Постанова № 24689416, 15.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року Справа № 0870/2900/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «УНІКОН»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 № 00004482302, № 0004492302, -

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 98 від 29.08.2011)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 688/10/10-010 від 30.03.2012)

ОСОБА_3 (довіреність 3 320 від 26.03.2012)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УНІКОН" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 № 0004492302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 28790943,50 грн. та № 0004482302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23602856,00грн.

Ухвалою суду від 02.04.2012 відкрито провадження у адміністративній справі №0870/2900/12 та призначено до судового розгляду на 17.04.2012. Провадження у справі зупинялось до 15.05.2012.

Відповідно до ст.160 КАС України, 15.05.2012 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат віднесено суми на підставі податкових накладних, які були надані зазначеними підприємствами, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, що на його думку, інформація, викладена у акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти.

Крім того, пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та наступних роках збитків, які виникли до 01.01.2011, а отже такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Тож, ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон» правомірно задекларувало показник у рядку 06.6 Декларації „Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року)" 80% суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року у сумі 1 067 125 грн.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання та поставки товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за підсумками 2 кварталу 2011 року у сумі 420786 грн., заниження податку на прибуток всього на 25 123 175 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 20668641 грн., зважаючи на те, що до складу валових витрат та податкового кредиту від операцій по придбанню товару у ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД», у яких відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Отже, підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тому, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права Позивача на їх врахування гри визначення об'єкта оподаткування.

До того ж, завищення задекларованих ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон» показників рядку 06.6 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду», що фактично виникло за результатами роботи 2010 року (80% від показника від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік) всього у сумі 1 067 125.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі за текстом - «ДПІ» або «Відповідач») проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УНІКОН» (далі за текстом - «ТОВ «ЗМ ВКП «УНІКОН» або «Позивач») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт №259/23-2/13639420 від 25.11.2011р. (далі за текстом - «Акт перевірки»).

В ході проведеної перевірки фахівцями ДПІ встановлені наступні порушення:

1. п.п.5.3.9 п.5.3., п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1., п.138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за підсумками 2 кварталу 2011 р. у сумі 420 786 грн. та занизило суму податку на прибуток у сумі 25 123 175 грн.

2. п. 198.6, п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 20 668 641 грн. за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року.

Також перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон» показників рядку 06.6 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду», що фактично виникло за результатами роботи 2010 року (80% від показника від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік) всього у сумі 1 067 125.

Висновки акту перевірки базуються на фіктивній діяльності контрагентів позивача ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД», яка не мала реального характеру господарської діяльності. Так, ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон» у деклараціях з податку на прибуток за 4 квартал 2010 р., 1 та 2 квартали 2011 р. безпідставно віднесло до складу валових витрат суму витрат у розмірі 104 410 335 грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ у період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року за придбання товару (марганцю металевого, феромолібдену, марганцю металевого брикетованого), отриманого від постачальників ТОВ «Металургійне забезпечення України», ТОВ «Іст-Вектор», ТОВ «Національний центр «Екологічна безпека», ТОВ «Соліт-Буд» та використання цього товару у господарській діяльності підприємства не доведено первинними документами.

За результатом розгляду матеріалів перевірки, винесене:

податкове повідомлення-рішення від 13.12.2011 № 0004492302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 28790943,50 грн. та

податкове повідомлення-рішення № 0004482302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23602856,00грн

Так, під час проведення перевірки було встановлено що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД», відповідно до яких останні постачали позивачу товар (марганець металевий, феромолібден, марганець металевий брикетований).

Враховуючи те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів підряду та субпідряду, то угоди укладені із ними не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали первинні документи виписані контрагентами позивача - ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД» на підставі вчинених нікчемних правочинів.

Така позиція сформована на підставі того, що в акті перевірки перевіряючими досліджені первинні документи господарських взаємовідносин позивача з переліченими вище контрагентами по поставці товару та встановлено, що у документах, які підтверджують факт поставки товару (ТТН) у відомостях про перевізника, зазначені підприємства, які згідно бази "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», не встановлені такі підприємства-перевізники.

Також, під час перевірки досліджено основного перевізника ТОВ ЗМ ВКП «Унікон» - ТОВ «Алтея-Транссервіс», по якому не можливо провести зустрічну перевірку, щодо фактичного надання послуг з перевезення, так як підприємство за юридичною адресою не знаходиться, посадових осіб підприємства не розшукано та за підприємством не обліковуються транспортні засоби, необхідні для надання послуг з перевезення.

Згідно наданих на перевірку ТТН, транспортування товару здійснювалось від постачальників на склад ТОВ "ЗМВКП "Унікон", який знаходиться за адресою: Запорізька обл. смт. Степногірськ, буд 1.

Співробітниками ВПМ 08.11.2011р. було здійснено виїзд на проммайданчик за адресою Запорізька обл. смт. Степногірськ буд. 1. В ході виїзду було опитано охоронця ОСОБА_4, який пояснив, що він працює охоронцем на підприємстві з 2004 року, та здійснює охорону зазначеного проммайданчика з кінця 2010 року. На зазначеному майданчику розташовано три складських приміщення, які належать ТОВ ЗМВКП „Унікон". Також він пояснив, що з моменту охорони ним зазначеного об'єкту на складах не зберігаються ТМЦ. До 2011 року він охороняв орендовані складські приміщення ТОВ ЗМВКП „Унікон", які розташовані за адресою:м.Запоріжжя, вул.Кругова, за цією адресою підприємство також нічого не зберігало.

Саме тому перевіряючи дійшли висновку про безпідставність завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту при взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, щодо придбання товару на підставі нікчемних договорів поставки.

Однак, за приписами п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону №168/97-ВР „податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом ...

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків".

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку".

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. Закону України № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як зазначалась раніше, відповідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Такі ж приписи містить і Податковий кодекс України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З положеннями цієї норми кореспондуються і приписи п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, а саме, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Закон України № 168/97-ВР не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.

Разом з тим, позивачем надано до перевірки та в судовому засіданні договори поставки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні на підтвердження виконання договорів.

Податковим органом безпідставно здійснено висновок у п.5.1., аб. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами і доповненнями) (далі за текстом - Закон №334/94-ВР), а саме визначено неправомірність віднесення до складу валових витрат ТОВ ЗМ ВКП «Унікон» витрати на придбання послуг згідно нікчемних правочинів з ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД»

Зазначені висновки податкового органу повністю суперечать вимогам чинного законодавства, а саме Закону №334/94-ВР та приписам Податкового кодексу України.

Відповідно із п.п. 2.1.1. Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Таким чином ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД» у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платник податку. А саме, підприємства мають зареєстрований статут із видами господарської діяльності, який у судовому порядку не скасовувався та нікчемним не визнавався.

За приписами Податкового кодексу України, зокрема п. 138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складну валових витрат, згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, п. 5.1. Закону №334/94-ВР визначене поняття валових витрат, а саме валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відповідно із 5.2.1. Закону №334/94-ВР відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)….

Саме витрати пов'язані з придбанням у ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД» послуг, використовувались ТОВ ЗМ ВКП «Унікон» у власній господарській діяльності.

Тобто мали місце правочини, між ТОВ ЗМ ВКП «Унікон» та вказаними підприємствами, виконання таких послуг підтверджується договорами, накладними, товарно-транспортними накладними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

А згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Реєстрація платником податку на додану вартість, в силу приписів Податкового кодексу України, підтверджується Свідоцтвом.

ТОВ «МЕТАЛУРГІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ», ТОВ «ІСТ-ВЕКТОР», ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА», ТОВ «СОЛІТ-БУД» на час надання позивачу послуг та виконання робіт були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість транспортування товару підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними..

Таким чином, враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР та Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, ТОВ ЗМ ВКП «Унікон» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Перевіркою також встановлено завищення задекларованого ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон» показника за 2-й квартал 2011 року у рядку 06.6 Декларації „Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітній (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року)" у сумі 1 067 125 грн. (80% суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року).

Однак, суд вважає такі висновки перевірки хибними, з огляду на наступне:

Відповідно до підпункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1. статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, а саме: у звітних податкових періодах 2010 року, у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р., та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2010 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року, та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року, та, відповідно, стають витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першою кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Одночасно, положення пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачають наступне:

"Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення."

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та наступних роках збитків, які виникли до 01.01.2011, а отже такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Таким чином, ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон» правомірно задекларувало показник у рядку 06.6 Декларації „Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року)" 80% суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року у сумі 1 067 125 грн.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон» не має відповідати за допущені з боку його контрагентів, порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податкового кредиту та формування валових витрат по спірним операціям в обліку товариства.

Зважаючи на усе викладене, за результатом розгляду справи суд приходить до висновку про безпідставність винесення податковим органом податкових повідомлень рішень, а відтак вважає за необхідне їх скасувати.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення позивачем приписів п.п.5.3.9 п.5.3., п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1., п.138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 198.6, п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому необґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення від 13.12.2011 № 00004482302, № 0004492302..

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "ЗМ ВКП «УНІКОН" підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «УНІКОН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 № 00004482302, № 0004492302 задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 13.12.2011 № 00004482302, № 0004492302.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 08.06.2012.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко