Рішення № 24632546, 06.06.2012, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі №2/0532/848/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 р. Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Хмельницькоі Л.І.

при секретарі: Богоявленської А.С.

за участю позивача: ОСОБА_1

за участю представника позивача: ОСОБА_2

за участю представника відповідача: ОСОБА_3

за участю відповідача: ОСОБА_4

за участю 3-ї особи: ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що була завдана здоров*ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що була заподіяна її здоров*ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначила, що 18 серпня 2008 року о 12.30 год. на 222 км.+150 м. автошляху Знам*янка - Луганськ, відповідач ОСОБА_4, керуючі автомобілем НОМЕР_1, який належить відповідачу ДП «Придніпровська залізниця»при виїзді з другорядної дороги не надав переваги у русі автомобілю «Ніссан Максима»р/н 326 53 ОН під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталась ДТП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних ушкоджень, а вона, як пасажир автомобілю «Ніссан»зазнала дуже сильного емоційного стресу. Постановою судді Синельниківського міськрайсуду Дніпропетровської області від 16.09.2008 року винним у даній дорожньо-транспортній пригоді визнаний водій ОСОБА_4, який був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП вона отримала тяжку психічну травму, наслідки якої негативним чином відображаються на її самопочутті до цього часу, наступного дня після ДТП вона звернулась до лікаря-психотерапевта, який призначив лікування, їй був встановлений діагноз: посттравматичний стресовий розлад. Оскільки стан її здоров*я не поліпшився, вона протягом 3-х років неодноразово зверталась на консультативні прийоми до лікаря-психотерапевта зі скаргами на відчуття страху, тривоги при їзді в автомобілі, внутрішнє напруження, їй призначались курси лікування та встановлений діагноз: посттравматичний мозковий синдром непсихотичний- наслідки ДТП від 18.078.2008 року. На лікування з 23.09.2008 року до цього часу вона витратила 5000 грн., всі медичні препарати були їй призначені лікарем. Просила суму матеріальної шкоди- 5000 грн., витрачену на придбання ліків, стягнути з відповідача ДП «Придніпровська залізниця». Крім того, внаслідок ДТП їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що вона вимушена продовжувати лікування протягом 3-х років, позбавлена можливості вести спосіб життя, який вела до ДТП, побоюється їздити в автотранспорті, не може подорожувати автомобілем, самостійно їздити в громадському транспорті, оскільки її постійно переслідує відчуття, що ДТП може повторитися. Моральну шкоду вона оцінює в 20000 грн. та просила стягнути зазначену суму в солідарному порядку з відповідачів.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, пояснила, що при ДТП вона вдарилась головою об лобове скло, в неї був шоковий стан, наступного дня після ДТП вона звернулась до ДОКМО ім.. ОСОБА_6 до невропатолога-психоневролога ОСОБА_7, яка провела консультативний прийом та призначила лікування. Через місяць вона скоректувала лікування, до цього часу вона продовжує лікування, оскільки її не залишає почуття страху, в неї безсоння, лікувалась амбулаторно. Підтвердити суму матеріальної шкоди вона може лише виписками лікаря про призначення медичних препаратів, оскільки чеки та квитанції не зберігала. Просила стягнути з відповідача ДП «Придніпровська залізниця»на свою користь матеріальну шкоду в сумі 5000 грн., та в солідарному порядку з відповідачів ДП «Придніпровська залізниця»та ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ДП «Придніпровська залізниця»за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, та просила в їх задоволенні відмовити, оскільки позивачкою не доведений факт заподіяння матеріальної шкоди, не підтверджені документально витрати на придбання медикаментів, не обґрунтована сума моральної шкоди, крім того, на цей час в провадженні Кіровського районного суду м. Донецька знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5- чоловіка позивачки до ДП «Придніпровська залізниця»про відшкодування шкоди, що була завдана внаслідок ДТП на загальну суму 70 427, 19 грн. Рішення по даній справі від 11.05.2011 року, яке позивачкою додано до позову, скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11.05.2011 року та передано на новий розгляд.

Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив в їх задоволенні відмовити, оскільки на його думку, позивачкою не доведений факт заподіяння шкоди її здоров*ю саме внаслідок ДТП, яка сталась 18.08.2008 року. Одразу після ДТП її чоловік ОСОБА_5 казав йому, що вони з дружиною вже попадали в дорожньо-транспортну пригоду, де вона також постраждала, та в неї вже був хворобливий вигляд.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивачка є його дружиною, автомобілем «Ніссан»на момент ДТП керував він, вона знаходилась на передньому пасажирському сидінні. В момент аварії дружина вдарилась головою об лобове скло. Наступного дня дружина звернулась до лікаря-психотерапевта, в подальшому неодноразово зверталась до нього, знаходилась на амбулаторному лікуванні, їй призначались курси медикаментозних лікувань, які вона приймала. До цього часу дружина лікується, оскільки зазнала психологічну травму, вона побоюється їздити в автомобілі, тому вони позбавлені можливості разом подорожувати, та їздити на відпочинок. Після ДТП був порушений їх звичайний життєвий уклад, який до цього часу не налагодився у зв*язку з емоційним стресом, який зазнала дружина.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є лікарем невропатологом-психотерапевтом, позивачка є її пацієнткою з 2003-2004 року, звернулась до неї, як до невропатолога, оскільки в неї була операція з трепанацією черепу з приводу пухлини, вона приймала лікування, після операції її турбували головні болі. Як до лікаря-психотерапевта позивачка звернулась до неї 19 серпня 2008 року, з її слів-попала в дорожньо-транспортну пригоду. При обстеженні позивачці вона встановила діагноз: гостра реакція на стрес, призначила лікування. Повторно позивачка звернулась до неї на консультацію 23.09.2008 року, їй був встановлений діагноз: посттравматичний стресовий розлад, лікування продовжено. Пізніше позивачка зверталась до неї на консультацію 07.10.2008 року, 08.11.2008 року, 16.03.2009 року, 01.09.2009 року, у 2010 році, 2011 році зі скаргами на почуття страху, паніку, тривогу у зв*язку з якими виникає и фізичне недомагання, дискомфорт, головні болі. Лікування продовжується до цього часу, позивачці призначаються медичні препарати, які вона приймає. Прогнозувати повне одужання вона не може. При цьому стан здоров*я позивачки в цей час не пов*язаний з перенесеною нею до ДТП операцією.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 18.08.2008 року о 12.30 год. на 222 км.+150 м. автошляху Знам*янка - Луганськ, відповідач ОСОБА_4, керуючі автомобілем НОМЕР_1, який належить відповідачу ДП «Придніпровська залізниця»при виїзді з другорядної дороги не надав переваги у русі автомобілю «Ніссан Максима»р/н 326 53 ОН під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі та в якому в якості пасажиру знаходилась позивачка, внаслідок чого сталась ДТП. Постановою судді Синельніківського міськрайонного суду Дніпропетровської області (а.с.22) винним у ДТП та скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнаний водій ОСОБА_4

Наступного дня після ДТП позивачка звернулась на консультативний прийом до лікаря-психотерапевта в ІНВХ ім.. ОСОБА_6 зі скаргами на погіршення психічного стану здоров*я внаслідок психотравмуючої ситуації ДТП. У відповідності до висновку лікаря (а.с.20) їй був виставлений діагноз: гостра реакція на стрес, призначене медикаментозне лікування. В подальшому позивачка зверталась до лікаря зі скаргами на стан психічного здоров*я 23.09.2008 року, їй був виставлений діагноз «Посттравматичний розлад», медикаментозне лікування продовжено. В подальшому, у відповідності до консультативного висновку спеціаліста від 02.09.2011 року (а.с.21), позивачка неодноразово протягом 3-х років, зверталась до лікаря зі скаргами на почуття страху, тривоги, які доходили до паніки при їзді в автомобілі, внутрішню напругу, плаксивість. Була консультована лікарем та їй були призначені курси лікування. У відповідності до вказаного висновку лікаря, позивачці встановлений діагноз: F07,2 (посттравматичний мозковий синдром, непсихічний, наслідки дорожньо-транспортної пригоди від 18.08.2008 року. Таким чином, суд вважає встановленим факт заподіяння шкоди здоров*ю позивачки саме внаслідок ДТП від 18.08.2008 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, в якій вказано, що постанова суду по адміністративній справі, яка набрала чинності є обовязковою для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи у відношенні якої винесена постанова, вина ОСОБА_4 у вказаному ДТП не підлягає повторному доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 р. з наступними змінами під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або за іншими підставами.

При цьому, ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_2, який належить відповідачеві- ДП «Придніпровська залізниця», при цьому знаходився в трудових відносинах з вказаним підприємством, цього факту в судовому засіданні не заперечувала представник відповідача.

У відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків. Таким чином, ДП «Придніпровська залізниця»є належним відповідачем по справі та саме відповідач повинен відшкодувати позивачці шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.

Оскільки судом встановлено, що ДТП сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, врегульовано ст.. 1188 ЦК України, в якій вказано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, у даному випадку на підставі п. 1 ст. 1188 ЦК України, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Позивачкою заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, а саме: витрат на медичні препарати, які вона приймала за призначенням лікаря при лікуванні. При цьому, вона не надала суду жодної квитанції або чеку, підтверджуючих той факт, що вона дійсно купувала призначені лікарем медичні препарати на суму 5000 грн. Суд не може прийняти до уваги довідку про вартість призначених позивачці медичних препаратів СПД ФО ОСОБА_9, оскільки довідка про вартість медичних препаратів не підтверджує факт їх придбання, крім того, ціни на медикаменти в ній зазначені станом на травень 2012 року, позивачці же вони виписувались лікарем з 2008 року. Крім того, суд не бере до уваги направлення позивачки до маніпуляційного кабінету, в якому вона приймала уколи, оскільки відмітки на зворотному боці направлення про дату процедури з підписом невідомих осіб, не завірені печаткою або штампом. Таким чином, позов в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Тобто правовою підставою вимог про відшкодування моральної шкоди є встановлення судом факту порушення прав позивача. Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.5 Постанови ПВСУ від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»суд при вирішенні спору повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачка зазначила в обґрунтування суми моральної шкоди, що внаслідок ДТП вона вимушена продовжувати лікування вже протягом 3-х років, не має можливості вести активний спосіб життя, подорожувати на автомобілі, самостійно їздити громадським транспортом, оскільки її переслідує відчуття того, що ДТП станеться з нею знов.

При цьому, суд не ставлячи під сумнів факт заподіянні позивачці моральної шкоди, вважає, що позивачка не надала обґрунтованого пояснення того, з чого вона виходила під час визначення розміру моральної шкоди, оцінивши її саме у суму 20 000грн., тому суд вважає за можливе зменшити суму моральної шкоди, та стягнути її з відповідача на користь позивачки в сумі 5000 грн., оскільки на думку суду саме така сума буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці діями відповідача.

Крім того, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при зверненні до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної здоров*ю, на підставі ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп. за задоволення вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 88 ЦПК України, ст. ст. 1172, 1166, 1167, 1188ч.1п.1, 1192 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що була завдана здоров*ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49000 м, Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 108 ЄДРПОУ 01073828) на користь ОСОБА_1 (мешкає за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 31/123 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п*ять тисяч) грн. 00 коп.

В частині позову щодо стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди в сумі 15 000 грн., та стягнення шкоди з ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49000 м, Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 108 ЄДРПОУ 01073828) на користь держави судовий збір в сумі 107 грн.30 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення .

Суддя: Л.І.Хмельницька