Рішення № 24628696, 12.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. Справа № 5010/478/2012-15/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,

при секретарі судового засідання Червак Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 78400,

про стягнення коштів в сумі 35231 грн. 34 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - начальник юридичного департаменту, довіреність № 56 від 22.01.2010 року,

від відповідача представники не з'явилися,

встановив:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося в суд з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 35231 грн. 34 коп., в тому числі: 25600 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 7287 грн. 69 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 1652 грн. 45 коп. пені, 691 грн. 20 коп. комісії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору про надання кредиту б/н від 02.03.2011 року відповідачем не оплачено в повному обсязі прострочену заборгованість по кредиту, відсотки, пеню та комісію.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2012 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2012 року.

Ухвалами суду від 15.05.2012 року та від 25.05.2012 року відкладено розгляд справи відповідно на 25.05.2012 року та на 12.06.2012 року.

Представник позивача, в судовому засіданні 12.06.2012 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання кредиту б/н від 02.03.2011 року, в частині сплати заборгованості по кредиту, відсотках, пені та комісії, в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 25600 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 7287 грн. 69 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 1652 грн. 45 коп. пені, 691 грн. 20 коп. комісії, та покласти на останнього судові витрати.

Представник відповідача, в судове засідання 12.06.2012 року, повторно не з"явився, вимоги суду ухвал від 28.04.2012 року, від 15.05.2012 року та від 25.05.2012 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

16.05.2012 року від Державного реєстратора Надвірнянської районної державної адміністрації на адресу суду надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_2 щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідно до даних якого місцем проживання відповідача є: 78400, АДРЕСА_1.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні та невиконання вимог ухвал суду, від останнього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання кредиту (далі Договір), згідно умов якого позивач зобов"язався, при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування відповідача, яке полягає у проведенні платежів останнього понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту 25600 грн.

Позичальнику надано кредит на загальну суму 25600 грн.

В свою чергу Позичальник взяв на себе зобов"язання повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки і винагороду в терміни встановлені Договором.

В порушення умов Договору, відповідачем не дотримано вимог обумовленого порядку внесення платежів на погашення кредиту та відсотків

Зазначений Договір складено у письмовій формі, підписано представниками двох сторін Кредитного договору, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208, ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

Доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що даний Договір розірваний, визнаний недійсним, сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Право Позивача на нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань передбачено також ч. 1 ст. 230 ГК України, згідно якої штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання та ч. 3 ст. 549 ЦК України, згідно якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На час вирішення спору в суді, заборгованість відповідача перед позивачем, згідно умов договору про надання кредиту б/н від 02.03.2011 року, становить 25600 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 7287 грн. 69 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 1652 грн. 45 коп. пені, 691 грн. 20 коп. комісії, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов"язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів сплати заборгованості в сумі 35231 грн. 34 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості згідно умов договору про надання кредиту б/н від 02.03.2011 року, в сумі 25600 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 7287 грн. 69 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 1652 грн. 45 коп. пені, 691 грн. 20 коп. комісії, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 1609 грн. 50 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 35231 грн. 34 коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 78400, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094, (ідентифікаційний код 14360570), 25600 (двадцять п"ять тисяч шістсот) грн. простроченої заборгованості по кредиту, згідно умов договору про надання кредиту б/н від 02.03.2011 року, 7287 (сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 69 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 1652 (тисячу шістсот п"ятдесят дві) грн. 45 коп. пені, 691 (шістсот дев"яносто одну) грн. 20 коп. комісії, 1609 (тисячу шістсот дев"ять) грн. 50 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.12

Суддя Деделюк Б. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Козло П. М. 13.06.12