Ухвала суду № 24680124, 13.06.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"13" червня 2012 р.

Справа № 5004/523/12

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк

до відповідачів: Холопичівської сільської ради, с. Холопичі, Локачинський р-н, Волинська обл.

Публічного акціонерного товариства "Волиньводбуд", м. Луцьк

Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Волиньводбуд" –«Маньківська ПМК-201», с.Маньків, Локачинський р-н, Волинська обл.

про зобов ’язання вчинити дії

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: н/з.

від відповідачів: н/з.

Суть спору: позивач –регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернулось до господарського суду з позовом до Холопичівської сільської ради, ПАТ "Волиньводбуд", ДП ПАТ "Волиньводбуд", в якому просить зобов'язати дочірнє підприємство ПАТ "Волиньводбуд" «Маньківська ПМК-201»передати, а Холопичівську сільську раду прийняти до комунальної власності каналізаційну мережу очисних споруд (інвентарний №22) в с. Маньків Локачинського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Холопичівська сільська рада не здійснює жодних дій щодо виконання рішення позивача про приймання каналізаційної мережі очисних споруд (інвентарний №22) в с. Маньків Локачинського району до комунальної власності, чим перешкоджає позивачу як державному органу з питань управління державним майном належним чином виконувати свої повноваження.

Відповідач - Холопичівська сільська рада у поясненні по суті позовних вимог від 25.05.2012 року стверджує, що на сесіях сільської ради були прийняті рішення від 13.05.2011 року №6/20, від 27.10.2011 року №9/13 не приймати на баланс Холопичівської сільської ради каналізаційні мережі очисних споруд в с. Маньків Локачинського району у зв’язку з дотаційністю бюджету сільської ради, відсутністю комунального підприємства на території сільської ради. Відповідач зазначив, що каналізаційна мережа очисних споруд знаходиться у незадовільному стані, а через відсутність технічних засобів сільська рада не може утримувати і обслуговувати даний об’єкт.

Ухвалою суду від 30.05.2012 року зобов’язано позивача подати суду приватизаційну справу ВАТ "Волиньводбуд" для огляду в судовому засіданні; належно засвідчену копію плану приватизації (додано лише витяг); пояснення та докази на їх підтвердження інвентаризації каналізаційної мережі; матеріали щорічної інвентаризації майна, що не ввійшло до статутного капіталу ВАТ "Волиньводбуд" станом на 31.12.2011 року; пояснення та докази передачі житлового фонду Холопичівській сільській раді; наказ ФДМ про передачу житлового фонду та каналізаційної мережі у комунальну власність.

Вимоги суду позивачем не виконані, витребувані судом документи не подані.

У судове засідання 13.06.2012 року позивач не з’явився з невідомих суду причин, жодних причин неможливості виконання вимог суду не повідомив, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 52).

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Тому позивач, звертаючись до суду з позовом, зобов’язаний обґрунтувати його підставність належними доказами, тобто такими, які мають значення для справи. Лише у випадках, передбачених ст. 35 ГПК України, сторона може бути звільнена від доказування.

Водночас частиною першою статті 33 ГПК передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява одержана господарським судом 10.05.2012 року. Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 30.05.2012 року.

Без дослідження витребуваних документів неможливо перевірити, зокрема, додержання порядку передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі зміни форми власності цих підприємств, установ та організацій, який визначено в Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 06.11.95 року. Питання про надання додаткових доказів виникало у судовому засіданні 30.05.2012 року, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався.

Проте позивач не навів жодних поважних причин неможливості виконання вимог ухвали суду щодо подання витребуваних судом документів, для чого йому був наданий достатній час.

За таких обставин спір підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5

ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви без розгляду.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1625/2011 року "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору.

Згідно п. 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України

від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

Враховуючи вищевикладене, сума сплаченого судового збору (платіжне доручення від 27.04.2012 року №177 на суму 1 073 грн. 00 коп.) підлягає поверненню позивачу.

Керуючись п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Холопичівської сільської ради, Публічного акціонерного товариства "Волиньводбуд", Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Волиньводбуд" –«Маньківська ПМК-201»про зобов ’язання вчинити дії залишити без розгляду.

2. Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк, Київський майдан, 9, код 13347870 з державного бюджету судовий збір в сумі 1 073 грн. 00 коп. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.), що сплачений платіжним дорученням №177 від 27.04.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі №5004/523/12).

Суддя А. М. Кравчук