Рішення № 24642001, 01.03.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-5972/11

(2/401/1584/12)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 29.06.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Хоум ОСОБА_1», що стало правонаступником Закритого акціонерного товариства «Хоум ОСОБА_1», та ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» був укладений договір факторінгу, за яким (п. 1.1) фактор зобовязується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, проценти нараховані банком за користування кредитом, комісії та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, згідно договору факторингу та виписці з Реєстру боржників від 29 червня 2010 р., банк передав позивачу право вимоги до гр. ОСОБА_3, яке виникло на підставі вищенаведеного.

20.06.2008 р. між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № НОМЕР_1, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 16767,57 грн.; договір є кредитним договором, відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за яким, зокрема, банк (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 2 зазначеної норми до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідач, не повертаючи кредит (чергову частину) та не сплачуючи проценти за договором, порушив вимоги ст. 1054 Цивільного кодексу України щодо обов'язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти, тому станом на дату відступлення права вимоги загальна сума заборгованості Відповідача перед Банком становила 22 678,17 грн.

З моменту переходу права вимоги по дату цієї позовної заяви відповідачем на користь позивача жодних коштів не було сплачено.

Позивач посилається на те у позові, що частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої само якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодекс України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У звязку з вищенаведеним у позові й заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 20.06.2008 р. в розмірі 22 678 грн. 17 коп., яка складається з наступного: прострочене тіло 16 767,57 грн., прострочені відсотки 1 502,46 грн., прострочена комісія 4 408,14 грн.

У судове засідання відповідач, який належним чином повідомлений, повторно не зявився, причини неявки суду не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, у звязку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Врахувавши заяву позивача та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.

29.06.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Хоум ОСОБА_1», що стало правонаступником Закритого акціонерного товариства «Хоум ОСОБА_1», та ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» був укладений договір факторінгу, за яким (п. 1.1) фактор зобовязується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, проценти нараховані банком за користування кредитом, комісії та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно договору факторингу та виписці з Реєстру боржників від 29 червня 2010 р., банк передав позивачу право вимоги до гр. ОСОБА_3, яке виникло на підставі вищенаведеного; 20.06.2008 р. між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № НОМЕР_1, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 16 767,57 грн., утім, через невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, виникла заборгованість, розмір якої станом на 29.06.2010 р. становить 22 678 грн. 17 коп., яка складається з наступного: прострочене тіло 16 767,57 грн., прострочені відсотки 1 502,46 грн., прострочена комісія 4 408,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За невиконання або неналежне виконання обовязків за кредитним договором передбачена відповідальність відповідача -1, на підставі чого позивачем, на переконання суду, правомірно була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за його користування.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та приписів законодавства.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсними і неоспореними, є актом волевиявлення сторін, що підтверджують їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи в обовязкову порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 226,78 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212, 214-215, 218, 224 та ст. 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» (ідентифікаційний код юридичної особи 34045919) заборгованість за кредитним договором від 20.06.2008 р. в розмірі 22 678 грн. 17 коп.

Стягнути ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2» (ідентифікаційний код юридичної особи 34045919) судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 226,78 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя