Рішення № 24628706, 29.05.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/38/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.12 Справа № 5009/1196/12

за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Ерко+Запоріжжя" (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 86)

про стягнення 24 306,40 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2012р. № 27/27

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 25.04.2012р. № 72/12

СУТЬ СПОРУ:

30.03.2012р. до господарського суду Запорізької області звернувся концерн "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (надалі - концерн "МТМ") до Публічного акціонерного товариства "Ерко+Запоріжжя" (ПАТ "Ерко+Запоріжжя") про стягнення з відповідача 24 306,40 грн., з яких: 23 417,45 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію на підставі договору від 01.01.2007р. № 201720 та 888,95 грн. пені.

Ухвалою від 30.03.2012р. порушено провадження у справі № 5009/1196/12, судове засідання призначено на 23.04.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 23.04.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладений на 18.05.2012р.

Ухвалою від 18.05.2012р. розгляд справи відкладений на 29.05.2012р.

Розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 29.05.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне. 01.01.2007р. між сторонами укладений договір купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді № 201720, на виконання умов якого позивачем за період з квітня 2011р. по грудень 2011р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 23 417,45 грн., що підтверджується рахунками та актами прийому-передачі теплової енергії за вказаний період. Зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого сума основної заборгованості за спірним договором становить 23 417,45 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеня в сумі 888,95 грн. за період з 21.05.2011р. по 09.02.2012р. Враховуючи викладене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що при укладанні договору № 201720 сторони не виконали вимоги ст. 180 ГК України, не узгодили предмет та ціну договору, не була передбачена якість наданих послуг. До того ж, договір повинен бути укладеним на основі типового договору, який затверджений Кабінетом Міністрів України. В даному випадку законодавець забороняє відступати від змісту типового договору. Сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови. При цьому повинні бути дотримані умови, які забезпечують захист кінцевих споживачів послуг. Спірний договір не викладений у вигляді єдиного документа. В момент підписання договору і протоколу розбіжностей до нього було підписано 6 додатків до нього. Договір не містить суттєвих умов. За своїм змістом зазначений договір суперечить нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Постанові Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Зокрема у договорі не визначено предмет договору, не визначено вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, не визначені тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, а також загальна вартість послуг. Зазначений договір суперечить також змісту типовому договору. Позивачем доданий акт від 17.11.2010р. в якому зазначено, що в приміщенні опалювальні прилади відсутні. Опалення здійснюється трубопроводом зворотного теплоносія ізольованими стояками, що відповідає розрахунку теплового навантаження. Проте, не зрозуміло яким чином відрізняється розрахунок за оплату в приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, 92, в якому відсутні опалювальні прилади від розрахунків за оплату за інші приміщення. Договором не передбачено порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. Договір не містить порядку вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг. Отже, немає підстав вважати, що договір № 201720 від 01.01.2007р. є укладеним. Також, відповідач вказує, що позивач нараховував за відпущену ВАТ «Ерко + Запоріжжя»наступним чином: плата за одиницю приєднання теплового навантаження опалення + підігрів води. Отже, позивачем нарахована плата по двуставковому тарифу, що є незаконним. На підставі викладеного, просить суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) та відкритим акціонерним товариством "Ерко-Запоріжжя" (далі - Споживач) укладено Договір № 201720 купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками, за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язалася постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання»та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (Правила) відповідач є споживачем теплової енергії.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 4 ст. 19 цього Законом також передбачено, що Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно Правил - Правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил),

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок Споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», серед основних обов'язків Споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з Теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Прикінцевими положеннями цього Закону передбачено, що Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити розробку нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

З норм даного Закону випливає, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Керуючись зазначеними нормами права між сторонами укладений № 201720 від 01.01.2007р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку узгодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідач, погодившись з усіма запропонованими позивачем умовами договору, підписав договір та скріпив печаткою підприємства з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження до нього. Даний договір відповідає положенням діючого законодавства та містить всі суттєві умови для даного виду договорів, зокрема: Сторони визначені Преамбулою договору та Розділом «Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити і підписи сторін; предмет визначений Розділом 1 та Додатком № 1 до договору «Обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу»; ціна визначена Розділом 6 «Розрахунки за теплову енергію»та Додатком № 5 до договору «Тарифи на теплову енергію»; строк дії договору визначений Розділом 10 «Термін дії договору».

Отже, сторони дотримались вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та узгодили при укладанні договору предмет, ціну та строк дії договору.

На час розгляду справи договір є діючим та не оскаржувався сторонами в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, суд вважає доводи відповідача про те, що договір є неукладеним, безпідставними, необґрунтованим та недоведеним.

Пунктом 3.2.6. цього договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п. 4.2.2 Договору, обов'язком Теплопостачальної організації є повідомлення Споживача у письмовій формі або засобами масової інформації про зміну тарифів.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», серед основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання є встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної форми власності.

28.07.2008р. Виконавчий комітет Запорізької міської ради Рішенням № 327 встановив з 01.08.2008р. двоставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення.

Судом з'ясовано, що між сторонами укладались додаткові угоди про зміну тарифу.

Так, з 01.08.2008р. розрахунки із Споживачем за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводились відповідно до тарифів, затверджених рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2008р. № 327.

Залишаючи поза увагою твердження відповідача про те, що застосовані позивачем у правовідносинах з відповідачем тариф є незаконним, суд виходить з того, що рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради про затвердження тарифів на теплопостачання в судовому порядку не скасовано та не визнано недійсним.

На виконання зазначеного у п. 4.2.2 Договору обов'язку, позивачем в рахунках за спірний період робив посилання на відповідні рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, якими були затверджені діючі тарифи.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору встановлено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплати. (п. 6.4. договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем за період з квітня по грудень 2011року поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 23 417,45 грн.

Встановлено, що на адресу відповідача були направлені відповідні акти приймання-передачі теплової енергії, на підставі яких позивачем виставлені рахунки на оплату за поставлену теплову енергію за спірний період на загальну суму 23 417,45 грн.

Відповідно до п. 3.2.26. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, Споживач зобов'язується щомісячно, у строки, визначені даним договором повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Згідно із п. 6.7.1. цього договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 - днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2. договору визначено, що у разі не отримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативну відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Матеріали справи свідчать, що на адресу філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району не надходило обґрунтованих заперечень про підписання актів в установлені договором терміни, акти не були оскаржені у суді. Таким чином, акти за спірний період вважаються погодженими.

Судом встановлено, що наданими рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії підтверджується факт надання позивачем послуг з теплопостачання за період квітень-грудень 2011 року на загальну суму 23 417,45 грн.

Проте, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума основного боргу становить 23 417,45 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання.

Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Відповідач в ході розгляду цієї справи оплату наданих послуг не довів, будь-яких претензій щодо виконання послуг позивачу не пред'явив, тому вимоги позивача про стягнення 23 417,45 грн. основного боргу суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача на акт від 17.11.2010р., яким встановлено, що опалювальні прилади в одному з приміщень відповідача, а саме приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 92 - відсутні.

На підставі зазначеного акту та Розрахунку витрат тепла на опалення приміщення ПАТ «Ерко-Запоріжжя», розташованого за адресою: вул. 40 років Радянської України, 92, виконаного в 2010 році ПКФ «КОМПЕТ», що був наданий відповідачем, між позивачем та відповідачем було укладеного додаткову угоду б/н від 01.11.2010р. до договору, в якій передбачили інше теплове навантаження.

Як вбачається з Розрахунку теплове навантаження на зазначене приміщення нараховане на ізольовані трубопроводи зі зворотною та вертикальною тепловіддачею. На опалювальні прилади та теплове обладнання нарахування в даному випадку не здійснювалось в силу їх відсутності.

Відповідач стверджує, що може розрізнити нарахування по кожному з приміщень окремо, що не відповідає дійсності. Насамперед, слід зауважити, що в договорі, в додатковій угоді до договору передбачена єдина (спільна) величина теплового навантаження на всі приміщення відповідача (з розмежуванням по опаленню та гарячому водопостачанню). Теплове навантаження окремо на кожне з приміщень ані договором, ані додатковою угодою не передбачене. Позивач надає відповідачу, крім загального (сумарного) рахунку, також рахунки по кожному з приміщень окремо.

Тож, відповідач володіє інформацією про кількість спожитої теплової енергії та нарахування по кожному з приміщень (об'єктів теплопостачання за договором) окремо.

Адже, у відповідності до умов договору Відповідач мав можливість, навіть, повинен був отримати зазначені документи за адресою позивача, однак, не зробив цього. Вказані розрахункові документи (рахунки: загальний та окремі, акти приймання-передачі теплової енергії, податкові накладні) за спірний період позивач направив на адресу відповідача простою кореспонденцією, хоча такого обов'язку не передбачено умовами договору.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 888,95 грн. за період з 21.05.2011р. по 09.02.2012р. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2.8 договору № 201720 від 01.01.2007р., в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Обмежуючи розмір пені сторони мали на увазі обмеження подвійною обліковою ставкою Національного банку України, передбачене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Це також підтверджується наданим позивачем до позову розрахунком пені, в якому пеня розраховувалась виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, слід зазначити, що облікова ставка НБУ величина не постійна, змінюється в часі та встановлюється постановами Національного Банку України на відповідний період.

Укладаючи договір сторони мали визначити, яке саме обмеження розміру пені слід застосовувати при нарахуванні пені, і якщо це подвійна облікова ставка Національного Банку України, то за який саме період.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони в договорі чітко не визначили розмір пені, а відтак позовні вимоги про стягнення 888,95 грн. задоволенню не підлягають.

Позивач в резолютивній частині позовної заяви просить суд вжити прийняти заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.

Розглянувши вказану заяву суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", а також інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008р. № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

У відповідності до матеріалів справи, обґрунтувань щодо наявності підстав забезпечення позову, як того вимагають роз'яснення Вищого господарського суду України, в заяві не зазначено.

Як свідчать доводи позивача, відповідач ухиляється від виконання взятого на себе зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії, а тому є підстави вважати, що останній намагатиметься відчужити належне йому майно або зняти кошти зі свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду, а як наслідок, завдасть збитків позивачу.

Разом з тим, в чому полягає можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення позивач суду не довів, свої доводи не обґрунтував, належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин суду не надав.

У зв'язку з вищевикладеним, а також враховуючи, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є її обґрунтованість, заяву слід визнати такою, що не підлягає задоволенню через її необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 550,64 грн. відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45,49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача залишити без задоволення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Ерко+Запоріжжя"(69057, вул. 40 років Радянської України, буд. 86, р/р 26003140401 в АБ «Металург», МФО 313582, код ЄДРПОУ 23879294) на користь концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4, п/р 26030301001951 в філії Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) -23 417 (двадцять три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 45 коп. основного боргу, 1 550 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят) грн. 64 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян