Ухвала суду № 24661725, 06.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/142/12

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" про надання дозволу на реалізацію описаного майна , -

В С Т А Н О В И В :

Тростянецька ОДПІ звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" про надання дозволу на реалізацію описаного майна. Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 01.11.2012р. за товариством рахується податковий борг в загальній сумі 1589379,94 грн., з них 167202,46 грн. - земельний податок з юридичних осіб, 1276762,32 грн. - податок з доходів фізичних осіб, 431,25 грн. - збір за спеціальне використання води, 6857,81 грн. - плата за користування надрами місцевого значення, 17853,03 грн. - орендна плата з юридичних осіб, 120273,07 грн. - податок на додану вартість.

Податковим органом вживались заходи для погашення податкового боргу, зокрема, надсилались податкові вимоги та складено акт опису майна. Оскільки добровільно борг не сплачений, просили суд надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 658843,94 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна боржника №1 від 30.03.2011р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник відповідача (апелянта) не з'явився, однак направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано неможливістю товариства відрядити повноважного представника для участі в судовому засіданні.

Колегія суддів, оцінивши доводи заявленого клопотання, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС). Крім того, повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації, що визначено ст. 58 КАС України. Таким чином, законодавством не обмежена можливість юридичної особи мати в суді кількох представників, надавши їм відповідні повноваження згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства. Відтак, зазначені в клопотанні причини неявки в судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, а оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами, клопотання не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" зареєстроване виконавчим комітетом Ладижинської міської ради 03.08.1995 року, код ЄДРПОУ 00294020, взяте на податковий облік Тростянецькою ОДПІ 02.10.1995 року за № 17 (а.с. 10).

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання боржника ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій складають 658843,94 грн.

З метою погашення боргу, відповідачеві було вручено податкові вимоги форми "Ю1" № 1/1 від 13.01.2010 року та форми "Ю2" № 2/2 від 15.02.2010 року (а.с.12).

Згідно акту опису майна боржника на загальну суму 1581941 грн. від 30.03.2011 року (а.с.13), майно відповідача перебуває у податковій заставі, про що свідчить також витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 04.04.2011 року (а.с.14).

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно копій платіжних вимог (а.с.16-26), на рахунках в банках у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" кошти для погашення суми податкового боргу відсутні. Податковий борг на час судового розгляду справи відповідачем не погашений, вимоги про сплату боргу не оскаржувались.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно положень статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 цієї статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції наділені функціями контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів. Згідно пункту 11 цієї ж статті, податкові органи звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. у справі № 2а/0270/4047/11, яка набрала законної сили, постановлено стягнути з відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" 1479577 грн. 10 коп. податкового боргу, про що видано виконавчий лист (а.с. 15).

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.