Постанова № 24681984, 05.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року Справа № 5004/128/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10 квітня 2012 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медео - Захід" на рішення господарського суду Волинської області від 05 березня 2012 року р. у справі №5004/128/12 (суддя Войціховський Віталій Антонович)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медео-Захід"

про стягнення в сумі 201 123 грн. 29 коп..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінайті" (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" (надалі - Відповідач) про стягнення в сумі 201 123 грн. 29 коп..

Рішенням господарського суду Волинської області від 5 березня 2012 року (а. с. 47-51) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а. с. 60) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 5 березня 2012 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 3 травня 2012 року (а. с. 86), з підстав вказаних у даній ухвалі, продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 5 травня 2012 року.

В судовому засіданні від 5 червня 2012 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача, просить суд залишити оспорювань рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився. Причин неявки свого уповноваженого представника Відповідач суду не повідомив.

Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а. с. 89).

Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

Водночас, 1 червня 2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Позивача про забезпечення позову (а. с. 91-92), котре отримано колегією суду лише 5 червня 2012 року, в зв'язку з відрядженням усіх членів колегії до Києва в період з 28 травня 2012 року по 1 червня 2012 року.

Відповідно, суд констатує факт отримання даної заяви в останній день строку розгляду апеляційної скарги, тобто в день, коли судова колегія має прийняти кінцеве рішення у вигляді постанови чи ухвали. В той же час, в силу дії статті 68 Господарського процесуального кодексу України, при винесенні рішення суд не може забезпечити позов, оскільки в рішенні чи ухвалі має уже вирішуватись питання про скасування забезпечення позову.

З огляду на усе вищеописане, колегія суду прийшла до висновку щодо відхилення даного клопотання.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що платіжним дорученням № 16423 від 19 грудня 2011 року (а. с. 9) банківською установою - Акціонерним товариством "Сведбанк" (публічне) із рахунку Позивача (відкритого Позивачем у Акціонерному товаристві "Сведбанк" (публічне), на рахунок Відповідача у філії Акціонерного банку "Південний" у м. Львів), було перераховано грошові кошти в розмірі 400 000 грн. із призначенням платежу: "М00014-02 Передоплата за електронні ваучери згідно договору доручення М00014-02 від 1 лютого 2010 року у тому числі ПДВ 20 % - 66 666 грн. 67 коп.".

Водночас, крім вищевказаного платіжного доручення факт перерахування банківською установою Відповідачу коштів із призначенням платежу "М00014-02 Передоплата за електронні ваучери згідно договору доручення М00014-02 від 1 лютого 2010 року у тому числі ПДВ 20% - 66666,67 грн." підтверджується банківською випискою обслуговуючої кредитної установи про рух коштів на особовому рахунку Позивача за 19 грудня 2011 року (а. с. 21-23) та повідомленням начальника Управління великих корпоративних клієнтів Акціонерного товариства "Сведбанк" (публічне) № 9994 від 2 грудня 2011 року (а. с. 24-25).

Кім того, отримання грошових коштів в розмірі 400 000 грн. Відповідачем не заперечується, та підтверджується наданими суду письмовими поясненнями директора Відповідача (а. с. 39).

При виявленні факту безпідставного перерахування коштів, Позивачем на адресу було направлено лист за № 27 від 21 грудня 2011 року (а. с. 10) з вимогою повернення Відповідачем безпідставно отриманих згідно платіжного доручення № 16423 від 19 грудня 2011 року грошових коштів в розмірі 400 000 грн..

Відповідну вимогу Позивача було залишено Відповідачем без належного реагування та повного задоволення. Відповідач здійснив часткове повернення даних грошових коштів, а саме в сумі 200 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням за № 114 від 27 грудня 2011 року (а.с. 11) на суму платежу 200 000 грн.. Дане платіжне доручення оформлено Відповідачем з призначенням платежу: "Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа № 27 від 21 грудня 2011 року, у тому числі ПДВ 33 333 грн. 33 коп.".

Неповерненими залишилися кошти в розмірі 200 000 грн..

З огляду на усе вищевказане колегія суду вважає документально доведеним Позивачем ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

В силу дії частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1213 Цивільного кодексу України: набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Відповідач є неналежним отримувачем грошових коштів в розмірі 400 000 грн., перерахованих Відповідачу банківською установою згідно платіжного доручення.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року № 22 визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу; повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України; платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Водночас, колегією апеляційного суду в ході розгляду матеріалів справи було встановлено, що у період лютого місяця 2010 року між Позивачем та Відповідачем договір доручення № М00014-02 від 1 лютого 2010 року не укладався, Відповідачем будь-які рахунки-фактури на оплату відповідних товарно-матеріальних цінностей (електронні ваучери) не виставлялися, електронні ваучери Позивачу не відпускались.

Крім того, колегія суду констатує факт того, що в матеріалах справи наявне повідомлення Акціонерного товариства "Сведбанк" (публічне) від 28 грудня 2011 року № 9994 (а. с. 24-25) з якого вбачається, що помилкове перерахування банківською установою з рахунку Позивача на рахунок Відповідача грошових коштів в розмірі 400 000 грн. було здійснено за дорученням самого Позивача.

Крім того Акціонерним товариством "Сведбанк" (публічне) за письмовим зверненням Позивача було ініційовано проведення детальної перевірки по факту перерахування коштів в розмірі 400 000 грн. за результатами котрої було встановлено, що платіжне доручення було створене засобами Комплексу "Клієнт-Банк" у відповідності до Пропозиції на розрахункове обслуговування рахунків за допомогою системи дистанційного обслуговування засобами комплексу "Клієнт-Банк" та Правил використання Комплексу Клієнтом.

Водночас, інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Колегією апеляційної інстанції констатує, що Відповідачем (окрім часткового повернення коштів на суму 200 000 грн.) не було подано до суду першої інстанції та в ході розгляду апеляційної скарги жодних доказів в підтвердження здійснення перерахування (повернення) на рахунок Позивача залишку безпідставно отриманих коштів в сумі 200 000 грн..

Водночас, повернення Відповідачем коштів Позивачу у розмірі 200 000 грн. із призначенням платежу "Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа № 27 від 21 грудня 2011 року, у тому числі ПДВ 33 333 грн. 33 коп." опосередковано підтверджує факт визнання ним безпідставності отримання ним коштів від Позивача в сумі 400 000 грн.. Крім того, підтвердженням визнання заявлених позовних вимог Позивача є письмові пояснення Відповідача від 2 березня 2012 року , якими Відповідач засвідчує, що ним дійсно було отримано на розрахунковий рахунок грошові кошти в розмірі 400 тис. грн., про те, що дані кошти були помилково перераховані на рахунок Позивача дізнався із листа Відповідача від 23 грудня 2011 року.

Колегія апеляційного суду, констатує, що Відповідач був зобов'язаний повернути отримані ним кошти без достатніх правових підстав одразу, після отримання вимоги Позивача про повернення цих коштів. Факт отримання вимоги № 27 від 21 грудня 2011 року (а. с.10) відповідачем в свою чергу підтверджується призначенням платежу в платіжному дорученні № 114 від 27 грудня 2011 року (а. с. 11).

З огляду на усе вищевказане колегія суду приходить до висновку про підставність вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 200 000 грн. безпідставно перерахованих коштів, а тому залишає без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення цієї вимоги Позивача.

В силу дії статті 625 Цивільного кодексу України: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В своїй позовній заяві, окрім вимоги про повернення безпідставно отриманих Відповідачем (безпідставно перерахованих Позивачем) коштів, Позивач також просить стягнути з відповідача

400 грн. інфляційних та 723 грн. 29 коп. річних.

Рівненський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних та трьох процентів річних погоджується з вірністю цього розрахунку. Відповідно, колегія суду приходить до висновку про підставність вимог Позивача щодо стягнення 400 грн. 00 коп. інфляційних та 723 грн. 29 коп. річних, а тому залишає без змін рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Що ж до доводів Відповідача, висвітлених у апеляційній скарзі, то суд вважає їх безпідставними, такими, що спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові, а також такими, що спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи. Відповідно, колегія апеляційного господарського суду не бере їх до уваги.

Враховуючи усе вищеописане, колегія апеляційного господарського суду залишає рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 05.03.12 р. у справі № 5004/128/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медео -захід" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу № 5004/128/12 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Юрчук М.І.