Ухвала суду № 24623797, 05.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року справа №2а-8820/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 20.07.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в частині:

- віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку у розмірі 343533,00 грн. за результатами господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ»;

- віднесення до складу податкового кредиту суми податку у розмірі 3952,19 грн. за результатами господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт» по податковим накладним, які були виписані та отримані Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до 03.08.2009. Крім того, визнано протиправним та скасовано:

- податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 20.07.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 12223,75 грн., з яких за основним платежем 9779,00 грн. та за штрафними санкціями 2444,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001121702 від 20.07.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2637,91 грн., з яких за основним платежем 2110,33 грн. та за штрафними санкціями 527,58 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем здійснено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Лугапорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р., за наслідками якої складено акт від 07.07.2011 р. № 61/23-31270574. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000372301 від 20.07.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 439195.00 грн., в тому числі: 351356 грн. - за основним платежем, 87839 грн. - за штрафними санкціями, в зв'язку з порушенням п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- № 0000362301 від 20.07.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12223.75 грн., в тому числі за основним платежем 9779 грн., 2444.75 грн. - штрафні санкції, в зв'язку з порушенням п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- № 00011121702 від 20.07.2011, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів по актам перевірок на загальну суму 2637,91 грн., з яких за основним платежем 2110,33 грн. та за штрафними санкціями 527,58 грн., в зв'язку з порушенням п.п.3.1.3 п.3.1, абз «е», п.п4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 ст.8, ст..16, абз. а) п.17.2 ст.17, абз. а) п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст..163, абз. е) п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.п.168.1.1 ; п.168.1, п.п.168.4.1, п.168.4 ст.168, абз. а) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Суть порушення в акті перевірки зазначено в тому, що позивачем порушено підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищень валових витрат позивачем у сумі 39115,00 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат операцій по взаємовідносинам з TOB «Лугапорт».

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лугапорт» здійснював постачання товару - нитка п/пр. Фактичне постачання товару підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, рахунком-фактурою, матеріальними звітами по цехах, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201, фактичною оплатою товару. З таких підстав, суд першої інстанції правильно визначив про правомірність дій позивачем по формуванню валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Лугаторг», фактичне виконання яких підтверджується належно оформленими первинними документами. Відсутність письмового договору не є підставою для висновків про нікчемність цього договору. Всі інші первинні документи були надані відповідачу під час перевірки, які оформлені відповідно до правил податкового обліку, передбаченим, зокрема ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому позивач правильно включив до складу валових витрат суми господарських угод з TOB «Лугапорт».

Крім того, в акті перевірки зазначено, що прокурором Ленінського району м.Луганська порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва ТОВ «Лугапорт» по ч.2 ст. 205 КК України, та крім того, 03.08.2009 року Ленінською МДПІ у м.Луганську було анульовано свідоцтво платника ПДВ, але при цьому, ТОВ «Лутара» були отримані та включені до податкового кредиту податкові накладні, виписані у вересні 2009 р. на загальну суму 2502.08 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення в частині віднесення до складу податкового кредиту суми, які підтверджуються податковими накладними, виданими до 03.08.2009 року. Щодо формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», то, як зазначено вище, право на формування податкового кредиту правомірно набуто позивачем після отримання податкових накладних до 03.08.2009 року по взаємовідносинах, фактичне виконання яких підтверджується вищезазначеними первинними документами. Щодо наявності постанови про порушення кримінальної справи, - то її наявність не дає підстави для висновку про фіктивне підприємництво.

В частині правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 343533,00 грн., - суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість». В акті перевірки зазначено, що позивачем, на порушення п.п.7.2.4 п.п.7.2, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - включено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплаченого при придбанні в вересні 2009 року поліпропілену в ТОВ «Метал Трейд СВ», яки на дату складання податкових накладних не був платником ПДВ, у зв'язку з тим що свідоцтво платника ПЛВ TOB «Метал Трейд СВ» було анульовано 21.08.2009 року.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового період" та сумою податкового кредиту такого звітного податкового період.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", - податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, - між TOB «Метал Трейд СВ» та ТОВ «Лугапорт» укладено договір на продаж поліпропилену. Податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з TOB «Лугапорт» у березні - вересні 2009 року та операціям з TOB «Метал Трейд СВ» у вересні 2009 року позивачем сформовано на підставі податкових накладних.

В акті перевірки зазначено, що формування податкового кредиту є незаконним, оскільки рішенням від 21.08.2009 року анульовано свідоцтво платника ПДВ TOB «Метал Трейд СВ». Разом з тим, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року по справі № 2а-1409/10/1270 за позовом TOB «Метал Трейд СВ» до Ленінської МГНІ м. Луганська, задоволено позовні вимоги TOB «Метал Трейд СВ» задоволені та зобов'язано відповідача прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за період з 21.09.2009 року по 31.03.2010 року та ввести їх до електронної бази «АРМА ЗВІТ». Зазначена постанова набрала чинності. Із постанови вбачається, що свідоцтво платника ПДВ TOB «Метал Трейд СВ» було анульовано незаконно, тому за протестом прокурора розпорядженням керівника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 21.09.2009 року № 614 було відмінено анулювання реєстрації та скасовано акт про анулювання реєстрації TOB «Метал Трейд СВ» як платника податку на додану вартість.

Доводи апелянта про відсутність: товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару, складських приміщень та основних засобів у TOB «Метал Трейд СВ» не можуть прийматись як обґрунтовані доводи, оскільки під час перевірки такі факти не встановлені. В акті перевірки навпаки зазначено, що фактичне відвантаження товару здійснювалось за видатковими накладними. (а.с.86 том 1).

Крім того, позивачем суду надано товаро-транспортні накладні, платіжні доручення, які підтверджують факт оплати отриманого товару, витратні накладні, рахунок-фактуру, податкові накладні, інвентаризаційний опис, документи бухгалтерського обліку. Всі документи оформлені належним чином, і дають підстави для висновку про фактичне виконання договору.

Щодо правильності визначення податку з доходів фізичних осіб, - в акті перевірки зазначено, що ЗАТ Український мобільний зв'язок та ПРАТ «МТС Україна» надавало ТОВ «Лутара» послуги міжнародного роумінгу, вихідні дзвінки з України за кордон, вихідні дзвінки послуги «МТS Іnternational», SMS за межі України, МТС спец. SMS, SMS розваги. Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач помилково дійшов до висновку, що використання працівниками позивача ТОВ «Лутара» послуг мобільного зв'язку є додатковим благом, оскільки матеріалами справи підтверджено використання послуг мобільного зв'язку ТОВ «Лутара» як виробнича необхідність при виконані працівниками посадових обов'язків і не є отриманими додатковими благами.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. п. 3.1.3 п. 3.1, ст. 3, абз. е) п. п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 16, абз. а) п. 17.2 ст. 17, абз. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» за № 889-ІV від 22.05.2003 р. зі змінами та доповненнями, ст. 163, абз. е) п. п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. п. 168.1.1 п. 168.1, п. п. 168.4.1, п. 168.4 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, що призвело до заниження по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2009 по 30.03.2011 у сумі в розмірі 2110,33 грн., в тому числі у 2009 році в сумі 562,77 грн., у 2010 році в сумі 1413,01 грн., у І кварталі 2011 року в сумі 131,55 грн.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно абз. «е» п. п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Абзацом «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Відповідно до абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Абзацом «е» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Згідно п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абз. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов