Постанова № 24627894, 23.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 6/5007/149/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська поліграфічна компанія", м. Київна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 рокуу справі господарського суду Житомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська поліграфічна компанія", м. КиївдоМалинської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Малин, Житомирська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу", м. Малин, Житомирська обл.провизнання права власності

за участю представників

позивача: Саленко В.Ю.,

відповідача: Коростель І.С.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська поліграфічна компанія" (далі за текстом -ТОВ "Українська поліграфічна компанія") звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі за текстом -Малинська МДПІ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (далі за текстом -ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу") про визнання права власності на машину для виготовлення паперу БПЕ-05 та технологічний потік підготовки паперової маси.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 року залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Українська поліграфічна компанія" було відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем не було доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в частині оспорювання права власності на майно, що є предметом позовних вимог.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Українська поліграфічна компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, та просила її задовольнити, скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Розпорядженням від 22.05.2012 року № 03.08-05/299 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Божок В.С., судді -Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, судові акти попередніх інстанцій -скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів -без змін.

Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу", затвердженого протоколом зборів учасників № 3 від 21.01.2005 року та зареєстрованого 07.04.2005 року, машина для виготовлення паперу БПЕ-05 та технологічний потік підготовки паперової маси було внесено до статутного фонду вказаного товариства.

16.07.2007 року ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" (продавець за договором) та закритим акціонерним товариством "Українська поліграфічна компанія", правонаступником якого є ТОВ "Українська поліграфічна компанія" (покупець за договором), було укладено договір купівлі-продажу № 2, відповідно до якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язувався передати покупцю машину для виготовлення паперу БПЕ-05 та технологічний потік підготовки паперової маси (далі за текстом -товар), а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу сторони визначили загальну вартість товару, яка становить 204 473,03 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" поставило ТОВ "Українська поліграфічна компанія" товар на загальну суму 204 473,03 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛНА-000004 від 16.07.2007 року на суму 41 445,34 грн. та № ЛНА-000003 від 16.07.2007 року на суму 163 027,69 грн.

Позивачем оплату товару було здійснено в повному обсязі, про що свідчать відповідні банківські виписки.

Таким чином, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в результаті укладення договору купівлі-продажу від 16.07.2007 року ТОВ "Українська поліграфічна компанія" набуло права власності на майно, а саме: машину для виготовлення паперу БПЕ-05 та технологічний потік підготовки паперової маси.

Даний договір є чинним та ніким не оспорений.

Крім того, 16.07.2007 року ЗАТ "Українська поліграфічна компанія" та ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" (сторонами договору купівлі-продажу) було укладено договір оренди № 16/07 з відповідними додатковими угодами до нього, за умовами якого орендодавець -ТОВ "Українська поліграфічна компанія" передає, а орендар -ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" приймає у тимчасове платне користування машину для виготовлення паперу БПЕ-05 і технологічний потік підготовки паперової маси.

Згідно з п. 1.3 договору оренди обладнання є власністю орендодавця і знаходиться на його балансі.

Даний договір діє з моменту його підписання до 31.12.2007 року (п. 9.1 договору).

В п. 9.2 договору оренди сторони передбачили, що якщо за один місяць до дати закінчення строку оренди жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити його, даний договір вважається пролонгованим на один рік на умовах, ідентичних тим, що містить даний договір.

Вищезазначений договір оренди на час розгляду судами справи по суті був чинним.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення Малинською МДПІ планової виїзної перевірки ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року було встановлено, що господарська операція з оренди обладнання у ЗАТ "Українська поліграфічна компанія" за договором від 16.07.2007 року № 16/07 фактично не відбулася у зв'язку з тим, що згідно документів майно, яке передавалося в оренду ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу", фактично було власністю підприємства з моменту його створення, про що зазначено в акті перевірки від 28.10.2011 року № 183/23-10/32876028.

Дані висновки Малинської МДПІ грунтувались на тому, що в останній редакції статуту ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу", затвердженого протоколом зборів учасників від 21.02.2005 року № 3, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Малинської міської ради 07.04.2005 року № 1308105000200005, в п. п. 5.2.1 п. 5.2 "Опис вкладів учасників" зазначено, що на момент створення товариства до його статутного фонду було внесено майно загальною вартістю 4 561 333,15 грн. (перелік включає 265 одиниць будівель та обладнання), що складає 99,9% Статутного фонду за рахунок внеску ТОВ "МЦПЕВ", код за ЄДРПОУ 30939578.

У вищевказаному переліку майна, що становить внесок до статутного фонду, зазначено обладнання, яке згідно документів, наданих для проведення перевірки, ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" орендує за договором від 16.07.2007 року № 16/07 у ЗАТ "Українська поліграфічна компанія", а саме: машина для виготовлення паперу БПЕ-05 (інв. номер 101) та технологічний потік підготовки паперової маси (інв. номер 103).

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на спірне майно позивач набув на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 16.07.2007 року, укладеного з ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу".

Вказаний договір на час розгляду судами справи по суті був чинним та ніким не оспорений і доказів визнання його недійсним не подано.

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі майно або набуття цією особою права на майно не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів (у зв'язку з втратою), що засвідчують належність їй такого права.

Як підставу для звернення до господарського суду Житомирської області ТОВ "Українська поліграфічна компанія" вказало той факт, що внаслідок проведеної перевірки Малинською МДПІ було складено акт, відповідно до якого право власності позивача на спірне майно поставлено під сумнів.

З урахуванням вищенаведених правових норм та тієї обставини, що з наявних у матеріалах справи документів не вбачається порушення відповідачем законних прав позивача як власника майна, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було надано жодних належних доказів того, що вказане право власності на майно оспорюється або не визнається відповідачем чи іншими особами.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови позивачу у позові з огляду на те, що позивачем у даному випадку було фактично пред'явлено позов до відповідача, який жодним чином не оспорює право власності позивача на майно, і, крім того, акт перевірки Малинської МДПІ, на який посилається позивач як на підставу порушення його прав, стосується прав та обов'язків третьої особи у даній справі -ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу".

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі позивача, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм Цивільного кодексу України щодо переходу та набуття права власності на майно, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обґрунтовано ним відхилені.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі № 6/5007/149/11 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга