Ухвала суду № 24610974, 07.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2012 р. м. Київ К/9991/28974/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Степашко О.І.,

при секретарі Сватко А.О.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача - Шевченка Т.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -Ленінська МДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011

у справі № 2а-6244/10/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восточна енергетична компанія»(далі -Товариство)

до Ленінської МДПІ

про стягнення бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011, позов задоволено; з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ за жовтень 2009 року в сумі 1 019 555 грн. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з факту формування позивачем від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі у відповідності з вимогами пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон), що також було встановлено судовими рішеннями у справі № 2а-6500/10/1270.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Ленінська МДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність установленого факту відображення постачальниками Товариства кореспондуючих сум податкових зобов'язань з ПДВ у податковому обліку та сплати цим сум до бюджету. Крім того, за посиланням Ленінської МДПІ, судами під час розгляду справи не було досліджено сутності та змісту господарських операцій, за наслідками яких у позивача виникло від'ємне сальдо ПДВ, не встановлено реального виконання цих операцій.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Ленінської МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року позивачем було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника, у розмірі 1 019 555 грн. За наслідками проведення податковим органом позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування, оформленої довідкою від 30.04.2010 № 329/23-616/34942390, не було виявлено порушень позивачем вимог податкового законодавства у формуванні від'ємного значення у вказаній сумі; водночас контролюючим органом зроблено висновок про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування до одержання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок основних постачальників Товариства.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону (який дів на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

У розглядуваній справі, приймаючи рішення про задоволення позову, попередні судові інстанцій зазначили про відсутність підстав для позбавлення позивача реалізації права на податкову вигоду з огляду на недоведеність податковим органом обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

Втім такий висновок слід визнати передчасним як такий, що зроблений без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. Фактично суди обмежилися виключно перевіркою правильності арифметичного розрахунку від'ємного значення суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування, без аналізу обставин, за яких виникло таке від'ємне значення.

В даному разі, враховуючи, що правоутворюючим фактом, з яким чинне законодавство пов'язує можливість реалізації права платника на податку вигоду, є реальне здійснення господарської операції з придбання товару, судам слід було з урахуванням доводів податкового органу більш ретельно перевірити усі обставини щодо фактичної поставки Товариству спірної продукції. Для цього судам необхідно було встановити вчинення усіх дій, які становлять зміст операції з поставки вугілля (його транспортування, страхування, зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття товару тощо), перевіривши наявність у контрагентів позивача необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів (власних або орендованих) для здійснення цих операцій.

Нез'ясування вказаних обставин призвело до ухвалення судами рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, що, у свою чергу, унеможливлює перевірку касаційним судом правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити усе коло обставин щодо реальності здійснення спірних операцій з поставки, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

З огляду на реорганізацію Ленінської МДПІ Вищий адміністративний суд України здійснює заміну відповідача у справі його правонаступником -Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити відповідача у справі - Ленінську міжрайонну державну податкову інспекції у м. Луганську її правонаступником - Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-6244/10/1270 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась О.І. Степашко