Постанова № 24690472, 23.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2012 року № 2а-5971/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інеком- Сервіс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним Акту №67/22-05/23737565 від 23.03.2012р., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інеком- Сервіс» (надалі –Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі –Відповідач) про визнання протиправним Акту №67/22-05/23737565 від 23.03.2012р., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в Акту перевірки відображені дані, які не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягає скасуванню. Оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства України, що завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача, а відтак підлягає скасуванню. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач свого представника не скерував, був належним чином повідомлений про час, місце і дату проведення судового процесу по справі, про причини неприбуття суд не повідомив. Правової позиції щодо заявленого позову не виклав, а відтак справу розглянуто за наявними у ній доказами.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до акту № 67/22-05/23737565 від 23.03.2012 р. невиїзної позапланової документальної перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати податку на прибуток Позивача з питання взаємовідносин з ФК ПрАТ «Українська пожежна «Страхова компанія»Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва зафіксовано порушення п.п. 5.4.6 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/34 - ВР щодо завищення валових витрат в І кварталі 2010 р. на загальну суму 100 000, 00 грн. (страхові внески згідно договору страхування будівельно-монтажних робіт за об'єкт будівництва), що призвело до заниження податку на прибуток ТОВ «Інекон-Сервіс»в І кварталі 2010 року на загальну суму 25 000 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками, викладених у Акті перевірки направив на адресу Відповідача заперечення.

Із матеріалів справи вбачається, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 09.04.2012 р. донарахувано суми грошового зобов'язання на прибуток в розмірі 25 000 грн. та 6 250 грн. штрафних санкцій з посилкою на порушення п.п. 5.4.6 п.5.4. ст.5 Закону України № 334/94 - ВР від 28.12.1994 p., які зобов’язано Позивача сплатити на протязі 10 днів.

Господарська діяльність товариства - це організація спорудження житлових будинків та введення їх в експлуатацію з використанням отриманих коштів від Управителя - ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест»відповідно до договору № 62/А - 20 від, 16.11.2009 р. «Про організацію спорудження об'єкта будівництва житлових будинків з об'єктами соціально - побутового призначення на вул. Леніна, 47-59 ( блок А, В) в Дарницькому районі м. Києва.

Метою цього договору є спорудження житлового будинку, фінансування якого відбувається за рахунок коштів Довірителів (фізичних осіб), залучених на підставі договорів про участь у ФФБ, та відповідно до Правил фонду фінансування будівництва (виду А) з послідуючою передачею об'єктів інвестування у власність Довірителям.

Так, п.2.1.6 договору на спорудження передбачено обов'язкове страхування будівельно - монтажних робіт на весь час спорудження об'єкта будівництва (така вимога зазначена у Законі України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також Поставі Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 р. № 629 «Про затвердження порядку договорів обов'язкового страхування будівельно - монтажних робіт»).

Виконуючи умови договору, Правил ФФБ, Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»та Поставу Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 р. № 629 «Про затвердження порядку договорів обов'язкового страхування будівельно - монтажних робіт», ТОВ «Інекон-Сервіс»було укладено договір страхування будівельно - монтажних робіт № БМР/753/10 з AT «Українська пожежно - страхова компанія», житлових будинків з об'єктами соціально - побутового призначення на вул. Леніна, 47 - 59 у м. Києві.

Страховий платіж здійснено 25.03.2010 p., який згідно акту прийому - передачі послуг від 25.03.2010 р. було включено до складу валових витрат в І кварталі 2010 p., як витрати, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю (будівництво житлових будинків за кошти Довірителів - фізичних осіб).

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94 - ВР, до валових витрат відносяться: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»( ст.2) об'єкт будівництва - будівля, споруда, або комплекс споруд, будівництво яких організовується забудовником та фінансування будівництва яких здійснюється Управителем за рахунок отриманих в управління коштів, тобто об'єкт майна створюється фізичними особами за свій рахунок, нерухоме майно набуде свого статусу після завершення будівельних робіт та введення житлового будинку в експлуатацію і його реєстрацій у державних органах, а до завершення будівництва (створення майна) особи (Довірителі)є власниками матеріалів, обладнання, робіт та послуг, що були використані в процесі будівництва житлових будинків.

Тому сума коштів страхових внесків, що сплачено страховій компанії та віднесено до прибутку ТОВ «Інекон-Сервіс»Податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не відповідають нормам чинного законодавства (ст.3 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованої валового доходу звітного періоду, що визначено п.4.3 ст.4 , п.5.4.10 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР на суму валових витрат платника податку).

Окрім того, Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки від 23.03.2012р.№ 67/22-05/23737565 та просить скасувати такі висновки Акта перевірки. Щодо даної позовної вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб’єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.

Так, нормативно-правовий акт –це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії –виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов’язки у того суб’єкта, якому вони адресовані.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта (кола суб’єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Акт перевірки та висновки акта перевірки, які в них викладені, не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

При цьому право прийняття за наслідками акта перевірки рішення органом митної служби відповідних правових актів індивідуальної дії –податкових повідомлень-рішень, належить до його дискреційних (виключних) повноважень, в т. ч. може бути не реалізовано.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред’явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо скасування Акту перевірки від 03.03.2012р.№ 67/22-05/23737565задоволенню не підлягає, оскільки чинне законодавство не передбачає його оскарження.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним податкове повідомлення рішення від 09.04.2012р. №0000672210/2096.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 125 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекон-Сервіс»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур