Рішення № 24652311, 19.10.2011, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-3184/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року року Подільський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Васильченка О.В.,

при секретарі - Кушніренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 42217,00 доларів США строком на 60 місяців по 16.06.2011 р., зі сплатою 12,50 % річних за користування кредитними коштами.

Згідно умов Договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами та остаточно погасити заборгованість за кредитним договором до 16.06.2011 р., а також щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати, оскільки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», який в свою чергу був правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль».

Ухвалою суду від 21.09.2011 р. до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» про визнання недійсним кредитного договору.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 16.06.2006 р. між ним та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Дніпровського відділення № 7, правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав йому грошові кошти в сумі 42217,00 доларів США. В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що даний кредитний договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, чим Банк ставить його у невигідне становище, порушує його права та створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків між ним та Банком. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що Банк своїми діями ввів його в оману та застосував відносно нього обман.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні підтримала первісний позов, з викладених підстав, проти зустрічного позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити.

ОСОБА_1 та його представники в судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 65).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за первинним позовом, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», який в свою чергу був правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (а.с. 13-16).

16 червня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції (далі - АППБ «Аваль») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/2548/73/37420 (а.с. 4-5).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 Кредитного договору Позивач надав відповідачеві кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 42217,00 доларів США строком на 60 місяців з 16.06.2006 р. по 16.06.2011 р., зі сплатою 12,50 % річних за користування кредитом (а.с. 4).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки від 16.06.2006 р. (а.с. 9).

Відповідно до п. 1.3, 5.1 Кредитного договору відповідач зобов'язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу Банку: щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 цього Договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 16.06.2011 р. на позичковий рахунок; щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, відсотки за фактичне використання кредитних коштів Кредитора та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок Київської регіональної дирекції АППБ «Аваль».

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язань, зазначеного в цьому Договорі.

Відповідач в порушення умов Кредитного договору не погашав кредит щомісячно згідно з графіком, не сплачував щомісячно відсотки за користування кредитом.

22.05.09 р. Банк на адресу відповідача направив претензію-повідомлення № 09-14-01/759 з вимогою про повернення достроково у 30-ти денний термін в повному обсязі отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами за фактичний (неоплачений) період та пеню за несвоєчасне повернення кредиту і не своєчасну сплату процентів (а.с. 10-11). Однак вимога Банку залишена без відповіді, а заборгованість залишається непогашеною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив умови договору та не виконав своїх обов'язків, за Кредитним договором, у зв'язку з чим за ним станом на 20.04.2011 р. виникла заборгованість у сумі 30118 доларів США 74 центи, що по курсу НБУ станом на 20.04.2011 р. становить 239 907 грн. 83 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 18 481 доларів США 93 центи, що по курсу НБУ станом на 20.04.2011 р. становить 147 215 грн. 97 коп.; заборгованість за відсотками - 2 686 доларів США 10 центів, що по курсу НБУ станом на 20.04.2011 р. становить 21395 грн. 86 коп.; пеня за прострочення платежів по кредиту - 6 115 доларів США 64 центи, що по курсу НБУ станом на 20.04.2011 р. становить 48713 грн. 55 коп.; пеня за прострочення платежів по відсоткам - 2835 доларів США 07 центів, що по курсу НБУ станом на 20.04.2011 р. становить 22 582 грн. 45 коп. (а.с. 17-19).

Причиною спору між сторонами стала на думку позивача за первісним позовом відмова відповідача у добровільному порядку виконати умови кредитного договору щодо сплати заборгованості, а причиною спору між сторонами за зустрічним позовом стало на думку позивача введення його в оману з боку Банку.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України та умовами кредитного договору від 16.06.2006р.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із встановлених у судовому засіданні обставин справи вбачається, те що ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань за договором тому, суд приходить до висновку про те, що позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є доведеним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору № 014/2548/73/37420 від 16.06.2006 року, то суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 16 червня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/2548/73/37420.

На підставі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши кредитний договір № 014/2548/73/37420, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов даного договору.

За домовленістю сторін умови надання та забезпечення кредиту визначені пунктом 3 укладеного Договору; процентна ставка за користування кредитом визначена п. 1.4 Договору; порядок погашення кредиту та процентів визначено п. 1.3 Договору; зобов'язання, які взяв на себе позичальник, містяться у п. 5 Договору. Відповідно до п. 8.1. Договору такий набуває чинності з часу надання Позичальнику кредитних коштів (частини коштів) та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені).

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що при укладенні Кредитного договору ОСОБА_1 було проінформовано про всі його істотні умови, спосіб та терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів тощо, що підтверджується підписом позивача на договорі.

При таких обставинах власні дії позивача, що виразилися у підписанні Кредитного договору та здійсненні напису щодо ознайомлення з його умовами і відсутністю претензій, здійснення часткового погашення кредиту, являється підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом укладеної ним угоди та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цією угодою.

Крім того, заява-анкета ОСОБА_1 свідчить про те, що з умовами надання та повернення кредиту він ознайомлений, з діючим законодавством України, що регламентує відносини банка та клієнта, він ознайомлений.

Відповідно до ст. 10 та ст. 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено факт обману зі сторони позивача при укладанні Договору, відсутні правові підстави для задоволення його зустрічних позовних вимог та визнання Кредитного договору № 014/2548/73/37420 недійсним.

Суд, у відповідності до ст.ст. 79, 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції документально підтвердженні судові витрати: 1700 грн. 00 коп. - судового збору та 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 20).

На підставі викладеного, ст. ст. 230, 525, 526, 627, 638, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 3 - 14, 57, 58, 60, 61, 79, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б, реквізити КРД «Райффайзен Банк «Аваль»: МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, рахунок НОМЕР_1) заборгованість за кредитним договором № 014/2548/73/37420 від 16.06.2006 року в сумі 239 907 грн. 83 коп., 1700 грн. 00 коп. - судового збору та 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього - 241 727 грн. 83 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» про визнання недійсним кредитного договору № 014/2548/73/37420 від 16.06.2006 року, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Васильченко О. В.