Рішення № 24681519, 07.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2012 р.Справа № 5017/1169/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саратське автотранспортне підприємство 15166"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс"

про стягнення 9975,84грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 11.05.12р.;

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 29.11.11р.;

В судовому засідання 15.05.2012р. по справі було оголошено перерву до 31.05.2012р. о 11:00хв., та в судовому засіданні 31.05.2012р. по справі було оголошено перерву до 07.06.2012р. о 11:15хв., в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Саратське автотранспортне підприємство 15166", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс" про стягнення заборгованості у розмірі 9975,84грн., а саме: основного боргу у розмірі 7615,84грн. та пені у розмірі 2360грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.12р. порушено провадження у справі №5017/1169/2012.

31.05.12р. від позивача надійшла заява(вх.№16738/2012 від 31.05.12р.), згідно якої просить суд стягнути з відповідача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

31.05.12р. від позивача надійшла заява(вх.№16778/2012 від 31.05.12р.) про уточнення позовних вимог, згідно якої уточнив період нарахування пені та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 7615,84грн. та пеню у розмірі 2360грн. за період з 01.01.2012р. по 01.03.2012р.

Відповідач подав відзив на позов(вх.№14783/2012 від 15.05.12р.), згідно якого визнає суму основного боргу у розмірі 7615,84грн. та заперечує проти нарахованої суми пені, та вважає що розрахунок пені необґрунтований, не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства та має бути розрахований не за кожен місяць, а за кожен день прострочення, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2360грн. не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

31.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Одесавтотранс" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Саратське автотранспортне підприємство 15166" (Перевізник) було укладено договір №075-пат про надання послуг автостанцією перевізникові, відповідно до умов якого Виконавець за завданням Перевізника надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов'язкових послуг, пов'язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформування водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт»і Правил.

08.07.2011р. Відкрите акціонере товариство "Саратське автотранспортне підприємство 15166" було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "Саратське автотранспортне підприємство 15166", та згідно правоустановчіх документів є його правонаступником.

Згідно п.2.1.5.1 та п.2.1.5.2. договору, грошові кошти в розмірі 87% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків(тобто чистої суми від вартості за тарифом на перевезення, за вирахуванням додаткових зборів та з урахуванням ПДВ) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Перевізника; грошові кошти у розмірі 50% суми виручки від реалізації багажних квитків(у т.ч. ПДВ) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Перевізника.

Відповідно до п. 3.2. договору, Виконавець перераховує Перевізникові грошові кошти, відповідно до п.2.1.5.1 та п.2.1.5.2. цього договору, подекадно впродовж поточного місяця, шляхом безготівкового переказу на рахунок Перевізника.

Пунктом 4.3.7. договору передбачено, що Виконавець сплачує Перевізникові за кожен день прострочення перерахування коштів за цим договором пеню не менше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Між Публічним акціонерним товариством "Одесавтотранс" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Саратське автотранспортне підприємство 15166" (Перевізник) було укладено додаткову угоду №1, додаткову угоду №2, додаткову угоду №3, додаткову угоду №4.

Станом на 01.11.2011р. складено акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого за період з 01.10.2011р. по 01.11.2011р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 13617,83грн.

В листопаді 2011р. автостанцією ПАТ"Одесавтотранс" було продано квитків на загальну суму 6736,12грн., а з каси Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс" було отримано 1378,33грн., залишок боргу від продажу квитків складав 5357,79грн.

В грудні 2011р. автостанцією ПАТ"Одесавтотранс" було продано квитків на загальну суму 5663,69грн., а з каси Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс" було отримано 1023,47грн., залишок боргу від продажу квитків складав 4640,22грн.

Станом на 01 січня 2012р. борг відповідача складає 7615,84грн., а саме: 23615,84грн. (13617,83грн.+5357,79грн.+4640,22грн.) за вирахуванням 16000грн., які були сплачені відповідачем у листопаді та грудні 2011р.(що підтверджується платіжними дорученнями: №ОА04191 від 07.11.2011р. на суму 3000грн.; №ОА04487 від 29.11.2011р. на суму 3000грн.; №ОА04674 від 07.12.2011р. на суму 3000грн.; №ОА04672 від 08.12.2011р. на суму 5000грн., №ОА04674 від 08.12.2011р. на суму 2000грн.).

В підтвердження виконання зобов'язань за договором №075-пат про надання послуг автостанцією перевізникові від 31.03.2011р. позивач надав суду акт №Од-00003773 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за листопад 2011р. на суму 7839,26грн., та акт №Од-00004109 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за грудень 2011р. на суму 6591,20грн.

В порушення умов зазначеного договору, відповідачем оплата за надані послуги не проведена у повному обсязі, у зв'язку з чим, позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №32 від 13.02.12р. з вимогою погасити заборгованість у строк до 01.03.2012р.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та уточненням до неї, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9975,84грн., а саме: основний борг у розмірі 7615,84грн. та пеню у розмірі 2360грн. за період з 01.01.2012р. по 01.03.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших право чинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність існування заборгованості Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс" по оплаті послуг за договором №075-пат про надання послуг автостанцією перевізникові від 31.03.11р., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7615,84грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс" пені у розмірі 2360грн. розрахованої відповідно до п. 4.3.7. договору за період з 01.01.2012р. по 01.03.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 4.3.7. договору передбачено, що Виконавець сплачує Перевізникові за кожен день прострочення перерахування коштів за цим договором пеню не менше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 193,52грн. за період з 01.01.12р. по 01.03.12р.(60календарних днів прострочки).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Саратське автотранспортне підприємство 15166" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс" основного боргу у розмірі 7615,84грн. та пені у розмірі 193,52грн. за період з 01.01.12р. по 01.03.12р.(60календарних днів прострочки).

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1259,96грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс" (65039, м.Одеса, вул.Транспортна, 5, код ЄДРПОУ 22479374; р/р26008314273 в АБ"Південний", МФО 0828208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саратське автотранспортне підприємство 15166"(68200, Одеська область, пгт. Сарата, Промзона 3-А, код ЄДРПОУ 03114997) основний борг у розмірі 7615(сім тисяч шістсот п'ятнадцять)грн.84коп., пеню у розмірі 193(сто дев'яносто три)грн.52коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1259(одну двісті п'ятдесят дев'ять)грн.96коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.06.2012р.

Суддя Гут С.Ф.