Постанова № 24681770, 11.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2012 № 5011-67/3006-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 11.06.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 (дата підписання - 09.04.2012),

у справі № 5011-67/3006-2012 (суддя - Куркотова Є.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна

компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна

організація - 107» Голосіївської районної в місті Києві ради

про стягнення 187 866, 80 грн,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -107» Голосіївської районної в місті Києві ради про стягнення 187 866, 80 грн заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2012 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 107» Голосіївської районної в місті Києві ради на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 58 571, 54 грн боргу за договором № 08130/2-01 від 02.01.2008 та 1 204, 72 грн судових витрат.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось з апеляційною скаргою № 236 від 19.04.2012, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду у справі № 5011-67/3006-2012 в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 107» Голосіївської районної в місті Києві ради на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості у розмірі 129 295, 26 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що умовами договору не передбачено надання послуг з постачання холодної чи гарячої води, відповідно до п. 1.4 договору постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТ 2874-82 «Вода питна», а тому судом було безпідставно відмовлено у стягненні заборгованості за послуги з постачання питної води у сумі 59 189, 25 грн.

Також позивач зазначає, що судом безпідставно були зараховані в рахунок погашення заборгованості 64 934, 17 грн, що надійшли від відповідача із призначенням платежу «за питну воду, яка була спожита для потреб гарячого водокористування».

Крім того, позивач вважає безпідставною відмову суду у задоволенні вимог про стягнення з відповідача фінансових санкцій у розмірі 5 191, 84 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2011 у апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 23.05.2012.

В порядку ст. 77 ГПК України судовому засіданні, призначеному на 23.05.2012, було оголошено перерву.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 у зв'язку із перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці до складу судової колегії для розгляду даної справи замість судді Поляк О.І. було внесено суддю Чорну Л.В.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивач/постачальник) та Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -107» Голосіївської районної в місті Києві ради (відповідач/абонент) був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08130/2-01 від 02.01.2008, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (а.с. 16-17).

В свою чергу, Правила користування втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом (п. 2.1.1 договору).

Згідно п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною (п.2.2.4).

Згідно п. 5.3 всі питання, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України. Умови цього договору застосовуються до відносин між постачальником та абонентом, які виникли до його укладання.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08130/2-01 від 02.01.2008 підписаний від імені представників сторін - учасників договору, підписи яких скріплені печатками.

Доказів припинення договору в установленому порядку сторонами надано не було.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору в період з 01.09.2011 по 01.01.2012 ним були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 681 626, 72 грн, з яких 496 372, 58 грн за кодом 1-1601, 334, 76 грн за кодом 1-1717, 60 795, 96 грн за кодом 1-1718 та 124 123, 42 грн за кодом 1-51601.

Проте, як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за даним договором виконав частково, сплативши за вказаний період 421 132, 10 грн за кодом 1-1601, 45 423, 59 грн за кодом 1-1718 та 64 934, 17 грн за кодом 1-51601, що складає загальну суму 531 489, 86 грн.

До матеріалів справи додані платіжні вимоги - доручення, із розшифровками рахунків абонента, які виставлялись відповідачу (а.с. 56-110).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 525, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст. 22 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.09.2011 по 01.01.2012 у сумі 182 694, 96 грн за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

З Розшифровки рахунків абонента - Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -107» Голосіївської районної в місті Києві ради, складеної Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», вбачаються обсяги наданих послуг з водопостачання та водовідведення, тарифи, а також вартість вказаних послуг пооб'єктно для кодів абонента, зокрема, 1-1601, 1-51601, 1-1717, 1-1718 (а.с. 111-179).

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України) встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Пунктом 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що спірний договір не регулює постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, облік якої здійснюється за кодом 1-51601. Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води, тоді як інші договори, на підтвердження укладення позивача з відповідачем договорів на постачання гарячої води, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, визначено, що розрахунки з виробником послуг на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.

Таким чином, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 59 189, 25 грн, який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води, задоволенню не підлягають, як безпідставні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14.03.2012 у справі № 2/108, від 01.03.2012 у справі № 52/103.

Проте, відмовляючи в задоволенні частини позову, суд першої інстанції врахував те, що за період з 01.09.2011 по 01.01.2012 позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання питної води та водовідведення на суму 681 626, 72 грн за холодну питну воду (код 1-1601, 1-1717, 1-1718), яку останнім сплачено у розмірі 466 555, 69 грн, а також сплачено 64 934, 17 грн за кодом 1-51601 (питна вода, що іде на підігрів), яку суд врахував як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору, і, таким чином, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період склала 58 571, 54 грн (681 626, 72 грн - 531 489, 86 грн - 124 123, 42 грн (сума нарахованої вартості води, що використовується для підігріву обліковується за кодом 1-51601) + 32 558, 10 грн (перерахунки)), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів вважає дії суду по зарахуванню 64 934, 17 грн, які відповідач сплатив за кодом 1-51601 (питна вода, що іде на підігрів) з призначенням платежу «за питну воду, яка була спожита для потреб гарячого водокористування», в рахунок погашення заборгованості за послуги з послуги з водопостачання питної води та водовідведення такими, що суперечать нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність України», Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Інструкції «Про безготівкові рахунки України в національній валюті», оскільки суд безпідставно самостійно змінив призначення платежу, вказане у платіжному документі, чим порушив приписи Господарського процесуального кодексу України, вийшовши за межі позовних вимог.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 123 505, 71 грн заборгованості відповідача перед позивачем за постачання холодної води (питна холодна вода та стоки) за період з 01.09.2011 по 01.01.2012, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг з водопостачання та водовідведення позивачем були нараховані 3 848, 01 грн пені, 599, 05 грн інфляційних витрат та 744, 78 грн 3% річних.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи у стягненні пені, інфляційних витрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, то неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води (з урахуванням того, що сплачена сума у розмірі 64 934,17 грн за кодом 1-51601 (питна вода, що іде на підігрів).

Проте, колегія суддів вважає такий висновок неприйнятним. З наданого позивачем розрахунку чітко вбачається обсяг спожитої води, тариф, виставлені та сплачені відповідачем суми за кожен заявлений місяць та за кожним кодом, що дає змогу самостійно перевірити правильність нарахування позивачем, заявлених до стягнення сум пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Отже, судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, вважає його невірним, у зв'язку з чим колегією суддів, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН» був здійснений розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.09.2011 по 01.01.2012 без врахування питної води, що іде на підігрів, який становить 2 943, 34 грн пені, 424, 10 грн інфляційних витрат та 569, 68 грн 3% річних.

В решті суми заявлених до стягнення пені, та 3% річних слід відмовити в зв'язку з недоведеністю позовних вимог щодо наявність у відповідача боргу в сумі 59 189, 25 грн.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 у справі № 5011-67/3006-2012 частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 у справі № 5011-67/3006-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського міста Києва від 06.04.2012 у справі № 5011-67/3006-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 107» Голосіївської районної в місті Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 23/25, ЄДРПОУ 35509619) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ЄДРПОУ 03327664) 123 505, 71 грн заборгованості за договором, 2 943, 34 грн пені, 424, 10 грн інфляційних витрат, 569, 68 грн 3% річних та 2 548, 86 грн судових витрат.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 107» Голосіївської районної в місті Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 23/25, ЄДРПОУ 35509619) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ЄДРПОУ 03327664) 415, 86 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Рудченко С.Г.

Судді Чорна Л.В.

Кропивна Л.В.