Постанова № 24690429, 13.06.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/1776/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Пчела В» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

29.05.2012 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Фермерського господарства «Пчела В» (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у сумі 5855,56 грн. та пені в розмірі 49,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно форми звіту (№ 10-ПІ) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Фермерського господарства «Пчела В» у 2011 році становила 9 осіб. Відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача складає 1 робоче місце. Відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача за 2011 рік становить 5855,56 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році становить 5855,56 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 49,14 грн. На момент звернення до суду відповідачем адміністративно-фінансові санкції та пеня не сплачені.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що відповідачем вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів (надання інформації до центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів). При цьому, органами працевлаштування не направлялись інваліди для працевлаштування, тому вимоги позивача є протиправними і застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць вважає незаконними. За таких обставин відповідач вважає, що законодавчо правових обґрунтувань для задоволення позову позивача немає і просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 9 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників в 2011 році складав 105,4 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2011 році 976,26 грн., однак у відповідача були відсутні штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

За наявності вказаних порушень, Чернігівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів в Чернігівській області до відповідача були застосовані штрафні санкції за невиконання ним нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2011 рік в сумі 5855,56 грн. та нараховано пеню в розмірі 49,14 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.

Положенням частини 1 статті 19 Закону № 875-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

При дослідженні матеріалів вказаної справи судом встановлено, що відповідачем на виконання вимог Закону № 875-XII до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в Чернігівській області було подано Звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ від 11.02.2012 року, в якому зазначено середньооблікова кількість штатних працівників-9 осіб.

Таким чином, невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2011 рік становить 1 робоче місце.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, суд дійшов висновку, що положення статті 18 Закону № 875-XII не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною 3 статті 18 Закону № 875-XII чітко визначені обов’язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З матеріалів справи вбачається, що визначені законом вимоги відповідачем були виконані не у повному обсязі.

Так, листом № 02/201 від 27.02.2012 року Семенівського районного центру зайнятості повідомлено про те, що Фермерське господарство «Пчела В» у 2011 році подавало до центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках форми № 3-ПН, а саме: від 16.09.2011року, від 14.10.2011 року, 11.11 2011 року та від 01.12.2011 року.

Слід зазначити, що Звіт Форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та заповнюється згідно з Інструкцією, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814. Зазначена Форма Звіту поширюється на всі підприємства, установи та організації, що розташовані на території України, незалежно від форми власності та господарювання.

Як вбачається з листа № 02/201 від 27.02.2012 року Семенівського районного центру зайнятості, Фермерське господарство «Пчела В» у 2011 році подавало до центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках форми № 3-ПН лише в період з вересня по грудень 2011 року (а.с.14), що також підтверджується копіями звітів (а.с.15-18).

Отже, відповідачем до державної служби зайнятості Звіти за формою № 3-ПН із зазначенням вакансій для працевлаштування інвалідів надавалися частково.

Також відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності поданих звітів форми № 3-ПН за період з січня по серпень 2011 року, що відповідно вказує на порушення ним вимог діючого законодавства України.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування”, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно частини 2 цієї ж статті Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно частини 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Фонд оплати праці штатних працівників в 2011 році становить 105,4 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2011 році – 5855,56грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для інваліда в 2011 році визначена відповідачем у звіті – 5855,56 грн.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що роботодавець не вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому до нього правомірно застосовані адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів та пеня в загальному розмірі 5855,56 грн.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 23.03.2012 року встановлена облікова ставка у розмірі 7,5 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 49,14 грн.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

А отже, суд знаходить позов обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Пчела В» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Чернігівського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Пчела В» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Пчела В» (р/р 26009060189081 Чернігівське РУ «Приватбанк», МФО 353586, код ЄДРПОУ 35188054) на користь Державного бюджету (р/р 31212230700454 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 37972758, отримувач Державний бюджет Семенівського району) адміністративно-господарських санкцій в сумі 5855 (п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят п’ять) грн. 56 коп. та пені в розмірі 49 (сорок дев’ять) грн. 14 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.