Постанова № 24688962, 06.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 0870/3752/12

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко В.І.

за участю представників

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2012р.)

відповідача - ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 22.03.2005р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Правобережного районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовзякового державного соціального страхування на випадок безробіття

до ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Правобережний районний центр зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовзякового державного соціального страхування на випадок безробіття, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 4 846,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем при зверненні до Фонду за отриманням допомоги по безробіттю не було зазначено, що в період з 15.03.2011 по 22.04.2011 року він працював за сумісництвом та був звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗПп України таким чином надавши недостовірні дані спеціалістам центру зайнятості, що є порушенням ч.2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні надав пояснення, що не працював за сумісництвом у ТОВ «Медитерранео» оскільки трудового договору між ним та власником підприємства він не укладав. Також зазначив, що не може пояснити наявність при проведенні перевірки та складання Акту від 26.09.2011р. наказів про його призначення на посаду генерального директора ТОВ «Медитерранео» та звільнення з цієї посади за власним бажанням за його особистим підписом. Проти задоволення позову та стягнення з нього вищезазначеної суми сплаченої допомоги не заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.05.2011р. ОСОБА_2 звернувся до Правобережного РЦЗ м. Запоріжжя із заявою про надання йому статусу безробітного (а.с.6-7).

Наказом Правобережного районного центру зайнятості від 27.05.2011р. № НТ110527 був наданий статус безробітного громадянину ОСОБА_2, як застрахованій особі з призначенням виплати допомоги по безробіттю з 27.05.2011р. по 20.05.2012р. починаючи з дня надання статусу, оскільки згідно запису в трудовій книжці був звільнений з останнього місця роботи - ПРАТ «ФЕРРОТРЕЙДІНГ», з 08.04.2011 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно довідки за період з 27.05.11 по 16.05.11 відповідачем було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 4846,16грн. (а.с.8).

16.08.2011 року відповідач був знятий з обліку як безробітний на підставі власної заяви про відмову від послуг центру зайнятості.

Під час звірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю центром зайнятості було з'ясовано, що гр. ОСОБА_2 з 15.03.2011 року по 22.04.2011 року працював за сумісництвом в ТОВ «Медитерранео» та був звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наданими до матеріалів справи наказів від 15.03.2011 №16-ОК про призначення відповідача генеральним директором ТОВ «Медитерранео» та від 22.04.2011 №22-ОК про звільнення з цієї посади за його особистим підписом, форма 1-ДФ за 2 квартал 2011 року в якій серед інших працівників зазначений індивідуальний ідентифікаційний номер ОСОБА_2 (а.с.10-11).

За результатами розслідування даного випадку спеціалістами центру зайнятості складений акт № 182 від 26.09.2011р., згідно якого відповідач працював за сумісництвом на

ТОВ «Медитерранео» в період з 15.03.2011р. по 22.04.2011р. та був звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України (а.с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин починається з 91-го календарного дня після надання статусу безробітного.

Суд звертає увагу, що в особистій заяві відповідач власноруч зазначив, що зобов'язується своєчасно надавати відомості про обставини, які можуть вплинути на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Цей обов'язок покладається на безробітних ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Проте в порушення зазначеної норми ОСОБА_2 отримав статус безробітного не повідомивши спеціалістів центру зайнятості про своє останнє місце роботи, з якого був звільнений за власним бажанням - ст. 38 КЗпП України, надавши тим сими неправдиві відомості, що безпосередньо вплинули на умови призначення і виплати йому матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, виходячи із вищезазначеного, відповідач отримав статус безробітного надавши недостовірні данні спеціалістам центру зайнятості.

Таким чином, ОСОБА_2 зобов'язаний відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.6.14 п. 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності від 20.11.2000р. № 307 повернути суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 4846,16 грн.

Відповідно до п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009р. № 60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009р. за № 232/16248 рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Наказ про порушенная гр. ОСОБА_2 законодавства та повернення отриманих ним коштів був виданий 07.10.2011р. за № 233 (а.с.13).

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно отримані кошти.

Лист-повідомлення про необхідність повернути отримані кошти в п'ятнадцяти денний строк був надісланий відповідачу 07.10.2011р. за № 2883 (а.с.12).

В зазначений строк відповідач кошти не сплатив.

Відповідно до пункту 8 Порядку (у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів провадиться у судовому порядку відповідно до законодавства) центр зайнятості отримав право на звернення до суду.

Статтею 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності щодо стягнення санкцій, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що на час розгляду справи відповідачем не надано доказів щодо сплати у добровільному порядку суми виплаченої допомоги по безробіттю, суд вважає, що вимоги позивача у справі є законними і обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Правобережного районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовзякового державного соціального страхування на випадок безробіття - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Правобережного районного центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 4846,16грн. (чотири тисячі вісімсот сорок шість грн. шістнадцять коп.), яку перерахувати на р/р 37178001004259, ЄДРПОУ 35628345, МФО 813015 банк УДК у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДКСУ у Запорізькій області, одержувач Правобережний районний центр зайнятості.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара