Постанова № 24685516, 08.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6068/11

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

Представника відповідача Стасюк М.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Прокурора Ізяславського району в інтересах держави в особі Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Ізяславського району в інтересах держави в особі Ізяславської МДПІ звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб. Позовні вимоги мотивовано тим, що за ТОВ "Зоря" рахується заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 89 633,98 грн. Оскільки зазначений борг добровільно не сплачений, просив стягнути його з відповідача.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Ізяславська МДПІ Хмельницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року, та винести нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, та порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення спору.

У судове засідання прокурор не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Представник позивача в судове засідання також не з'явився, проте Ізяславською МДПІ Хмельницької області було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками Ізяславської МДПІ було проведено планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року. Під час перевірки було встановлено несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за вищевказаний період в розмірі 34084, 14 грн. та неперерахування до бюджету податку в сумі 29423, 84 грн., чим порушено вимоги п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", про що складено акт № 235-23/1-30626757 від 13.11.2006 року.

Під час наступної перевірки у період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року з питань дотримання відповідачем вимог податкового законодавства позивачем було складено акт № 109-23/1-30626757 від 06.03.2009 року. За висновками якого було порушено п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з нарахованої та виплаченої заробітної плати працівників за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року в розмірі 52224, 58 грн. та не перераховано до бюджету податку в сумі 54605, 14 грн., також було виявлене порушення п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 вищезазначеного закону, тобто несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадян від здачі ними в оренду земельних та майнових паїв за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року в розмірі 13000 грн. та неперерахування до бюджету податку в сумі 57243, 98 грн.

За наслідками вищезазначених перевірок позивачем не вчинялось будь-яких дій щодо стягнення зазначеної заборгованості, окрім того Ізяславською МДПІ не надано доказів того, що у ТОВ "Зоря" існує заборгованість по податковому боргу в сумі 89633,98 грн.

Проте, відповідно до актів звірок, які містяться в матеріалах справи вбачається, що у ТОВ "Зоря" заборгованості по податку з доходів громадян станом на 01.06.2006 року не має, а станом на 01.01.2007 року складає 3357,49 грн. Відповідно до довідок виданих податковим органом, станом на 06.03.2007 року заборгованість ТОВ "Зоря" з орендної плати з юридичних осіб складає 5213, 41 грн. та зі сплати податку з доходів найманих працівників 1910, 57 грн., інша заборгованість відсутня. Станом на 26.11.2008 р., 12.01.2009 р., 20.12.2010 р. та 04.03.2011 року у відповідача податкової заборгованості не має.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки податковим органом не надсилалась податкова вимога про сплату боргу, то відповідно не було дотриманно порядок пред'явлення вимоги про стягнення податкового боргу в примусовому порядку, а тому позов не підлягає задоволенню.

З цього приводу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

За положеннями п. 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України Державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У свою чергу, особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби визначенні положеннями ст. 183-3 КАС України, в силу ч. 1 якої провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Водночас, у даному випадку, в обґрунтування власних доводів судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне звернутись до листа Вищого адміністративного суду України № 149/11/13-11 від 02.02.2011 року.

Зокрема, в силу п. 1 останнього визначено, що провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, поданим на підставі статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного). У свою чергу, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості одночасного розгляду позовних вимог, для яких встановлено різні умови провадження, а також не містить положень про можливість роз'єднання цих вимог.

Відповідно до п. 13 вказаного листа Вищого адміністративного суду України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондує з пунктом третім частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія апеляційної інстанції доходить висновку, що в разі наявності у платника податків заборгованості перед бюджетом законодавець наділив податкові органи повноваженнями : 1) на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості (п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", 2) на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абз.2 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України), 3) на звернення до суду з поданням про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків (абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України).

У даному ж випадку прокурором Ізяславського району в інтересах Ізяславської МДПІ вказані положення процесуального законодавства дотримано не було, оскільки звертаючись до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в загальному (позовному) порядку, позивач порушив встановлену для даних правовідносин процедуру звернення до судової інстанції, що є підставою для відмови в задоволенні вимог податкового органу.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, якими суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки вказаним обставинам та невірно застосовано норми процесуального права, а тому відповідно до ст. 202 КАС України постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 р. необхідно скасувати, прийнявши нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Прокурора Ізяславського району в інтересах держави в особі Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення заборгованості, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову прокурора Ізяславського району в інтересах держави в особі Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення заборгованості, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "16" травня 2012 р. .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.