Рішення № 24615378, 24.05.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-2077

2012 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючий суддя - Лазаренко В.В.

при секретарі - Подобєді О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову протягом всього строку інвалідності.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у шлюбі з 01.08.1998 року по 09.07.2010 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, 1999 р.н..

Спільне життя з відповідачем не склалося через непримиренні суперечки, постійні сварки. Відповідач неодноразово застосовував до неї та дитини насильницькі дії. Внаслідок чого, а також постійного страху та нервових переживань, вона у 2002 році, під час шлюбу, захворіла на цукровий діабет І типу, тяжка форма, інсулінозалежна.

З 2005 року вона є інвалідом то ІІ, то ІІІ групи.

Згідно довідки та акту МСЕК серії 10 ААА №767883 від 18.01.2012 року їй до 01.02.2014 року встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням.

Після встановлення інвалідності відповідач матеріальної допомоги на утримання її як дружини добровільно не надавав, хоча і має таку можливість.

На даний час вона не працює, заробітне плату не отримує. Її пенсія складає близько 800,00 грн. на місяць, але її недостатньо для проживання та придбання ліків, продуктів харчування.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку або є інвалідом 1, 2 чи 3 групи, а таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє право особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.08.1998 року. Рішенням Солом'янського райсуду м. Києва від 09.07.2010 року шлюбу між сторонами був розірваний (а.с. 2).

Рішенням Солом'янського райсуду м. Києва від 09.08.2011 року з відповідача присуджені на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина сторін -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від заробітку.

Під час перебування у шлюбі у 2002 році позивачка ОСОБА_1 захворіла на цукровий діабет І типу важка форма, що підтверджується витягом з медичної картки стаціонарного хворого № 2131/646 (а.с.9), виписного епікризу № 10578 (а.с.10), виписного епікризу № 7956 (а.с.11), виписного епікризу № 9248 (а.с.12), витягу з медичної карти № 188/55 (а.с.13), виписних епікризів та іншої медичної документації (а.с. а.с. 14-24).

З 2005 року ОСОБА_1 є інвалідом то ІІ то ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с.5).

Згідно довідки МСЕК №137136 від 19.01.2011 року позивачці по 01.02.2012 року встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання (а.с.6).

З довідки МСЕК №767883 від 18.01.2012 року позивачці по 01.02.2014 року встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання. Протипоказана важка фізична праця (а.с.7).

Згідно довідки Солом`янського рай онного УПФ в м. Києві від 25.04.2012 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФ і отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання з січня 2012 року - 822,00 грн., а з квітня 2012 р. -838 грн. (а.с. 148).

Після встановлення позивачі інвалідності відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання дружини. Хоча має таку можливість, оскільки отримує пенсію, середній розмір якого становить 2 500,00 грн.

На даний час позивач ОСОБА_1 не працює, заробітку не має, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення дитиною трьох років.

В судовому засіданні представник відповідача погоджувався, що позивачка є непрацездатною внаслідок інвалідності, однак зазначав, що позивачка не потребує матеріальної допомоги, вказуючи на перевищення розміру її доходів розміру прожиткового мінімуму, та посилаючись на те, що на сьогоднішній день при народженні другої дитини надається допомога в розмірі 60 000 прожиткових мінімумів для дітей до 6 років, що на сьогоднішній день складає 52 200 гривень, а тому позивачка має отримати одноразову виплату 8 700 гривень та щомісяця 906 грн., таким чином з врахуванням цієї допомоги на другу дитину, пенсії позивачки по інвалідності, оплати по уходу за другою дитиною та аліменти, які відповідач сплачує на сина у розмірі 1/3 частини доходів, щомісяця позивачка буде отримувати приблизно 2`500 гривень.

Представник також посилається на те, що він не має можливості сплачувати аліменти позивачці, оскільки окрім аліментів на утримання сина ОСОБА_3, близько 800 гривень щомісяця, він несе витрати по допомозі престарілій матері, яка хворіє та потребує допомоги, та витрати на оплату орендованого житла в розмірі 600 грн. в місяць. Таким чином, сплата позивачці аліментів на її утримання залишить відповідача за межує прожиткового мінімуму.

Проте суд не приймає до уваги такі доводи відповідача за їх безпідставністю.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну особу з 01.01.2012 р. становить 1017,00 грн., з 01.04.2012 року -1037,00 грн. і на даний час розмір пенсії позивачки є меншим визначеного законом прожиткового мінімуму.

Крім того, позивачка окрім задоволення звичайних потреб змушена здійснювати витрати на відновлення здоров'я, лікування тощо, з тим, щоб наблизити своє життя до нормального. Тому суд при вирішенні даного спору також враховує всі особливості конкретної життєвої ситуації та оцінює характер і розмір необхідних витрат в залежності від ступеня непрацездатності позивачки, її життєвих потреб і умов життя.

Щодо отримання в майбутньому позивачкою одноразової допомоги при народженні другої дитини, оплати по уходу за другою дитиною та аліменти, які позивачка отримує на сина щомісяця, то ці доходи не можна віднести до доходів позивачки, які спрямовані на забезпечення її життєдіяльності та відновлення її стану здоров`я, оскільки ці виплати на користь позивачки будуть проводитися на забезпечення життєдіяльності, нормального розвитку неповнолітніх дітей позивачки, а не на її утримання.

Щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу, то матеріальне становище останнього, який, ніде не працює, будучи працездатним за станом здоров'я та свідомо поставивши себе в таке становище за власним бажанням на час розгляду справи, свідчить не про неможливість надавати матеріальну допомогу позивачці, а, як і інші обставини справи, лише про прагнення ухилитись від покладення на нього аліментного обов'язку.

Таким чином, суд враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який отримує пенсію близько 2500 грн., сплачує аліменти на неповнолітнього сина та має непрацездатну матір-пенсіонерку, вважає, що відповідач здатний надавати позивачці певне утримання.

Отже, суд визнає, що позовні вимоги є обґрунтованими і є всі законні підстави для їх задоволення, але з урахуванням викладених обставин та для забезпечення відповідачу доходу, який забезпечить йому прожитковий мінімум і не призведе до потреби у матеріальній допомозі в разі виконання ним аліментного обов'язку, вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) протягом строку інвалідності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивачка звільнена від оплати судового збору за звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 214, 60 грн., з розрахунку виплат за один місяць.

Керуючись ст. ст. 75-77, 79, 80 СК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 06.02.2012 року протягом строку інвалідності.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 214 грн. 60 коп..

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: