Постанова № 246681, 09.11.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.06

Справа №АС12/263-06.

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло», м. Білопілля

За позово до відповідача - Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання повідомлень-рішень недійсними

СУДДЯ Л.А. КОСТЕНКО

Представники сторін:

Від позивача: Макаренко М.А., дов. б/н від 18.07.2006 р.

Від відповідача: Охріменко Н.Я., дов. № 247/0/10-С від 16.01.2006 р.

За участю секретаря судового засідання Бардакової О.М.

(В судовому засіданні оголошувались перерви від 04.09.2006 р. до 02.10.2006 р., з 02.10.2006 р. до 19.10.2006 р. та з 19.10.2006 р. до 10 год. 00 хв. 09.11.2006 року).

Предмет позову: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло», м. Білопілля просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 456/23-205 від 03.02.2006 року та № 0000052310/0/1800 від 11.04.2006 року, згідно яких йому донараховано податку на прибуток 40 592 грн. та штрафних санкцій на загальну суму 14 281 грн. Свої вимоги позивач пояснює наступним: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло» використовує в своїй виробничій діяльності цілісні майнові комплекси згідно договорів оренди і є балансоутримувачем прийнятого майна, відповідно до п. 23.2 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року № 2269-ХП амортизаційні відрахування на основні фонди орендовані у складі цілісних майнових комплексів залишає у своєму розпорядженні орендар і використовує на відновлення основних фондів, які належать власнику орендованого цілісного майнового комплексу – орендодавцю, а тому, вважає позивач, відповідач безпідставно збільшив оподатковуваний прибуток ТОВ «Тепло» на суму амортизаційних відрахувань.

Відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що рішення прийняті відповідно до норм податкового законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

За результатом акту перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Тепло» (акт від 25.01.2006 року № 6/230/30864838) за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.02.2006 року № 456/23-205/0, яким визначено податкові зобов»язання на загальну суму 50 814 грн., у тому числі по податку на прибуток - 40 592 грн., штрафна санкція – 10 222 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.04.2006 року № 0000052310/0/1800 про донарахування штрафу в сумі 4 059 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач уклав 01 жовтня 2002 року з Білопільською міською радою, з Ворожбянською міською радою, Улянівською селищною радою, Жовтневою селищною радою та 08 червня 2004 року з Білопільською районною лікарнею угоди щодо оренди позивачем у зазначених установ основних засобів (котельні разом із обладнанням, теплові мережі, автотехніка, підсобні приміщення. Умовами договорів передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, яке є комунальною власністю орендодавця, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Тепло» було завищено суму амортизаційних відрахувань на 161, 9 тис. грн. внаслідок нарахування амортизації на орендовані основні засоби, що перебувають у комунальній власності, чим порушив вимоги п.п. 8.1.1., 8.12. п. 8.1 ст. 8, п.3.1 ст. 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно п.1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством. Зокрема Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХП від 10.04.1992 року регулює організаційні відносини, пов»язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що перебуває у комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, та майна, що перебуває у комунальній власності. Але зазначений Закон не регулює податкових відносин, про те що стаття 23 передбачає, що амортизаційні відрахування на основні фонди, орендовані у складі цілісних майнових комплексів залишає у своєму розпорядженні орендар і використовує на відновлення основних фондів, які належать власнику.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого доходу платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями амортизації підлягають витрати на:

- Придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- Самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- Проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло» витрат пов»язаних з отриманням в оренду основних фондів державної власності не понесло.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.200 року № 2181-Ш «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов»язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов»язання платника податків, такий платник податків зобов»язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов»язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення-рішення від контролюючого органу, але не більше п»ятидесяти відсотків від такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем повідомлень-рішень, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні адміністративного позову – відмовити.

2. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.