Ухвала суду № 24610941, 07.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 року м. Київ К-19362/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі -ДПІ)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010

у справі № 2-а-10810/08/02

за позовом відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.10.2008 № 0002722301/0/9171 та № 0002732301/0/9171 з мотивів правильного відображення позивачем у податковому обліку операцій зі списання паливно-мастильних матеріалів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про недоведеність позивачем факту використання спірних обсягів бензину у господарській діяльності Товариства з огляду на відсутність належним чином оформлених подорожніх листів як підстави ля списання паливно-мастильних матеріалів.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.06.2008, оформлену актом від 16.10.2008 № 9798/23-4/01269394. В ході цієї перевірки було виявлено факт віднесення позивачем до валових витрат підприємства 50 % витрат по списанню паливно-мастильних матеріалів (бензину марки А-92 та А-95), які використовувалися при експлуатації легкових автомобілів позивача, на підставі подорожніх листів, що видавалися більш ніж на один день та не містили необхідних відомостей (роботи, яка виконувалася, показань спідометру, руху пального). Наведені обставини стали підставою для виключення відповідних витрат з валових витрат Товариства та для невизнання податковою інспекцією права позивача на податковий кредит за операціями з придбання вказаного палива, у зв'язку з чим позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21173 грн. (у тому числі 14115 грн. за основним платежем та 7058 грн. за штрафними санкціями) та з податку на додану вартість у сумі 31679 грн. (у тому числі 21119 грн. за основним платежем та 10560 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

За визначенням, наведених у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 названого Закону не включаються до складу валових витрат 50 відсотків витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті як допустиму міру споживання палива в певних умовах експлуатації автомобілів.

При цьому за змістом пункту 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.1998 № 74, подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є підставою для списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, списання спірних паливно-мастильних матеріалів було здійснено за наслідками використання позивачем бензину для експлуатації легкових автомобілів, які знаходяться на балансі Товариства і використовувалися ним для задоволення власних потреб підприємства, тобто службових легкових автомобілів.

Таке списання було проведено позивачем у межах затверджених норм витрат на підставі подорожніх листів; докази використання службових автомобілів Товариства не з виробничою метою у матеріалах справи відсутні. За таких обставин окремі недоліки у заповненні подорожніх листів є порушенням позивачем порядку обліку транспортної роботи підприємства, а не порушенням податкової дисципліни, а відтак не може вважатися підставою для позбавлення позивача права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат на придбання пального (з урахуванням 50%-го обмеження).

З тих самих підстав не можна погодитися і з висновком ДПІ про включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості придбаного бензину з порушенням вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням викладеного суди дійшли вмотивованого висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірно задовольнили позов, у зв'язку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови і ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 у справі № 2-а-10810/08/02 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко