Ухвала суду № 24690813, 22.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2012 р. м. Київ К/9991/9252/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису ,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано припис Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області № 516 від 27 серпня 2010 року.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго»створене відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради народних депутатів від 24 січня 1996 року №31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської ради народних депутатів від 24 січня 1996 року, реєстраційний №99/5393, ідентифікаційний код 24047779.

Як вбачається із статуту підприємства, основним предметом діяльності Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення).

За зверненням ОСОБА_5, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, спеціалістами відповідача на підставі направлення від 25 серпня 2010 року проведена перевірка, якою встановлено, що послуга центрального опалення не надавалася, оскільки з вересня 2009 року за вищевказаною адресою встановлено автономне опалення, про що складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 26 серпня 2010 року.

На підставі Акту перевірки Управлінням у справах захисту прав споживачів у Луганській області винесено припис про припинення порушень прав споживачів від 27 серпня 2010 року №516, за умовами якого, Луганському міському комунальному підприємству «Теплокомуненерго»приписано припинити порушення прав споживача ОСОБА_5, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги, припинити нарахування виплат за ненадані послуги споживачу ОСОБА_5 та провести перерахунок за не надані послуги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, права позивачів та механізм їх захисту, основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Статтею 4 вказаного Закону передбачені права споживачів, до яких, зокрема, відноситься, право на належну якість продукції та обслуговування, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору; така інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Пунктом 7 частини першої статті 23 названого Закону визначено: у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають, зокрема, право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з договору на поставку теплової енергії від 01 серпня 2007 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго»бере на себе зобов'язання щодо вироблення та постачання теплової енергії споживачам, які мешкають у будинках, що перебувають на балансі Об'єднаного житлово-будівельного кооперативу «Луч»відповідно діючих норм згідно додатку. Серед будинків, на які поширюється дія вказаного договору будинок АДРЕСА_1 в якому мешкає споживач ОСОБА_5

Згідно розділу 6 цього Договору Об'єднаний житлово-будівельний кооператив «Луч»збирає оплату з наймачів та власників квартир Об'єднаного житлово-будівельного кооперативу «Луч»та проводить розрахунок за використану теплову енергію з Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго», на підставі виставлених рахунків.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюється Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року № 1023-XII та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Як встановлено ст. 20 цього Закону споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 29 цього Закону договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

У розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго»є виробником житлово-комунальних послуг, виконавцем житлово-комунальних послуг є Об'єднаний житлово-будівельний кооператив «Луч», на балансі якого перебуває багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

За змістом п.7 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року № 1023-XII договір усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, термін ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок, що відповідачем необґрунтовано застосовані заходи державного контролю у сфері дотримання захисту прав споживачів, оскільки позивач не є безпосереднім виконавцем житлово-комунальних послуг для споживача ОСОБА_5, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Суддя В.В. Харченко