Рішення № 24681416, 06.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2012 р.Справа № 5017/1138/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

до відповідача: Комунального підприємства "Міські дороги"

про стягнення 67 447,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Комунального підприємства "Міські дороги" , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 67 447,43 грн., з яких 60 854,05 грн. -заборгованість за спожиту електричну енергію, 3801,62 грн. -пеня, 1960,32 грн. -індекс інфляції, 831,44 грн. -3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 2526 від 13.12.2006р. та додатків до нього („Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"), згідно умов якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач порушив умови даного договору, а саме прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості спожитої електроенергії у період з жовтня 2011р. по березень 2012 року, в кількості 57419кВт.г. на суму 60854,05 грн. (у т.ч. ПДВ), а також несвоєчасно розраховувався за електричну енергію спожиту протягом періоду з 01.12.2010р. по 01.03.2012р., що й стало підставою для звернення з відповідним позовом.

У судовому засіданні 06.06.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 06.06.2012р. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "выбыл", суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

13.12.2006р. між ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" (надалі - постачальник) та КП "Міські дороги" (надалі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 2526 (надалі -договір), згідно умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії -межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком №7 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

Відповідно до п. 9.4 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим.

Згідно з п. 2.1 договору визначено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.п. 2.2.2 договору постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Умовами п.п. 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 договору встановлено обов'язок споживача: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 "Порядок розрахунків" та №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №9 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Відповідно до п. 7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з умовами „Порядку розрахунків", що є додатком № 5 до договору № 2526 від 13.12.2006 року, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну оплату вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. При відсутності представника постачальника на обумовлену „Графіком зняття показів засобів обліку" дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).

Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Відповідно до п. 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Згідно розрахунку позивача щодо обсягів спожитої електричної енергії відповідачем протягом періоду з жовтня 2011р. по березень 2012р. та складених уповноваженим представником споживача актів про обсяги спожитої електроенергії за відповідний період, які скріплені печаткою даної установи, КП "Міські дороги" було спожито обсяг електроенергії у розмірі 57419 кВт.г, загальна вартість якої становить 60854,05 грн. (у т.ч. ПДВ).

На виконання умов договору, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії на загальну суму 60854,05 грн. (у т.ч. ПДВ) із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період та наявною відміткою особи відповідача щодо їх отримання.

Як стверджує позивач, КП "Міські дороги" за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з жовтня 2011 р. по березень 2012р., не розрахувався, в зв'язку з чим у відповідача рахується заборгованість перед позивачем за фактично спожиту електричну енергію у період з жовтня 2011 р. по березень 2012р. за договором №2526 від 13.12.2006р. у розмірі 60854,05 грн.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку позивача, КП "Міські дороги" за фактично спожиту електричну енергію у період з грудня 2010р. по лютий 2012р., включно, розраховувалось з порушенням термінів визначених у відповідному рахунку-фактурі, що виставлявся до сплати ВАТ "ЕК "Одесаобленерго".

Отже, станом на момент розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожиту протягом періоду з жовтня 2011р. по березень 2012р. електричну енергію за договором № 2526 від 13.12.2006р. перед ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" у ромірі 60854,05 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості КП "Міські дороги" за спожиту електричну енергію в розмірі 60854,05 грн., за договором № 2526 від 13.12.2006р. та доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано, суд вважає позовні вимоги ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" про стягнення 60854,05 грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п.п. 4.2.1 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 3801,62 грн. за період з 01.03.2011р. по 29.02.2012р. по кожному окремому зобов'язанню щодо сплати вартості електричної енергії з урахуванням здійснених відповідачем проплат, а також 3% річних у суму 831,44 грн. та інфляційних у сумі 1960,32 грн., вважає розрахунок позивача вірним та обґрунтованим.

Між тим, згідно ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, ступінь та причини виниклого порушення зобов'язань, те, що відповідачем у справі є комунальне підприємство, а також відсутність в справі будь-яких доказів щодо наявності збитків у позивача, суд, керуючись наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом на зменшення розміру пені, вважає за можливе та необхідне зменшити розмір стягуваної з відповідача пені з 3801,62 грн. до 100,00 грн., що не суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" та стягнення з відповідача 60854,05 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 100,00 грн. пені, 831,44 грн. 3% річних та 1960,32 грн. інфляційних.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1609,50 грн. покладається на КП "Міські дороги".

Керуючись ст.ст.32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Міські дороги" (65045, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 45, ід. код 32642110) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 3, код ЄДРПОУ 00131713) 60854/шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят чотири/грн. 05 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 100/сто/грн. пені, 1960/одна тисяча девятсот шістдесят/грн. 32 коп. індексу інфляції та 831/вісімсот тридцять одна/грн. 44 коп. 3% річних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Комунального підприємства "Міські дороги" (65045, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 45, ід. код 32642110) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 3, код ЄДРПОУ 00131713) 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.06.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.