Ухвала суду № 24685230, 17.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2117/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бондарюк О.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Курка О. П.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

представник позивача Бобик Й.Б.

представник позивача Аврам Ю.М.

представник відповідача Швець О.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бестком" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Бестком" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000610231 та №0000600231 від 06 травня 2011 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року позов було задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці №0000610231 та №0000600231 від 06 травня 2011 року.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог Приватного підприємства "Бестком".

Зокрема, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Чернівецьким окружним адміністративним судом без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, в період з 25.03.2011 року по 07.04.2011 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернівці було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт №992/23-1/32027222, яким зафіксовано ряд допущених позивачем в процесі власної діяльності порушень норм права, зокрема:

пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 ч.4 п.5.3, п.5.1, п.5.9 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та ст. 203 ЦК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 763450 грн. (2010 р.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік в сумі 555252 грн.

пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого безпідставно віднесено до складу валових витрат 143032 грн. з вартості послуг передпродажної підготовки упаковки товарів виконавцем - приватним підприємцем.

пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 495238, в тому числі травень 2010 року-завищено на 5411 грн., червень 2010 року-завищено на 30362 грн., серпень 2010 року-занижено на 133292 грн., вересень 2010 року-занижено на 160208 грн., жовтень 2010 року-занижено на 237511 грн.

На підставі даного висновку, ДПІ у м. Чернівці прийнято податкові повідомлення-рішення №0000610231 та №0000600231 від 06 травня 2011 року, якими приватному підприємству "Бестком" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 619047,50 грн., в тому числі 495238,00 грн. за основним платежем та 123809,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з податку на прибуток в розмірі 954312,50 грн., в тому числі 763450,00 грн. - за основним платежем та 190862,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судом першої інстанції 01 січня 2010 року між ПП "Бестком" (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір про надання послуг №БК-0000084, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, зазначені в п.1.2 даного договору (проводити передпродажну підготовку упаковки товарів відповідно до вимог замовника), а замовник зобов'язується оплатити ці послуги .

Також 01 січня 2010 року був укладений договір суборенди №19 між приватним підприємством "Бестком" (суборендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (суборендар). Згідно з умовами даного договору суборендодавець надає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування на умовах визначених цим договором, складське приміщення загальною пл.18 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, яке належить суборендодавцю.

На виконання даних договорів були складені акти виконаних робіт №01/07/10, №02/08/10 №03/09/10, які містяться в матеріалах справи та відповідно до яких можна визначити конкретний перелік здійснених господарських операцій, а саме скотчування, пакетування та упаковка товарів.

Зазначену діяльність фізична особа-підприємць ОСОБА_1 здійснював в орендованому приміщенні, найманої праці не використовував, оскільки машина для обандерування працює автоматично та не потребує додаткової робочої сили.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби є надуманними та такими, що не відповідають дійсності.

Окрім того, висновки відповідача щодо нікчемності правочину укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат з вартості послуг передпродажної підготовки упаковки товарів виконавцем - приватним підприємцем ОСОБА_1

Також як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2010 року між ПП "Бестком" та ТОВ "Магнітка 921" укладений договір поставки товарів №БК-0000068. Згідно з умовами даного договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність замовника товар, відповідно до специфікації погодженої з замовником. Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, зазначених цим договором.

06 серпня 2010 року між замовником ПП «Бестком» та ТОВ «Магнітка 921» укладено доповнення №1 до договору поставки товарів №БК-0000068 від 30.07.2010 року, згідно якого у разі порушення термінів оплати визначених п.4.1 договору, замовник сплачує на користь постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ.

Посилаючись на акт перевірки №1250/23-252/35450162 від 22.11.2010 року працівники ДПІ у м. Чернівці вказують на те, що вказаний контрагент за фактичною адресою не знаходиться, має ознаки фіктивності та зареєстрований на підставну особу, відносно якої порушено кримінальну справу за ст.205 КК України.

Даний факт спростовується наявним в матеріалах справи свідоцтвом №100247669, згідно якого ТОВ «Магнітка 921» з 01.10.2009 року зареєстрована ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя платником податку на додану вартість.

Крім того, згідно інформації офіційного сайту ДПА України www.sta.gov.ua ТОВ «Магнітка 921» анульовано свідоцтво платника ПДВ 18.11.2010 року, після чого зареєстровано платником ПДВ 27.12.2010 року.

Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 року №755-ІV (далі Закон №755), в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Таким чином, на час укладення договору поставки товарів контрагент ТОВ «Магнітка 921» було зареєстроване належним чином платником ПДВ, а тому посилання податкового органу на вказані обставини є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно зі ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правочини, в даному випадку договори №БК-0000068 №БК-0000084) не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як: їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства; укладені виходячи із волевиявлення і відповідають внутрішній волі його учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Посилання представників відповідача на відсутність доказів проведення господарських операцій, зокрема відсутність товарно-транспортних накладних, також є не обґрунтованими.

В договорі № БК-0000068, укладеного між ПП «Бестком» та ТОВ «Магнітка 921» передбачені і визначені умови поставки, оплати та передання-прийняття товару, які є волевиявленням сторін, визначені і погоджені на власний розсуд в розумінні вимог ст.628 Цивільного Кодексу України, та виконувались з врахуванням норм ст.629 цього Кодексу.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних та податкових накладних вбачається, що суб'єктами господарювання ПП «Бестком» та ТОВ «Магнітка 921» зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88.

Окрім того, згідно товарних накладних підтверджено реальність господарських операції по ланцюгу реалізації придбаних товарів до контрагентів ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «реал-ГІпермаркет Україна», ТОВ «Омега», ТОВ «Торговий Дім «Белинда», ТОВ «Кримська продовольча компанія», ТОВ «Фозі-Фуд», ПП «ОСОБА_2.», ТОВ «Компанія Домінанта ЛТД», ТОВ «Юніком Трейд», ПП Ліга Трейд Плюс», яким податковим органом в ході перевірки оцінка не надана.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334 включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит.

Окрім того, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникає у Товариства у випадку придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 квітня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Курко О. П.

Мельник-Томенко Ж. М.