Рішення № 24613760, 11.06.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/425/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Старова Н. А.,

при секретарі -Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги мотивує наступним. Вона є власником будинку АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим Джанкойською державною нотаріальною конторою 23.03.1967 року, зареєстрованим БТІ м. Джанкой. Відповідач ОСОБА_2 з її згоди зареєстрований в належному їй будинку 18.09.1999 року, однак з часу реєстрації фактично не проживає. Вона зверталася до відповідача з проханням знятися з реєстрації, однак відповідач ухиляється від цього. Реєстрація відповідача в належному їй будинку порушує її права власника у користуванні та розпорядженні нерухомим майном. Посилаючись на ст. 391 ЦК України, просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_2

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, пояснила, що в 1999 році за її згодою відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований в належному їх домоволодінні АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не є членом її сім'ї, з часу реєстрації фактично не проживав в зазначеному будинку. На цей час добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, докази, які надані сторонами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим Джанкойською державною нотаріальною конторою 23.03.1967 року, зареєстрованим БТІ м. Джанкой 08.04.1967 року.

Згідно умов договору купівлі-продажу предметом договору є будинок АДРЕСА_1, згідно відмітки на зворотному боці договору проїзд Р.Люксембург рішенням виконавчого комітету Джанкойської міської ради №232 від 01.11.1968 року перейменований в провулок Отрадний (а.с. 5 зворотній бік).

Позовні вимоги позивача полягають у визнанні відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та знятті його з реєстрації.

Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 16, 379, 386, 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини й основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу й протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 24.03.1999 року, дія яких поширюється й на випадки порушення прав юридичних осіб, кожний при рішенні спору, щодо його цивільних прав і обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, а саме право особи на безперешкодне користування, володіння і розпорядження своїм майном, право на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом майнового свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для особистого проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Суд, задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 враховує, що відповідач був зареєстрований з дозволу власника, в зазначеному будинку не проживає з 1999 року, на цей час власник житла не бажає, щоб відповідач, який не є членом сім'ї, залишався бути зареєстрованим в зазначеному житловому приміщенні.

Відповідач ОСОБА_2 не проживає в зазначеному будинку з часу його реєстрації, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є сусідками позивача та в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 ніколи не проживав у будинку належному позивачу.

Суд вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням. До того ж залишення відповідача зареєстрованим в будинку, належному позивачу на праві власності, порушує права позивача як власника будинку та перешкоджають у здійснені права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, належним на праві власності.

Таким чином, право позивача підлягає захисту шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання скасувати реєстрацію відповідача, суд прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Зазначена норма закону визначає порядок зняття з реєстрації з підстав визнання особи такою, що втратив право користування жилим приміщення. Оскільки зазначена норма закону визначає порядок зняття з реєстрації з підстав визнання таким, що втратив право користування жилим приміщення як самостійну норму, в задоволенні цих вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача по 107 грн. 30 коп. судового збору.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кзил-Орда Республіки Казахстан таким, що втративи право користування житловим приміщенням за адресою: житловий будинок АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. А. Старова