Рішення № 24629239, 16.05.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2012 р.Справа № 8/4/5022-214/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. Розглянув матеріали справи:

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідачів 1) Приватного підприємства "Бекерай", вул. Вокзальна, 3, м. Кременець, Тернопільська область, 47003

2) Дочірнього підприємства Торгова фірма "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб", вул. С. Будного,3а, м. Тернопіль

про визнання недійсними договорів поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року та договору про переведення боргу від 25.06.2010 року

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_1, підприємець, паспорт серії НОМЕР_1 від 05.06.1998р.;

Відповідача 1): ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 25.04.2012р.

Відповідача 2): не прибув

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, надалі - позивач, звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Бекерай", вул. Вокзальна, 3, м. Кременець, Тернопільська область, надалі - відповідач, про визнання недійсними договорів поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року та договору про переведення боргу від 25.06.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оспорювані договори (договір поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року та договір про переведення боргу від 25.06.2010 року), вчинено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України; нею не підписувались та жодної особи на здійснення від її імені зазначених дій не уповноважувалось.

Ухвалою суду від 16.02.2011 року порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду на 15:00 год. 07.03.2011 року та до участі у справі в якості відповідача №2 залучено: Дочірнє підприємство Торгова фірма "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб", вул. С. Будного,3а, м. Тернопіль.

Ухвалою суду від 23.02.2011 року судове засідання, призначене на 15:00 год. 07.03.2011 року, було перенесено на 09:30 год. 09.03.2011 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.04.2011 р., за клопотанням позивача, в порядку ч. 2. п. 1 ст. 79 ГПК України, провадження у даній справі зупинено та призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вул. Крушельницької, 18, м. Тернопіль.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.10.2011 р. у зв'язку із тим, що матеріали справи №8/4/5022-214/2011 були повернуті експертною установою на адресу господарського суду по причині ненадання позивачем витребовуваних експертом зразків підписів та відсутності оплати за проведення експертизи, було призначено судове засідання для вирішення питання про поновлення провадження у справі та розгляду її по суті на 15:30 год. 17.10.2011 р.

В судовому засіданні 17.10.2011 року встановлено факт проведення позивачем оплати вартості почеркознавчої експертизи; ухвалою суду від 17.10.2011 року матеріали даної справи повторно направлено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої експертизи.

У зв'язку з поверненням 19.04.2012 року матеріалів справи №8/4/5022-214/2011 із висновком експерта №1582 від 12.04.2011 року на адресу господарського суду Тернопільської області (супровідний лист №22/6-370/1582 від 12.04.2012р.), ухвалою суду від 20.04.2012 року на підставі ч.3 ст.79 ГПК України провадження у справі поновлено, судове засідання, за обов'язковою участю повноважних представників сторін, призначено на 11:00 год. 03.05.2012 року. Ухвалою суду від 03.05.2012р. судове засідання було відкладено на 10:00 год. 16.05.2012р. у зв'язку з неявкою представника позивача, відповідача 2 та з огляду на неподання сторонами витребуваних судом документів, необхідних для всебічного, повного та об'єктивного вирішення господарського спору.

Окрім того, 03.05.2012р. господарським судом, в порядку ст. 38 ГПК України, до Тернопільського міського центру зайнятості надіслано запит від 03.05.2012р. №783/2012 про надання інформації чи був зареєстрований трудовий договір (контракт), укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та працівником ОСОБА_3 станом на 27.07.2009 року та 25.06.2010 року.

Ухвалою суду від 03.05.2012р., в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору по даній справі продовжено до 18.05.2012р.

В судовому засіданні 16.05.2012р. позивач позовні вимоги підтримала. Окрім того, надала додаткові письмові пояснення від 16.05.2012р., з яких вбачається, що ні спірні договори, ні договір від 24.07.2009р. підприємцем не укладалися, не підписувалися та жодної поставки по них не здійснювалось. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 в судове засідання письмових заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав. Разом з тим, його повноважним представником подано додаткові пояснення від 16.05.2012р., згідно яких зазначено, що виконати вимоги господарського суду згідно ухвали від 03.05.2012р. щодо подання додаткових документів, а саме: замовлення покупця на постачання товару згідно договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року; додатку № 1 до договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року та податкових накладних на поставку продукції згідно договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року немає можливості по причині відсутності даних документів.

Окрім того, вказує, що в п. 1 договору про переведення боргу від 25.06.2010р. допущено арифметичну помилку, а саме: зазначено про заміну зобов'язаної сторони за договором поставки від 24.07.2009р., тоді як договір поставки укладено між відповідачем 1 та позивачем 27.07.2009р. Відзначає, що будь-яких інших договорів між сторонами, в тому числі договору від 24.07.2009р., не існує.

Відповідач 2 в судове засідання 16.05.2012р. не прибув, хоча про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, в порядку статті 64 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача 1, судом встановлено наступне:

27 липня 2009 року між Приватним підприємством "Бекерай", в особі директора Ауст Зої, яка діяла на підставі Статуту, як Постачальником, та Приватним підприємцем ОСОБА_1, в особі ОСОБА_1 (як свідчить вступна частина договору), як Покупцем, укладено договір поставки хлібобулочних і кондитерських виробів (далі -Договір поставки), згідно якого Постачальник взяв на себе зобов'язання на умовах та протягом терміну дії Договору поставляти (продавати), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати хлібобулочні вироби (п. 1.1. Договору поставки).

Згідно п. 1.2. Договору поставки, асортимент, назва, ціна, кількість виробів в упаковці та інші характеристики продукції вказуються у замовленнях Покупця, оформленого в межах асортименту, вказаного у прайс-листі, який надає Постачальник (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною).

У відповідності до п. 3.1. Договору поставки, поставка кожної партії продукції Постачальником відбувається на підставі замовлення, отриманого від Покупця та узгодженого сторонами. Замовлення направляються в письмовій формі, засобами факсимільного зв'язку або в іншій прийнятній для сторін формі за 24 години до поставки.

Оплата вартості кожної партії продукції здійснюється Покупцем у безготівковому та готівковому порядку у національній валюті України через п'ять банківських днів після отримання продукції шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.1. Договору поставки).

Строк дії даного договору сторонами визначено до 31.12.2009р. (п. 11.3. договору поставки). У випадку, коли на вказану дату будь-яка зі сторін не виконала свої зобов'язання в повному обсязі, дія Договору продовжується до моменту повного їх виконання.

Даний договір підписано керівником Постачальника Ауст Зоєю, підпис якої скріплено відтиском печатки юридичної особи; з боку Покупця договір підписано "директором ОСОБА_3.", про що свідчить відповідна колонка під графою "Покупець" розділу 12 Договору поставки від 27.07.2009р.

Окрім того, судом встановлено, що у відповідності до договору переведення боргу, укладеного 25.06.2010р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (як свідчить вступна частина договору), як Первісним боржником, Дочірнім підприємством Торговою фірмою "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб", як Новим боржником, та ПП "Бекерай", як Кредитором, Первісний боржник (позивач у справі) переводить на Нового боржника (відповідач 2) грошове зобов'язання перед Кредитором в розмірі 1703,69 грн., що виник на підставі договору поставки від 24.07.2009р. (п.п. 1, 2 договору про переведення боргу), яке новий боржник зобов'язується сплатити у строк до 31.07.2010р.

Договір про переведення боргу погоджено Кредитором, про що свідчить п. 3 даного договору та підписано останнім в колонці 3 розділу договору "Місцезнаходження, реквізити і підписи сторін". Окрім того, даний договір підписано керівником ДП ТФ "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" ОСОБА_3, підпис якої скріплено відтиском печатки підприємства, та Первісним боржником, як свідчить підпис в колонці 1 розділу договору про переведення боргу "Місцезнаходження, реквізити і підписи сторін".

Як стверджує Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, договір поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. та договір про переведення боргу від 25.06.2010р. підприємцем не укладалися, не підписувались та не уповноважувалися інші особи на укладення відповідних правочинів від її імені, у зв'язку з чим, посилаючись на порушення вимог ст. 203 ЦК України під час укладення даних договорів, просить визнати їх недійними в порядку ст. 215 ЦК України.

Відповідач 1 стверджує, що договір поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. виконувався сторонами, про що свідчать надані суду копії накладних № А-00011080 від 05.10.2009р., №А-00011160 від 07.10.2009р., № А-00011446 від 14.10.2009р., №А-00011402 від 13.10.2009р., від 17.10.2009р., № А-00011592 від 17.10.2009р., №А-00011633 від 18.10.2009р., №А-00011734 від 20.10.2009р., №А-00011826 від 23.10.2009р., №А-00011932 від 26.10.2009р., № А-00012015 від 28.10.2009р., №А-00012332 від 06.11.2009р., №6 від 06.11.2009р., № А-00012504 від 11.11.2009р., №А-00012820 від 20.11.2009р., №А-00012701 від 17.11.2009р., №2 від 17.11.2009р., №А-00012926 від 23.11.2009р., №А-00013038 від 25.11.2009р., №А-00013133 від 27.11.2009р., №А-00013241 від 30.11.2009р., № А-00000049 від 04.01.2010р., №А-00001144 від 04.02.2010р., №А-00001375 від 09.02.2010р., №А-00001913 від 20.02.2010р., №А-00001613 від 14.02.2010р., №А-00001542 від 12.02.2010р., №А-00001705 від 16.02.2010р., від 14.02.2010р., №А-00001992 від 22.02.2010р., №1 від 22.02.2010р., №А-00002228 від 26.02.2010р., банківські виписки по особовому рахунку відповідача 1 за 17.02.2010р., 08.02.2010р., 18.08.2009р. та 23.09.2009р.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, господарський суд встановив, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Господарським судом встановлено, що договір поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. від імені Покупця підписано "директором ОСОБА_3.", яка згідно наданих позивачем письмових пояснень та у відповідності до листа-відповіді №04/2853 від 14.05.2012р. Тернопільського міського центру зайнятості на запит господарського суду не перебувала на момент укладення оспорюваного правочину (27.07.2009р.) у трудових відносинах з позивачем у справі.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.04.2011р. та повторно ухвалою від 17.10.2011р., за клопотанням позивача, в порядку ч. 2. п. 1 ст. 79 ГПК України, у даній справі призначалася почеркознавча експертиза, проведення якої доручалось Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вул. Крушельницької, 18.

Висновком експертів Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Заблоцького І.Є. та Кравець В.Л. за №1582 від 12.04.2012р., складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи в даній справі, встановлено, що підпис від імені Покупця - Приватного підприємця ОСОБА_1 в 2-й колонці п. 12 Договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (п. 1 резолютивної частини висновку).

Окрім того, встановлено, що підпис від імені Первісного боржника -Приватного підприємця ОСОБА_1 в 1-й колонці п. 12 Договору про переведення боргу від 25.06.2010р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою та встановлено ідентичність підписів від імені Покупця -Приватного підприємця ОСОБА_1 в 2-й колонці п. 12 Договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. та від імені Первісного боржника -Приватного підприємця ОСОБА_1 в 1-й колонці п. 12 Договору про переведення боргу від 25.06.2010р.

Вирішуючи спори про визнання угод недійними, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам судочинства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ( ч.2 ); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ч. 5).

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ст. 42 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 208 ЦК України визначено види правочинів, які належить вчиняти в письмовій формі, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 520 ЦК України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтями 513, 521 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлений висновком експерта №1582 від 12.04.2012р. факт відсутності підпису позивача у справі від імені Покупця в 2-й колонці п. 12 Договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. та від імені Первісного боржника в 1-й колонці п. 12 Договору про переведення боргу від 25.06.2010р., господарський суд прийшов до висновку, що спірні договори не можуть вважатися укладеними, оскільки не містять підпису сторони за договором (Покупця -в договорі поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. та Первісного боржника в договорі про переведення боргу від 25.06.2010р.), що свідчить про недотримання сторонами за даними правочинами вимог до письмової форми правочину, що визначені ст. 207 ЦК України.

При цьому, господарський суд приймає до уваги, що гр. ОСОБА_3 на момент підписання оспорюваних правочинів не перебувала в трудових відносинах з позивачем у справі, що підтверджується наданими останньою поясненнями та вбачається з листа -відповіді Тернопільського міського центру зайнятості №04/2853 від 14.05.2012р., не уповноважувалася підприємцем ОСОБА_1 на укладення від імені останньої будь-яких правочинів, відтак, не мала права підписання договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. та Договору про переведення боргу від 25.06.2010р. від імені позивача у справі.

Окрім того, п. 11.2 Договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. та п. 8 Договору про переведення боргу від 25.06.2010р. визначено, що останні вважаються укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення їх печатками.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи пояснення відповідача 1 з приводу того, що договір поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009р. є дійсним, виконувався сторонами, про що свідчать надані суду копії накладних та банківських виписок по особовому рахунку відповідача 1, у зв'язку з чим, дійсним є також договір про переведення боргу від 25.06.2010р., суд звертає увагу ПП "Бекерай" на ту обставину, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним (дійсним) (п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9).

Окрім того, враховуючи відсутність, згідно письмових пояснень ПП "Бекерай" від 16.05.2012р., витребовуваних судом та передбачених договором поставки від 27.07.2009р. документів, а саме: замовлення покупця на постачання товару згідно договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року; додатку № 1 до договору поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року, відсутність податкових накладних на поставку продукції згідно договору поставки від 27.07.2009 року та посилань у всіх долучених до матеріалів справи накладних на зазначений договір, виключає можливість ідентифікувати товар, який мав би поставлятись за даним договором, а отже, на думку суду, в даному випадку має місце не договірна (за договором від 27.07.2009р.), як стверджує відповідач 1, а позадоговірна поставка.

Згідно з Роз'ясненнями, викладеними в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що договір поставки хлібобулочних і кондитерських виробів від 27.07.2009 року та договір про переведення боргу від 25.06.2010 року, як похідний від договору поставки (з врахуванням наданих в судовому засіданні 16.05.2012р. письмових пояснень щодо арифметичної помилки в даті договору поставки), є неукладеними, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх недійсними до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 44, 47, 49 ГПК України, судові витрати по даній справі, в тому числі 1400,00 грн. витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи, покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

3. Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя І.М. Гирила

Повний текст рішення складено 21.05.2012р.