Постанова № 24689699, 11.05.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11.05.2012 р. Справа № 2а-8052/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомЦентрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001

доОСОБА_1, АДРЕСА_1 простгнення коштів в сумі 653,07 грн., В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 653,07 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, надав клопотання від 11.05.2012 р. про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду попереджений належним чином.

Повістка, направлена на адресу відповідача, повернулась до суду (а. с. 59-61).

Відповідно до копії паспорту, адреса відповідача: АДРЕСА_1 (а. с. 24-25).

Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що перебуваючи на обліку як безробітна та отримуючи допомогу по безробіттю, відповідач була зареєстрована приватним підприємцем і, відповідно, не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

24.02.2011 р. відповідач подала заяву до Центрального районного центру зайнятості про надання їй статусу безробітного і отримання допомоги по безробіттю (а. с. 19). Згідно п. 2 абз. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 (далі - Порядок), під час проведення реєстрації кожна особа за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), у якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові; зареєстроване місце проживання; число, місяць та рік народження, ідентифікаційний номер), останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або підстава припинення іншого виду діяльності, що підтверджено документально, і засвідчує особистим підписом достовірність внесених до картки даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки".

Згідно вказаної вище норми Порядку, відповідач заповнила картку № 140510311021700004 (а. с. 17-18).

Відповідно до п. 11 абз. 2, 3 Порядку, державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості.

Таким чином, з вказаної норми вбачається, що наданню статусу безробітного обов'язково передує реєстрація особи в центрі зайнятості як такої, що шукає роботу. При цьому, центр зайнятості, приймаючи рішення про надання особі статусу безробітного, виходить з тих відомостей, які особа внесла в персональну картку при реєстрації як такої, що шукає роботу.

Відповідно до ст. ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", того ж дня відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, яка виплачувалась у період з 24.02.2011 р. по 19.04.2011 р. і склала 653,07 грн., що підтверджується довідкою позивача (а. с. 13).

20.06.2011 р. позивачем отриманий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що відповідач зареєстрована підприємцем з 21.07.2008 р. (а.с. 7-10).

Відповідно до ст. 1 ч. 3 п. б Закону України "Про зайнятість населення", громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, відносяться до зайнятого населення.

З огляду на наведені норми, суд приходить до висновку про те, що відповідач на час перебування на обліку в Центральному районному центрі зайнятості зареєстрована фізичною особою-підприємцем та відносилася до зайнятого населення.

Згідно п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. №357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

25.08.2011 р. на адресу відповідача було направлено повідомлення про повернення коштів на суму 653,07 грн. (а. с. 20-21), але борг залишився несплаченим.

Таким чином, суд вважає, що відповідачу була безпідставно нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 653,07 грн.

Спори, що виникають із правовідносин щодо виплати допомоги по безробіттю, відповідно до ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва (р/р 37175001000436 у ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, ЄДРПОУ 20917678) виплачену допомогу по безробіттю в сумі 653,07 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та виконується негайно.

Суддя А. О. Мороз