Рішення № 24681614, 05.06.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа № 5020-375/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

(вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601)

в особі Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

(вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»

(вул. Ангарська, 10, м. Севастополь, 99704)

(пр. Перемоги, 39, кв. 3 м. Севастополь, 99046)

про стягнення 17 352 535,44 грн,

за участю представників сторін:

прокурора -Почка А.А., посвідчення №17 від 02.02.2012;

позивачів - не з'явились;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність №6 від 10.01.2012;

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»про стягнення 17 352 535,44 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» обов'язку щодо розрахунку за отриманий природний газ договором поставки №06/11-97 від 28.01.2011.

Ухвалою від 05.04.2012 позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, надав відзив на позовну заяву (вх.№4252/12 від 10.05.2012), в якому зазначив, що, оскільки у позовній заяві відсутнє обґрунтування необхідності захисту інтересів держави, Перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до суду не в інтересах держави, а в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта - Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», без зазначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (арк.с. 96-98).

23.05.2012 представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду в порядку пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, в інтересах якого подано позов, не здійснює функцій у спірних правовідносинах (арк.с. 111-112).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В ході судового засідання, яке відбулося 05.06.2012, представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про призначення по справі судової експертизи для роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань у відповідній галузі, зокрема, питання про наслідки наявності заборгованості за поставлений газ.

Прокурор проти заявленого клопотання заперечував, вважає його необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд вважає, що клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу»судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, призначення експертизи на вимогу учасників процесу, є правом суду, а не його обов'язком.

Згідно з частиною п'ятою статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, що відображено у пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»№ 4 від 23.03.2012.

Слід зазначити, що предметом доказування у справі є наявність заборгованості за отриманий відповідачем природний газ за договором № 06/11-97 від 28.01.2011.

На підставі викладеного, суд вважає, що призначення по справі судової експертизи є недоцільним, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи слід відмовити.

Прокурор в судовому засіданні виклав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Позивачі в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Оскільки явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представників позивачів за наявними у справі матеріалами.

Прокурору, представнику відповідача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Тобто, на Міністерство енергетики та вугільної промисловості України покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(далі - НАК «Нафтогаз України») заснована відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 № 151 «Про реформування нафтогазового комплексу України»та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Пунктом 1.2 статуту НАК «Нафтогаз України» визначено, що компанія є державним акціонерним товариством відкритого типу.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Статуту НАК «Нафтогаз України»засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, акціонерами компанії є держава в особі Мінпаливенерго - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна Компанії та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію її майна.

Відповідно до Статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998, засновником та єдиним акціонером цієї Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Держава володіє 100% акцій статутного фонду компанії.

Державою надано НАК «Нафтогаз України»спеціальний дозвіл на транспортування та безперебійне постачання природного газу, який є стратегічною природною сировиною і має для України загальнодержавне значення.

Для здійснення функцій НАК «Нафтогаз України»створено Дочірню компанію «Газ України», функціями якої є організація роботи, направленої на забезпечення надійного функціонування систем газопостачання та скрапленого газу.

Згідно з пунктом 1.4 Статуту Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 29.12.2010, засновником Компанії є юридична особа, створена відповідно до законодавства України - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», зареєстрована рішенням Дніпропетровської районної державної адміністрації міста Києва від 02.06.1998 № 03712, код ЄДРПОУ 20077720.

Дана позовна заява, як захід прокурорського реагування, пред'явлена в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», якою було передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» природний газ, яке у свою чергу, не провело належних розрахунків, чим зумовило фактичне ненадходження грошових коштів до Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», що заподіює шкоди державним інтересам та державі як власнику.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Перший заступник прокурора міста Севастополя обґрунтовано звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»про стягнення 17352535,44 грн.

28.01.2011 між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(покупець) був укладений договір №06/11-97 поставки природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняті і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору (арк. с. 11-15).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 29 921 тис куб.м.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3073,97 грн. (з ПДВ).

Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 3.1.1 Договору).

За змістом розділу IV Договору розрахунки здійснюються шляхом поетапної оплати в наступному порядку:

- оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 Договору).

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 4.3, 4.4 Договору).

Звірення розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін (п. 4.5 Договору).

За змістом пункту 5.1 Договору строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

Покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки (п. 6.1.1, 6.1.2 Договору).

Постачальник має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ (п. 6.4.1 Договору).

Відповідно до розділу VII Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором (п. 7.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

28.01.2011 між сторонами був укладений Додаток №1 до Договору поставки природного газу №06/11-97 від 28.01.2011 (далі Додаток 1) (арк. с. 16-18).

Відповідно до пункту 1.3 Додатку 1 покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії «Об'єднане диспетчерське управління»ДК «Укртрансгаз» для включення її до планового розподілу газу на відповідній місяць поставки (надалі заявка). Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.

У разі повної відмови покупця від споживання обумовленого пунктом 1.2 Договору обсягу газу, покупець зобов'язаний письмово повідомити про це постачальника за 5 днів до припинення такого постачання (п. 1.10 Додатку 1).

Відповідно до пункту 2.1 обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1 Додатку 1.

Згідно з пунктом 2.2 Додатку 1, обсяг газу, визначений в пункті 2.1 цього Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично про транспортованих обсягів газу (п. 2.3 Додатку 1).

04.04.2012 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору, відповідно до якої викладено пункт 3.1 Договору, у новій редакції, відповідно до якої ціна 1000 куб. м. природного газу з урахуванням ПДВ становить 3436,75 грн.

11.07.2012 між сторонами була укладена додаткова угода №2 до Договору, відповідно до якої викладено пункт 3.1 Договору, у новій редакції, відповідно до якої ціна 1000 куб. м. природного газу з урахуванням ПДВ становить 4042,76 грн.

11.07.2012 між сторонами була укладена додаткова угода №3 до Договору, відповідно до якої зазначено Договір припиняє свою дію в частині поставки природного газу з 01.10.2011.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача актами передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а саме:

- від 31.01.2011 на суму 8 874 920,64 грн;

- від 28.02.2011 на суму 10 936 818,49 грн;

- від 31.03.2011 на суму 16 776 438,58 грн;

- від 30.04.2011 на суму 15 316 294,26 грн;

- від 31.05.2011 на суму 13 882 986,53 грн;

- від 30.06.2011 на суму 12 577 900,57 грн;

- від 31.07.2011 на суму 16 619 075,11 грн;

- від 31.08.2011 на суму 734 101,26 грн.

Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками останніх (арк.с.22-29).

Отже, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»свої зобов'язання з поставки природного газу виконала своєчасно та належним чином, проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 17 352 535,44 грн, яка станом на день розгляду справи в суді, залишається непогашеною, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Крім того, сторонами був підписаний акт звірки розрахунків станом на 31.12.2011, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»складає 17 352 535,44 грн (арк. с. 30-31).

В ході судового розгляду представник відповідача не заперечував проти існування заборгованості перед Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за договором поставки природного газу № 06/11-97 від 28.01.2011 у розмірі 17 352 535,44 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 17 352 535,44 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (99046, м.Севастополь, пр.Перемоги, 39 кв.3, код ЄДРПОУ 32294088, р/р 2600214785 у КРД АТ «Райффайзен Бан Аваль». МФО 324021) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) заборгованість за договором поставки природного газу № 06/11-97 від 28.01.2011 у розмірі 17 352 535,44 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» (99046, м.Севастополь, пр.Перемоги, 39 кв.3, код ЄДРПОУ 32294088, р/р 2600214785 у КРД АТ «Райффайзен Бан Аваль». МФО 324021) в дохід Державного бюджету міста Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 64 380,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2012.

Суддяпідпис О.О. Єфременко