Рішення № 2463064, 30.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 38/231

30.09.08

За позовом

Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України

До

Державного підприємства «Макіїввугілля»- Відповідач 1;

Міністерства вугільної промисловості –Відповідач 2;

Державного казначейства України –Відповідач 3

Про

стягнення 10606119,00 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від прокуратури

Кравченко Н.М.

Від позивача

Кузнєцова І.М.

Від відповідача

Недобой О.В. –представник Відповідача 1;

Козій Д.О. –представник Відповідача 2;

не з’явились –Відповідач 3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів про стягнення солідарно заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позичці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати в сумі 10095000,00 грн. та пені в сумі 511119,00 грн.

Заявлені позови Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір №2 безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплат заробітної плати на суму 27930000,00 грн. На виконання умов договору, Позивачем було перераховано Відповідачу 1 безвідсоткову цільову бюджетну позику у сумі 27930000,00 грн. Відповідно до умов договору Відповідач 1 зобов’язався повернути позику, однак свого зобов’язання не виконав. Таким чином, борг Відповідача 1 перед Позивачем становить 10095000,00 грн. За несвоєчасне повернення коштів Відповідач 1 повинен сплатити пеню у розмірі 511119,00 грн.

Відповідно до умов договору забезпеченням зобов’язань Відповідача 1 є гарантійне зобов’язання Міністерства палива та енергетики України, відповідно до якого Міністерство палива та енергетики України надає гарантію Позивачу щодо виконання Відповідачем 1 своїх зобов’язань по поверненню ним вказаної позики. Пунктом 2 гарантійного зобов’язання передбачено, що Міністерство палива та енергетики України несе солідарну з Відповідачем 1 відповідальність перед Позивачем за виконання зобов’язання по договору, а у разі його ліквідації, реорганізації всі права повністю переходять до правонаступника.

Відповідно до Указу Президента України від 25.07.05р. «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю»Міністерство палива та енергетики України реорганізовано шляхом виділення із його складу Відповідача 2. Відповідно до Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.06р. №1527, Відповідач 2 є центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. Таким чином Відповідач 1 та Відповідач 2 є солідарними боржниками перед Позивачем.

Відповідач 1 частково визнав позовні вимоги Позивача в частині заборгованості в сумі 10095000,00 грн. та зазначив, що заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем існує у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем, про що свідчить звіт про фінансові результати діяльності Відповідача 1 за 2007р., за перший квартал 2008р. та за перше півріччя 2008р.

Кредиторська заборгованість станом на 01.09.08р. у Відповідача 1 складає 1093336,00 грн. У зв’язку з недостатнім фінансуванням вугільної галузі у цілому, і Відповідача 1 зокрема, останній змушений виживати тільки за рахунок джерела від реалізації вугільної продукції. Цих коштів недостатньо для сплати податкових платежів, сплати за електропостачання та водопостачання. При стягненні штрафних санкцій у вигляді пені Відповідач 1 просить суд зменшити її розмір.

Відповідач 2 заперечив проти задоволення заявленого Позивачем позову, мотивуючи тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо господарських товариств»від 01.10.05р. №417-р та Указом Президента України від 25.07.05р. №1123 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю»Міністерство палива та енергетики України лише передало до сфери управління Відповідача 2 цілісний майновий комплекс Відповідача 1.

Даними нормативно-правовими актами не визначено, що Відповідач 2 є правонаступником Міністерства палива та енергетики України по будь-яким зобов’язанням відносно Відповідача 1, в тому числі щодо зобов’язання відповідно до гарантійного зобов’язання №1 від 18.10.04р., на яке посилається Позивач в позовній заяві. Відповідач 1 є юридичною особою та відповідно до свого статуту та ст.96 Цивільного кодексу України самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

Посилання в позовній заяві на ст.563 Цивільного кодексу України щодо зобов’язань гаранта, у разі порушення боржником зобов’язання, сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії є хибними, оскільки відповідно до ст.560 Цивільного кодексу України гарантом у зобов’язанні може бути виключно банк, інша фінансова установа або страхова організація.

Ухвалою від 27.08.08р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 18.09.08р. Цією ж ухвалою суд зобов’язав сторін подати документи по справі.

Ухвалою від 18.09.08р. розгляд справи був відкладений на 30.09.08р. у зв’язку з неявкою представника Відповідача 2 та неподанням ним витребуваних судом доказів. Цією ж ухвалою було залучено до участі у справі іншого відповідача (Відповідач 3) Державне казначейство України.

Відповідач 3 повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судові засідання своїх представників не направляв, доказів на підтвердження поважних причин зазначених обставин суду не подав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

За цих обставин, згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом заслухані пояснення, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.04р. між Міністерством палива та енергетики України та Позивачем було укладене Гарантійне зобов’язання №1, відповідно до якого Міністерством палива та енергетики України (Гарант) надає гарантію Позивачу про виконання Відповідачем 1 своїх зобов’язань по поверненню ним безвідсоткових бюджетних позик на погашення заборгованості із заробітної плати відповідно до договору, укладеному між Позивачем та Відповідачем 1 на суму 27930000,00 грн.

Відповідно до п.2. цього зобов’язання гарант несе солідарну відповідальність з Відповідачем 1 перед Позивачем за виконання зобов’язань за договором про надання безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із заробітної плати.

Згідно з п.4 зазначеного зобов’язання дія цього гарантійного зобов’язання припиняється після виконання всіх зобов’язань за договором із Відповідачем 1, зазначеним в п.1 цього гарантійного зобов’язання.

Відповідно до п.8 дане гарантійне зобов’язання є невід’ємною частиною за договорами про надання безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати.

20.10.04р. на засіданні комісії Позивача з надання бюджетних позик підприємствам державної форми власності, направлених на ліквідацію заборгованості із виплат заробітної плати від 20.10.04р., було вирішено надати Відповідачу 1 бюджетну позику на погашення заборгованості із виплати заробітної плати під гарантійне зобов’язання Міністерства палива та енергетики України, погоджене з Міністерством фінансів України у сумі 27930000,00 грн.

22.10.04р. між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір №2 безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплат заробітної плати, відповідно до якого Позивач зобов’язався надати Відповідачу 1 безвідсоткову цільову бюджетну позику, а Відповідач 1 зобов’язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк.

Відповідно до п.2.1. цього договору метою надання позики Відповідачу 1 є виплата заборгованості із заробітної плати, що утворилася станом на 01.01.04р. та не погашена на момент введення в дію Закону України від 17.06.04р. №1801-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004р.»працівникам Відповідача 1 за списком відповідно до Додатку 1, що є невід’ємною частиною до даного договору.

Згідно з п.3. зазначеного договору розмір позики становить 27930000,00 грн. Відповідно до п.5.1. цього договору строк надання позики Позивачем становить 3 роки з моменту переказу грошей Позивачем на рахунок Відповідача 1, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування останнього. Згідно п.5.2. зазначеного договору строк, вказаний у п.5.1. даного договору, може бути продовжений за згодою сторін, але не більш як до 31.12.07р.

Відповідно до п.6.2. цього договору, Відповідач 1 зобов’язується здійснювати повернення позички щомісячно, починаючи з 01.01.05р. рівними частками, згідно графіку її повернення, викладеному у додатку 2, який є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з п.6.3. зазначеного договору позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на рахунок Позивача у Державному казначействі України.

Відповідно до п.8 цього договору забезпеченням зобов’язань Відповідача 1 за даним договором є гарантійне зобов’язання Міністерства палива та енергетики України, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з п.9.3. зазначеного договору у разі несвоєчасного повернення коштів Відповідач 1 сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,01 процентів від загальної суми отриманих коштів за кожен день просрочки, але не більше річної облікової ставки НБУ.

22.10.04р. за платіжним дорученням №3 Позивач перерахував Відповідачу кошти в сумі 27930000,00 грн.

13.03.07р. Господарським судом Донецької області було прийняте рішення у справі №21/18, яким стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача боргу з поверненню державної позики за період у сумі 17835000,00 грн. та пені у сумі 575358,00 грн.

Відповідно до акту розрахунків між Позивачем та Відповідачем 1 по договору від 22.10.04р. №2 безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати за період 02.12.06р. по 08.12.07р., підписаного сторонами, загальна сума заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем складає 10095000,00 грн.

Спір по справі виник з причини несплати Відповідачем заборгованості перед Позивачем за договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом, 22.10.04р. між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір безвідсоткової, цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплат заробітної плати, відповідно до якого Позивач зобов’язався надати Відповідачу 1 безвідсоткову цільову бюджетну позику, а Відповідач 1 зобов’язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк. Розмір позики становить 27930000,00 грн. Згідно п.9.3. зазначеного договору у разі несвоєчасного повернення коштів Відповідач 1 сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,01 процентів від загальної суми отриманих коштів за кожен день просрочки, але не більше річної облікової ставки НБУ.

Як встановлено судом, відповідно до п.5.1. цього договору строк надання позики Позивачем становить 3 роки з моменту переказу грошей Позивачем на рахунок Відповідача 1, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування останнього. Відповідно до платіжного доручення №3 від 22.10.04р. Позивачем було перераховано Відповідачу 27930000,00 грн.

Як встановлено судом, сума заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем складає 10095000,00 грн., що підтверджується актом звірки та визнанням Відповідачем 1 позову в цій частині.

За вказаних обставин суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1 основного боргу у сумі 10095000,00 грн. та пені у сумі 511119,00 грн.

Судом не може бути задоволені позовні вимоги Позивача до Відповідача 2 про солідарне стягнення боргу з наступних підстав.

Згідно з ст.563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Відповідно до ст.564 Цивільного кодексу України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

З наведених норм вбачається, що підставою для розгляду гарантом питання виконання обов’язку боржника є письмова вимога кредитора з всіма необхідними документами.

Позивачем не подано суду жодних доказів направлення Міністерству палива та енергетики України або його правонаступнику будь-яких вимог про сплату останніми коштів гарантійним зобов’язанням за Відповідача 1 внаслідок невиконання ним свого договірного обов’язку.

Отже, Позивачем не доведено суду порушення Відповідачем 2 прав та інтересів Позивача, що є підставою для відмови Позивачу у позові до Відповідача 2.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля»(86100, Донецька обл., м. Макіївка, пл. Радянська, 2, код 32442295) на користь Міністерства праці та соціальної політики України (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10; код 00013669) борг у сумі 10095000 (десять мільйонів дев’яносто п’ять тисяч) грн. 00 коп. та пеню у сумі 511119 (п’ятсот одинадцять тисяч сто дев’ятнадцять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля»(86100, Донецька обл., м. Макіївка, пл. Радянська, 2; код 32442295) на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Ю.Л. Власов

Рішення підписане 10.11.2008р.