Рішення № 2462763, 31.07.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 25/262

31.07.08

За позовом Закритого акціонерного товариства «Райз»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торговельна компанія»

2. Дочірнього підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Березівське»

про стягнення 549747,12 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В

Представники:

від позивача: Ломака А.В. (довіреність від 15.01.2008)

від відповідача-1: не з’явились

від відповідача-2: не з’явились

В судовому засіданні 31 липня 2008 року за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Райз»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торгівельна компанія»(надалі – відповідач-1) та Дочірнього підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Березівське»заборгованості за поставлені товари в сумі 340049,77 грн., збитків в розмірі 170024,88 грн. та 28% річних за неправомірне користування коштами в сумі 39672,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі свої обов’язки за договором не виконали, вартість поставленого товару в повному обсязі не оплатили.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали, участь своїх представників в судових засіданнях не забезпечили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8164-017 (надалі –Договір №8164-017), згідно з умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість.

19 березня 2007 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8164-010 (надалі –Договір №8164-010), згідно з умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість.

У відповідності до пп. 1.2 Договору №8164-010 та Договору №8164-017 (надалі разом - Договори) найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки, та інші умови визначаються в Договорах та специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договорів.

На виконання умов вказаних договорів позивач в березні-травні 2007 року поставив відповідачу-2 товар на загальну суму 1 173 551,10 грн., що підтверджується наявними в справі видатковими накладними, довіреностями на отримання товару.

У відповідності до п. 2.5 Договорів вартість частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується відповідачем-2 чотирма платежами в таких розмірах та в наступні терміни: перший платіж в розмірі 25% відстроченої з оплатою суми –1 серпня року, в якому покупець отримав товар; другий платіж в розмірі 25% відстроченої з оплатою суми –1 вересня року, в якому покупець отримав товар; третій платіж в розмірі 25% відстроченої з оплатою суми –1 жовтня року, в якому покупець отримав товар; четвертий платіж в розмірі 25% відстроченої з оплатою суми –1 листопада року, в якому покупець отримав товар.

Як свідчать матеріали справи відповідач-2 сплатив позивачу за поставлений товар згідно з договорами 833501,40 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 28.11.2007. Заборгованість відповідача-2 перед позивачем складає 340049,77 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач-2 свої зобов’язання за договорами в строк, встановлений договорами не виконав, заборгованість відповідача-2 перед позивачем за поставлені матеріали складає 340049,77 грн.

20 березня 2007 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поруки № 20-3 (надалі –Договір поруки) для забезпечення виконання відповідачем-2 зобов’язань за договорами № 8164-010 та № 8164-017.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки у разі порушення відповідачем-2 зобов’язань, забезпечених порукою, відповідач-1 (поручитель) та відповідач-2 (Боржник) відповідають як солідарні боржники.

Борговими зобов’язаннями за Договором поруки визнаються всі зобов’язання відповідача-2 перед позивачем по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями Договорів.

Відповідно якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.1 Договору поруки строк виконання зобов’язань за ним встановлений до 01.10.2007.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов’язань, взятих відповідачем-1 за договором поруки настав 01.10.07. Судом встановлено прострочення виконання зобов’язань поручителем.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

За таких умов вимоги позивач про стягнення з відповідачів солідарно суми основного боргу, що вникло з забезпечених порукою договорів № 8164-010 та № 8164-017 у розмірі 340049,77 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В обґрунтування розміру збитків позивач посилається на норми пунктів 7.4 Договорів, у відповідності до яких за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по договорам відповідач-2 зобов’язаний відшкодувати збитки в твердій сумі в залежності від строків порушення зобов’язання: 10% неоплаченої суми за перший місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення.

Згідно із ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

У відповідності до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивачем, як кредитором за порушеним зобов’язанням, не доведено завдання таким порушенням відповідача-2 йому збитків в розумінні ст. ст. 22 ЦК України та 225 ГК України. Посилання позивача на факт не одержання доходу в результаті порушення відповідачем-2 зобов’язання судом не приймається через недоведеність причинно-наслідкового зв’язку між невиконанням відповідачем-2 обов’язку щодо оплати вартості отриманого товару і неотриманням позивачем доходів від господарської діяльності. Позивачем не надано доказів реальної можливості отримання ним доходів в разі належного виконання відповідачами зобов’язань за Договорами, як-то укладених договорів, угод, попередньої оплати вартості робіт, послуг, тощо. Сума коштів, належна позивачу в якості оплати за Договорами може містити в собі дохід від господарських операцій за такими договорами, однак не є упущеною вигодою в розумінні ст. 22 ЦК України.

Крім того, частиною 4 ст. 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Позивачем не доведено, що ним вживалися хоча б будь-які заходи для одержання додаткових доходів з використанням сплачених відповідачами коштів.

Посилання позивача в обґрунтування стягнення збитків у конкретній сумі на частину п’яту ст. 225 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки суперечить сутності поняття «збитки». Виходячи із аналізу ст. 623, 22 ЦК України та ст. 225 ГК України у вказаній нормі (ч.5 ст. 225 ГК України) йдеться про випадки погодження сторонами заздалегідь розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, щодо вже завданих збитків, та не йдеться про те, що сторони можуть передбачати такий розмір збитків у договорі, тобто ще до порушення зобов’язання, яким збитки можуть бути завдані.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів збитків в сумі 170024,88 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставу всебічного розгляду всіх обставин справи та наявних доказів в їх сукупності, керуючись нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків в сумі 39672,47 грн., з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідачів відсотків за неправомірне користування коштами в сумі 39672,47 грн. позивач посилається на п. 7.5 Договорів, у відповідності до яких у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару та сплаті відсотків сплачуються відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 28% річних з простроченої суми.

Згідно із ст. 54 ГПК України в позовній заяві має бути зазначене посилання на законодавство, на підставі якого подається позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягується.

Суд вимагав від позивача надати обґрунтування застосування 28% річних з посиланням на норми чинного законодавства, однак позивачем цього зроблено не було.

За таких обставин суд досліджує питання правомірності нарахування відповідачам 28% річних за користування коштами виходячи із аналізу діючого законодавства.

Цивільним кодексом передбачені випадки стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, у відповідності до ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи із аналізу вказаних норм, позивач має право на стягнення процентів за користування чужими коштами у розмірі, передбаченому договором або законом. В разі, якщо такий розмір договором не передбачений, кредитор має право стягнути проценти у розмірі, визначеному ст. 625 ЦК України, а саме 3% від простроченої суми.

Як свідчать матеріали справи, Договорами № 8164-010 та № 8164-017 в пунктах 1.1, 2.6, 2.7-2.12, передбачений обов’язок відповідача-2 сплатити відсотки за користування товарним кредитом у розмірі, який визначений п. 2.9 Договорів в залежності від термінів оплати від 6% до 14 % вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту. Однак позивач не просить стягнути з відповідачів відсотки у розмірах, визначених в п. 2.9 Договорів, про що свідчить текст позовної заяви та доданих розрахунків.

При цьому суд виходить з того, що визначення терміну «товарний кредит»надається в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до якого товарним кредитом є товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент,. А тому поняття «відсотків за користування товарним кредитом», викладене у Договорах № 8164-010 та № 8164-017 тотожне поняттю «процентів за користування чужими коштами», порядок стягнення яких встановлений ст. ст. 692, 625 ЦК України.

Суд не застосовує норму вказаних договорів, визначену в п. 7.5, оскільки вона суперечить чинному законодавству і фактично встановлює право повторного нарахування відсотків на вже нараховані відсотки згідно пп. 1.1, 2.6, 2.7-2.12 Договорів.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основної заборгованості в сумі 340049,77 грн.

Пропорційно сумі задоволених вимог судові витрати позивача у сумі 3473,50 грн. (3400,50 грн. державного мита та 73,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торгівельна компанія»(ідентифікаційний код 32821309, адреса: 03127, м. Київ, вул. Просп. 40-річчя Жовтня, 100/2) та Дочірнього підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Березівське»(ідентифікаційний код 33582037, адреса: 37040, Полтавська область, село Березава Рудка) на користь Закритого акціонерного товариства «Райз» (ідентифікаційний код 13980201, адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 152, р/р 26001012816675 в ВАТ „Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313) 340 049,77 (триста сорок тисяч сорок дев’ять гривень 77 копійок) грн. Видати наказ.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова торгівельна компанія»(ідентифікаційний код 32821309, адреса: 03127, м. Київ, вул. Просп. 40-річчя Жовтня, 100/2) та Дочірнього підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Березівське»(ідентифікаційний код 33582037, адреса: 37040, Полтавська область, село Березава Рудка) на користь Закритого акціонерного товариства «Райз» (ідентифікаційний код 13980201, адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 152, р/р 26001012816675 в ВАТ „Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313) судові витрати в розмірі 3473,50 ( три тисячі чотириста сімдесят три гривні 50 копійок) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Суддя Морозов С.М.