Постанова № 24689072, 28.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року 11:40 Справа № 0870/3561/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м. Запоріжжя

до відповідача-1:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

відповідача-2:Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжя

про:стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість та стягнення штрафних санкцій,

за участю

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 20 від 30.05.2011

від відповідача-1:ОСОБА_2 довіреність № 23/8/10 від 28.03.2012

від відповідача-2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі - відповідач-1), Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області (далі - відповідач-2) в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя щодо неподання до УДКСУ у м. Запоріжжя Запорізької області висновку про відшкодування ПрАТ «Завод напівпровідників» податку на додану вартість за січень 2011 року; стягнути з Державного бюджету України через УДКСУ у м. Запоріжжя Запорізької області на користь ПрАТ «Завод напівпровідників» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 4 448 377,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України через УДКСУ у м. Запоріжжя на користь ПрАТ «Завод напівпровідників» пеню в розмірі 32 779,43 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що в лютому 2011 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. Однак, після проведеної податковим органом перевірки декларації, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя податковими повідомленнями-рішеннями зменшило ПрАТ «Завод напівпровідників» суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 448 377,00 грн., зменшило розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 443 321,00 грн. та нарахувало 1,00 грн. штрафних санкцій. Вказує, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, вказані податкові повідомлення-рішення скасовані. Посилаючись на положення п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України позивач вважає, що процедура судового оскарження закінчилась 28.02.2012 проголошенням ухвали Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом. А тому, у відповідача-1 виник обов'язок подання до відповідача-2 висновку про відшкодування позивачу 4 448 377,00 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ. Оскільки на час звернення із позовом до суду сума бюджетного відшкодування залишилась не відшкодованою позивач вважає таку бездіяльність відповідача-1 протиправною та просить стягнути суму бюджетного відшкодування з нарахованої пенею за несвоєчасне відшкодування такої суми.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач-1 позов не визнав, у письмових запереченнях від 04.05.2012 вх. № 19181 посилається на те, що положеннями п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України визначена послідовність бюджетного відшкодування у випадку процедури адміністративного або судового оскарження, а саме - податковий орган має надати висновок до органу казначейства протягом п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення суду. Стверджує, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі отримала ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-0870/4290/11 лише 02.04.2012. В порядку ст. ст. 211-213, 215 КАС України вказана ухвала та постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 у справі № 2а-0870/4290/11 оскаржені до Вищого адміністративного суду України. З огляду на це вважає, що станом на дату звернення позивача до суду із вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 і стягнення з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року процедура судового оскарження не закінчилась, а отже з боку відповідача-1 відсутня бездіяльність. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача-1 підтримав заперечення з підстав викладених вище.

Відповідач-2 представника у судові засідання не направив. У письмових поясненнях від 14.05.2012 вх. № 20373 просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника. По суті спору зазначає, що відповідно до п. 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, п. п. 7, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 17.01.2011 № 39, органи Державної казначейської служби не приймають самостійного рішення щодо перерахування з бюджетного рахунка платнику податків сум бюджетного відшкодування, а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами державної податкової служби. Оскільки вказані документи не надходили до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, то і підстав для бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПрАТ «Завод напівпровідників» за січень 2011 року у сумі 4 448 377,00 грн. немає.

В судовому засіданні 28.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

21.02.2011 ПрАТ «Завод напівпровідників» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно поданої декларації, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та розрахунком суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку, складала 6 902 696,00 грн.

З 06.04.2011 по 28.04.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Завод напівпровідників» з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за січень 2011 року, та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 року, за результатами якої складено акт № 98/08-08/3 1792555 від 28.04.2011. На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 12.05.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000350808 та № 0000360808, якими зменшено ПрАТ «Завод напівпровідників» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4 448 377,00 грн., також нараховані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 443 321,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 02.06.2011 року ПрАТ «Завод напівпровідників» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 по справі № 2а-0870/4290/11 позовні вимоги ПрАТ «Завод напівпровідників» задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 12.05.2011 № 0000350808 та № 0000360808.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 у справі № 2а-0870/4290/11 залишена без змін, а апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі - без задоволення.

01.03.2012 ПрАТ «Завод напівпровідників» надіслало на адресу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі лист № 299 про необхідність виконання положень п. 200.15, ст. 200 ПК України.

Листом від 14.03.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі повідомило позивача про те, що наразі не вбачає правових підстав для подання органу Державного казначейства України висновку, оскільки податковий орган не отримував ще ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, а також у зв'язку із тим, що на судові рішення у справі № 2а-0870/4290/11 подано касаційну скаргу, тобто не закінчена процедура судового оскарження.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною та з вимогою стягнути заборгованість з бюджетного відшкодування з ПДВ і суму пені ПрАТ «Завод напівпровідників» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.8 ст. 200 ПК України, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників

декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Крім того, згідно п. 200.11 ст. 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби

виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого

заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення

податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства

України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, законодавець для покладання на податковий орган обов'язку подати висновок до органу Державного казначейства України передбачає наявність двох умов: закінчення процедури адміністративного або судового оскарження та отримання податковим органом відповідного судового рішення.

Позивач вважає, що в даному випадку процедура судового оскарження закінчилась із набранням, згідно із приписами ст. 254 КАС України, судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду законної сили.

Суд не погоджується із таким твердженням позивача через наступне.

Згідно із визначенням, наведеним у пп. 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

В даному випадку позивач здійснив процедуру судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.05.2011 № 0000350808 та № 0000360808 звернувшись до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно із ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, крім іншого, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 13 КАС України, особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, учасники можуть скористатися своїм правом на обов'язкове апеляційне та касаційне оскарження рішення суду.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства суд приходить до висновку, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції.

Із наданих представником відповідача-1 документів вбачається, що податковий орган не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 19.03.2012 (вих. № 1962/10/10-013) за якою 09.04.2012 відкрито касаційне провадження (КС № К/9991/21394/12).

Таким чином, оскільки в даному випадку не закінчилась процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.05.2011 № 0000350808 та № 0000360808, відповідач-1 не отримував судове рішення касаційної інстанції за результатами перегляду справи № 2а-0870/4290/11, суд вважає, що наразі відсутній обов'язковий перелік обставин з яким Податковий кодекс України пов'язує виникнення у податкового органу обов'язку щодо подання висновку до органу казначейства.

Посилання позивача на норму абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України, а саме на її останнє речення, як на підставу для неоднозначного, множинного трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України суд вважає безпідставним з огляду на таке.

За приписами абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Тобто, за змістом вказана норма визначає безпосередньо порядок дій органів Державного казначейства України і жодним чином не стосується податкового органу.

При цьому слід зауважити, що посилання на «набрання законної сили судовим рішенням» наявне лише в абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України. В той час як абз. 2 вказаної норми, що визначає порядок дій податкового органу, жодним чином не пов'язує виникнення у податкового органу обов'язку щодо надання висновку до органу казначейства із набранням законної сили судовим рішенням.

Крім того, згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відтак, здійснення бюджетного відшкодування можливо лише після проведення перевірки платника податку за наслідками якої підтверджена правомірність суми бюджетного відшкодування.

Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є наявність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми.

В спірних правовідносинах відповідач-1 не надавав відповідачу-2 висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування за січень 2011 року суми ПДВ в розмірі 4 448 377,00 грн. Відповідно, відповідач-2 не розпочав процедуру бюджетного відшкодування позивачу вказаної суми, а тому абз.1 п. 200.15 ст. 200 ПК України не може застосовуватись.

Тож суд вважає, що в даному випадку відсутнє неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючого органу, а тому підстави для застосування положень п. п. 4.1.4 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України у суду відсутні.

З наведених вище підстав суд не вбачає ознак бездіяльності відповідача-1 у спірних правовідносинах, оскільки нормою п. 200.15 ст. 200 ПК України на відповідача-1 не покладений обов'язок у спірних правовідносинах після набрання законної сили відповідним судовим рішенням подати відповідачу-2 відповідний висновок.

Через викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 у спірних правовідносинах.

Стосовно вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року в розмірі 4 448 377,00 грн. та пені в сумі 32 779,43 грн., суд зазначає наступне.

За приписами п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відтак, бюджетною заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість вважається лише сума податку не відшкодована платнику податків протягом визначеного статтею 200 ПК України строку.

При цьому строк не може вважатися пропущеним у разі якщо його перебіг не розпочався.

Вище суд вже дійшов висновку про те, що процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилася. Відтак, виходячи з приписів п. 200.15 ст. 200 ПК України, перебіг строку для відшкодування позивачу податку на додану вартість за січень 2011 року не розпочався. Отже, заявлена позивачем у позові сума в розмірі 4 448 377,00 грн. не набула статусу бюджетної заборгованості, тому пеня на цю суму не може нараховуватися.

З наведених вище підстав, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 4 448 377,00 грн. бюджетного відшкодування та 32 779,43 грн. пені є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Через наведене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, через що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позивач передчасно звернувся із позовом до суду, що в свою чергу не позбавляє його права звернутися із позовом після настання відповідних обставин, із яким закон пов'язує виникнення у позивача такого права.

В свою чергу відповідачами доведено та підтверджено долученими до справи доказами відсутність в діях СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя бездіяльності та відсутність підстав для стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість та пені.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя та Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість та стягнення штрафних санкцій, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Л.Я. Максименко