Постанова № 24661031, 16.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. справа № 2а-12418/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Панченко О.В.

за участі сторін та їх представників:

представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 16.01.2012 року

представника позивача ОСОБА_2 довіреність від 20.06.2011 року

представника відповідача ОСОБА_3 довіреність від 10.01.2012 року

представника відповідача ОСОБА_4, довіреність від 18.01.2012 року

прокурор не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року по адміністративній справі №2а-12418/10/0470 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛИ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі акту перевірки № 907/08-03/1-01130549 від 24.04.2010 року: № 0000388821/2 від 29.09.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, які перебувають у державній власності у сумі 497 251, 35 грн., як сума штрафних (фінансових) санкцій; № 0000398821/2 від 29.09.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по товарів вироблених в Україні, у сумі 24 051 369, 00 грн., з яких основних платіж -16 034 246, 00 грн. та штрафні санкції -8 017 123,00 грн.; № 0000408821/2 від 29.09.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, та жовтень 2009 року, у сумі 2 546 656, 0 грн. та визначено штрафні санкції у сумі 1 257 043,0 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень

- № 0000388821/2 від 29 вересня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності у сумі 497 251, 35 грн., як сума штрафних фінансових санкцій;

- № 0000398821/2 від 29 вересня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по товарах, вироблених в Україні, у сумі 24 051 369,00 грн., з яких основний платіж -16 034 246,00 грн.. та штрафні санкції -8 017 123,00 грн.

- № 0000408821/2 від 29 вересня 2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та жовтень 2009 року у сумі 2 546 656,00 грн. та визначено штрафні фінансові санкції у сумі 1 257 043,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просили постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушення норм матеріального права, а саме: п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп. 11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також норм з порушення норм процесуального права - вимог ст. 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду адміністративної справи не було з'ясовано всі обставини, що мають суттєве значення для вирішення даної справи, зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказав на те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити: скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача вказав на те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Прокурор судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка наявна в матеріалах справи (а.с.58). Колегія суддів вважає, що в силу ст.. 196 КАС України неявка прокурора, належним чином повідомленого про час та місце слухання справи не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи уповноваженими представниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ "АК "Дніпроавіа" за період часу з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

29 вересня 2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, з урахуванням результатів розгляду скарг Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" було винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000388821/2 від 29 вересня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності у сумі 497 251, 35 грн., як сума штрафних фінансових санкцій;

№ 0000398821/2 від 29 вересня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по товарах вироблених в Україні у сумі 24 051 369,00 грн., з яких основний платіж - 16 034 246,00 грн. та штрафні санкції -8 017 123,00 грн.

№ 0000408821/2 від 29 вересня 2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та жовтень 2009 року у сумі 2 546 656,00 грн. та визначено штрафні фінансові санкції у сумі 1 257 043,00 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки № 907/08-03/1-01130549 від 27.04.2010 року, згідно з висновками якого Відповідачем були встановлені порушення податкового законодавства:

- п. 1.23, 1.32 ст. 1, п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.4.1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334, в результаті чого завищено від`ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період що перевірявся на загальну суму 274 369 829, 72 грн. Занижено податок на прибуток за 1-й квартал 2008 року на суму 999 518, 68 грн. та завищено в 2-му кварталі 2008 року на суму 999 518, 68 грн.;

- п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 та п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 16 127 135,00 грн.;

- п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 та п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 566 073, 00 грн.;

- п.п.3.2.4, 3.2.5 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168, п.п.5.3.4 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України № 166, в результаті чого підприємство протягом березня-жовтня 2008 року невірно заповнювало рядок 3 декларації, що призвело до порушення ведення податкового обліку.

- п. 1.1., 1.15 ст. 1, п.п. 4.3.20, 4.3.21 ст. 4, частини «б», «е»п. п.4.2.9 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.1 ст. 8, ст.. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889 в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 107 446, 40 грн.

- п.п. 2.8 п.п.2.9 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ № 637 в частині допущення перевищення установленого ліміту каси представництва ВАТ «АК «Дніпроавіа»в Німеччині на загальну суму 149,80 Євро (1677, 77 грн.);

- п. 2.11, п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ № 637, в частині перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на суму 24 783, 40 грн.

Згідно з даними акту перевірки, Відповідачем було встановлено, що Позивач неправомірно відносив до складу валових витрат ті витрати, які на думку ДПІ, не пов'язані з господарською діяльністю - збитки, отримані як перевищення виробничої собівартості наданих послуг авіаперевезень та аеропортового обслуговування повітряних суден над доходами від їх реалізації у загальній сумі 273 505 076,40 грн.

Наведене порушення Відповідач обґрунтовує тим, що в результаті здійснення господарської діяльності Позивача, останнім не було отримано дохід від здійснення авіаперевезень у вигляді збільшення власного капіталу. З цим висновком погодився і суд першої інстанції при винесенні постанови від 12.04.2011 року.

Однак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив висновок, який не відповідає п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп. 11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності з п. 1.32 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»№334, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Порядок включення витрат до складу валових витрат визначено у ст. 5 Закону № 334.

Згідно з п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

Колегія суддів зазначає, що в пункті 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, наведено перелік витрат, які включаються до складу валових витрат.

Так, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, у тому числі не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9).

Зазначений Закон України не встановлює залежності включення витрат до складу валових витрат від розміру отриманого доходу, а також від наявності отриманих збитків від здійснення господарських операцій.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону № 334 , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось представником податкового органу в судовому засіданні, під час перевірки позивача не було встановлено фактів відсутності первинних документів, на підставі яких позивач формував валові витрати у перевіреному періоді, а сума завищення валових витрат була визначена відповідачем шляхом віднімання від загальної суми витрат, понесених ВАТ "АК "Дніпроавіа" на організацію авіаперевезень та аеропортове обслуговування, суми збитків, отриманих від реалізації послуг з авіаперевезення пасажирів та багажу.

Однак як видно з наявних в матеріалах справи копій документів, всі понесені підприємством витрати були пов'язані із господарською діяльністю, оскільки спрямовувалися на організацію та здійснення авіаперевезень, а також аеропортове обслуговування літаків.

Колегія суддів також приймає до уваги пояснення позивача, про те, що витрати перевищили доходи від продажу послуг авіаперевезень в зв'язку із обставинами, які від нього не залежали, а саме - у зв'язку з зниженням рівня продажу авіаквитків на рейси авіакомпанії, тим більше, що незалежно від кількості проданих квитків на рейси авіакомпанії, остання зобов'язана здійснити рейс, в іншому випадку, можуть бути порушені ліцензійні умови здійснення авіаперевезень, до авіакомпанії можуть бути застосовані штрафні санкції та заявлені позови від пасажирів та власників багажу, а в подальшому авіакомпанія може бути позбавлена ліцензії на літну діяльність -і, як наслідок, позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність взагалі.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Тарифи, що використовуються при перевезенні пасажирів згідно Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, які затверджені Наказом Державної служби із забезпечення безпеки авіації № 187 від 14.03.2006 року - це встановлені й опубліковані перевізником або від імені перевізника тарифи на рейс або рейси з місця відправлення до місця призначення, зазначені у квитку і які чинні у день оплати квитка для відповідного класу обслуговування.

Наведені вище положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про ціни та ціноутворення" свідчать про те, що визначення "господарська діяльність " не включає в себе такої обов'язкової ознаки як фактичне отримання прибутку від здійснення кожної господарської операції, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції, яка є складовою господарської діяльності, не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, термін "господарська діяльність " є значно ширшим ніж термін "господарська операція", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій.

Також, у відповідності до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, оподаткуванню підлягають не господарські операції (окремі дій або події, здійснені, в тому числі, у різних податкових періодах) а господарська діяльність підприємства в цілому.

Положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до вкладу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому законі, згідно з п.5.11 ст.5 Закону, а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п.5.3.9 ст.5 Закону про прибуток, згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижче за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам, чого у випадку з позивачем судом першої інстанції не встановлено і ДПІ цього не доведено належними доказами, як того вимагають положення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведених вище положень законодавства та аналізу обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що фактично понесені витрати підприємства включаються до складу валових витрат, оскільки вони пов'язані із здійсненням власної господарської діяльності -повітряне перевезення пасажирів та багажу, що передбачено статутом позивача, а неотримання підприємством прибутку за господарською операцією не може свідчити про відсутність мети отримати цей прибуток в подальшому при веденні власної господарської діяльності, яка ведеться підприємством на власний ризик.

Вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат, наведений в п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не містить будь-яких обмежень щодо включення до складу валових витрат у випадку перевищення собівартості над отриманим доходом від здійснення авіаперевезень.

З огляду на обставини справи, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що Закон № 334 не встановлює обов'язкової вимоги щодо віднесення витрат до складу валових витрат лише у разі збільшення власного капіталу, як це зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Щодо порушення позивачем пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, яке виразилося у завищенні суми податкового кредиту, фактично ґрунтується на попередньому порушенні -завищення валових витрат, у зв'язку із включенням до складу валових витрат тих витрат, які, на думку ДПІ, не пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

На думку відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, сума податкового кредиту підлягає зменшенню, враховуючи суму отриманих підприємством збитків в частині їх матеріальної складової, на загальну суму 18 444 448 грн.

Згідно з приписами підпункту 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоду зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних актів, що підлягають амортизації.

Пунктом 7.4.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував положення п. 7.4.1 та п. 7.4.4 ст. 7 Закону № 168, оскільки придбані позивачем товари та послуги, які призначалися для використання з метою організації та ведення основного виду господарської діяльності -надання послуг з авіаперевезень пасажирів та багажу.

Вказана обставина підтверджується наявними та наданими в матеріали справи первинними документами та наявними у позивача податковими накладними.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується представником податкового органу в судовому засіданні, ВАТ "АК "Дніпроавіа" на підтвердження понесених витрат із забезпечення господарської діяльності -надання послуг з авіаперевезення пасажирів та аеропортового обслуговування, було надано для перевірки відповідні податкові накладні, що підтверджують сплату ПДВ в ціні товарів (робіт, послуг), а також первинні документи, що підтверджують зв'язок вказаних витрат із господарською діяльністю.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»№ 168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є помилковим та таким, що суперечить вимогам ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»», з урахуванням правильності формування валових витрат позивачем.

Щодо висновку про завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 566 073, 00 грн. колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з вимогами підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 ст. 7 Закону, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізуючи зазначені норми права та приймаючи до уваги той факт, що матеріалами справи підтверджується правильність та законність формування ВАТ "АК "Дніпроавіа" суми податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіреному періоді, колегія суддів приходить до висновку про правильність формування Позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 566 073, 00 грн. у червні, липні, серпні та жовтні 2009 року.

З урахуванням відсутності порушень з боку позивача Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", накладення штрафних санкцій оскаржуваними повідомленнями-рішеннями на Позивача також є неправомірним.

Крім того, згідно з обставинами справи, які були встановлені судом першої інстанції, під час перевірки податковим органом було встановлено порушення з боку ВАТ "АК "Дніпроавіа" вимог п. 7.2.6, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168, при віднесенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, ПДВ за якими був сплачений Позивачем не у звітних податкових періодах.

Судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що позивачем було неправомірно, в порушення вимог п. 7.2.6 та 7.4.1 ст. 7 Закону № 168 віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які були сплачені у попередніх періодах, а податкові накладні були отримані Позивачем з запізненням, проте цей висновок суперечить вимогам ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість ", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виходячи з наступного.

У відповідності із п. 7.4.1 ст. 7 вищезазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунків оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пункт 7.4.5 ст. 7 Закону № 168 передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності із п. 7.2.6. ст. 7 вищезазначеного закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Враховуючи пояснення, надані позивачем та докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга в цій частині також підлягає задоволенню.

Закон № 168 не обмежує строку відображення податкового кредиту платника податків в разі отримання податкової накладної, як документа, що підтверджує сплату ПДВ, пізніше, та не встановлює строків дії податкової накладної.

Віднесення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду є правом платника податків, в свою чергу, реалізуючи дане право, платник податків повинен дотримуватися вимог Закону № 168, зокрема щодо підтвердження свого права на податковий кредит належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідачем не було встановлено фактів включення до складу податкового кредиту сум з податку на додану вартість по відсутнім на момент перевірки податковим накладним, отриманих від контрагентів, навпаки, всі суми податкового кредиту на момент проведення перевірки були підтверджені відповідними податковими накладними, що свідчить про відсутність порушення вимог Закону № 168 в діях Позивача.

Також Відповідачем, в порушення вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтверджено, що суми з податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту, не було включено до складу податкових зобов'язань контрагентів Позивача.

З аналізу встановлених фактів вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не було дотримано засад законності та обґрунтованості через порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, і воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа " - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року по справі № 2а-12418/10/0470- скасувати.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа"- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську:

№ 0000388821/2 від 29 вересня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності, у сумі 497 251, 35 грн., як сума штрафних фінансових санкцій;

№ 0000398821/2 від 29 вересня 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по товарах вироблених в Україні у сумі 24 051 369,00 грн., з яких основний платіж -16 034 246,00 грн. та штрафні санкції -8 017 123,00 грн.

№ 0000408821/2 від 29 вересня 2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та жовтень 2009 року у сумі 2 546 656,00 грн. та визначено штрафні фінансові санкції у сумі 1 257 043,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Постанову виготовлено у повному обсязі 12.03.2012 року.)

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко