Рішення № 24667540, 14.06.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-6184/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого -судді Т. С. Кравчук

при секретарі -Лахматовой С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до відповідачів, просила стягнути з відповідачів солідарно завдану, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, матеріальну шкоду в сумі 55 280 гривень 42 копійок, з відповідача ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 гривень та судові витрати, посилаючись на такі обставини. Двадцять четвертого жовтня 2010 року о 1 годині 25 хвилин на вулиці Пушкінській у місті Одесі, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки „Нісан", номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, у порушення дорожнього знаку 5.16 Додатку 1 до Правил дорожнього руху, затверджених Кабінетом Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, що передбачає рух тільки ліворуч, здійснив рух прямо зі смуги, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем позивача марки „Тойота", номерний знак НОМЕР_2, який виконував поворот ліворуч з другої смуги руху під керуванням водія ОСОБА_4. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, розмір матеріального збитку становить 55 280 гривень 42 копійки, противоправними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу завдана моральна шкода у сумі 50 000 гривень. Добровільно відповідачі відмовляються відшкодувати завдану шкоду, що стало причиною звернення до суду.

Позивач у судове засідання не з'явилась, просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, поважних причини неявки в судове засідання суду не представив.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з явилась, однак надала письмові заперечення, де, позовні вимоги позивача до ОСОБА_3 не визнала, вважає, що зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 24.06.2010 року належить відповідачу ОСОБА_2, оскільки Приморський районний суд м. Одеси визнав відповідача ОСОБА_2 винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, притягнув до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, ОСОБА_3 передала автомобіль марки «Нісан»державний номер НОМЕР_1, у користування та розпорядження іншій собі, цей автомобіль не експлуатує, відповідач ОСОБА_2 експлуатував 24.06.2010 року цей автомобіль на підставі довіреності, просила у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, поважних причини неявки в судове засідання суду не представив, надав до суду заперечення, просив у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»відмовити у повному обсязі з наступних підстав. Між відповідачами ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»19.11.2009 року укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВЕ/0748122, згідно якого застраховано транспортний засіб «Ніссан»державний номер НОМЕР_1, позивач не надав відповідачу ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»відомості щодо законних підстав експлуатації цього транспортного засобу ОСОБА_2, отже, як вважає відповідач, факт настання цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована за договором не встановлено, тому не створює обов'язку для ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»здійснити виплату страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, наданих письмових доказів.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 24 жовтня 2010 року о 1 годині 25 хвилин на вулиці Пушкінській у місті Одесі, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки „Нісан", номерний знак НОМЕР_1, у порушення дорожнього знаку 5.16 Додатку 1 до Правил дорожнього руху, затверджених Кабінетом Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, що передбачає рух тільки ліворуч, здійснив рух прямо зі смуги, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки „Тойота", номерний знак НОМЕР_2, який виконував поворот ліворуч з другої смуги руху під керуванням водія ОСОБА_4.

Автомобіль „Тойота" належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Згідно листа РЕВ з обслуговування Київського та Приморського районів м. Одеси при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області від 05.03.2011 року за № 42/1вих751, відповідач ОСОБА_3 є власником автомобіля марки „Нісан", номерний знак НОМЕР_1. Між відповідачами ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»19.11.2009 року укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0748122, згідно якого застраховано вказаний транспортний засіб «Нісан», встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну у сумі 25 500 гривень, франшиза -0 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 керував автомобілем «Нісан»на підставі довіреності від 20 травня 2010 року, посвідченої ОСОБА_8, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 527.

Приморський районний суд м. Одеси 13 грудня 2010 року ухвалив постанову, якою визнав відповідача І. ОСОБА_2 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з висновком приватного підприємства ОСОБА_9 від 10 листопада 2010 року, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та розмір матеріального збитку позивача становив 43 387 гривень 12 копійок (вартість відновлюваного ремонту становить 37 986 гривень 12 копійки, втрата товарної вартості -5 400 гривень 90 копійок).

Відповідно до наданих суду квитанцій, позивач поніс додаткові витрати, пов'язанні з проведенням автотоварознавчого дослідження в сумі 260 гривень, пов'язані зі сповіщенням відповідача І. ОСОБА_2 про проведення цього дослідження у сумі 52 гривні 30 копійок.

Шостого січня 2011 року позивач звернувся до Східного регіонального центру врегулювання збитків ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»(м. Полтава) із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивач для отримання страхового відшкодування, як особа яка має право на відшкодування, в порядку п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»подає страховику відповідну заяву. Згідно п. 35.2. ст. 35 цього Закону, до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Приписами статті 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, що відбулося в термін дії страхового договору, за участю транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, розмір заподіяної шкоди є більшим за ліміт відповідальності за договором.

Суд не бере до уваги посилання відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», як на підставу відмови в позові на те, що позивач не надав страховій компанії документів, що підтверджують експлуатацію забезпеченого транспортного засобу водієм на законних підставах.

Приписами статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено перелік документів, які додаються до заяви про страхове відшкодування. Надання документів, які вимагала страхова компанія, не передбачено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, вина водія ОСОБА_2 встановлена постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2010 р.

Стосовно, позовних вимог позивача про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_2 суд встановив наступне. Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду у сумі 18 199 гривень 32 копійки, що складається з вартості відновлюваного ремонту у сумі 12 486 гривень 12 копійки, втрати товарної вартості у сумі 5 400 гривень 90 копійок + витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження у сумі 260 гривень + витрат, пов'язаних зі сповіщенням відповідача ОСОБА_2 про проведення цього дослідження у сумі 52 гривні 30 копійок.

Крім того, враховуючи, що дії відповідача ОСОБА_2 суд кваліфікував як противоправні, суд визнає обґрунтованою вимогу про стягнення моральної шкоди. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування суд виходить з характеру порушення прав позивача, тривалості, ступені створених діями відповідачки незручностей для позивача, психологічне ставлення відповідачки до вчинених нею дій. Суд вважає, що обраний спосіб захисту порушеної немайнової сфери позивача відповідає принципу розумності, справедливості та адекватності.

Суд враховує, що звичний уклад життя та соціальні зв'язки позивача тривалий час були порушені, і, керуючись ст. 23 ЦК України, вважає, що заподіяна позивачеві моральна шкода підлягає відшкодуванню в розмірі 5 000 гривень з відповідача ОСОБА_2 внаслідок завдання майнової шкоди, що призвело до моральних страждань позивача.

У частині стягнення завданих збитків суд виходить з того, що під час судового розгляду наявність упущеної вигоди та її розмір, інфляційних витрат та 3 % річних за час прострочення не були належним чином обґрунтовані позивачем, тому у цій частині вимог суд має йому відмовити.

Витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу покласти на відповідача ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 625, 979, 988, 990, 991, 1166, 1167, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 21, 25 Закону України „Про страхування", ст. ст. 3, 6, 9, 22, 28, 29, 33, 35, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 10, 11, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 25 500 грн. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20033533) на користь держави судовий збір в сумі 255 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в сумі 18 199,32 грн., на відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000,0 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 182 грн.

В інший частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ:

14.06.2012