в договорі, позивач не позбавлений права нараховувати відповідні санкції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до приписів чинного законодавства, позивач за несвоєчасно проведені розрахунки заявив вимоги про стягнення інфляційних втрат за січень, лютий, березень 2012 р. в сумі 663,01 грн. та 3% річних за січень, лютий, березень 2012 р. в сумі 408,75 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню.

У разі якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а боржник несе обов'язок відшкодовувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 704,88 грн.; вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 03,87 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 663,01 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач позов не оспорив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12200, Житомирська область, м.Радомишль, вул.Київська, 6, код ЄДРПОУ 13568251) на користь Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельного підприємства "Хміль" (10001, м. Житомир, вул.Металістів, 6, код ЄДРПОУ 05471336) 704,88 грн. - 3% річних, 663,01 грн. - інфляційні нарахування, 1604,96 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 червня 2012 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2- позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)