Ухвала суду № 24610544, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 року м. Київ К-8007/09

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим

на постанову Господарського суду АР Крим від 18.08.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р.

у справі №2-27/13214.1-2007А (22-а-1089/08)

за позовом Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим

до Приватного підприємства «Жилкомунсервис»

про стягнення 424 995,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Сімферопольському районі АР Крим (далі -позивач) звернулась до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Жилкомунсервис»(далі -відповідач) про стягнення 424 995,19 грн.

Постановою Господарського суду АР Крим від 18.08.2008 р. (суддя -Воронцова Н.В.), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Санакоєва М.А., судді - Ілюхіна Г.П., Омельченко В.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представником позивача була проведена документальна перевірка відповідача з питання здійснення господарської діяльності по центральному водопостачанню та водовідведенню за період з 01.09.2002 р. по листопад 2004 року, за результатами якої складено акт від 24.03.2005 р. №53/23-2/31781522.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення відповідачем п. 21 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а саме -здійснення діяльності по водопостачанню та водовідведенню без наявності ліцензії у сумі 424 995,19 грн. Крім того, у зазначеному акті контролюючим органом запропоновано відповідачу перерахувати зазначену суму коштів в дохід держави в повному обсязі у десятиденний термін з дня отримання акту перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та суб'єктами підприємницької діяльності були укладені договори на відпуск - продажу води та водовідведення стоків.

Відповідно до даних договорів, відповідач надавав послуги по центральному водопостачанню та водовідводу. Проте, як встановлено актом перевірки, він не мав ліцензії на здійснення вказаної діяльності. Ліцензії відповідачем було отримано лише 26.11.2004 р.

Відповідно до пункту 21 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягають централізоване водопостачання та водовідведення.

Згідно статей 22, 23 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», до суб'єктів господарювання за здійснення господарської діяльності без ліцензії, в разі, якщо вимога щодо наявності ліцензії встановлена законом, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, встановлених законом, стягнення яких здійснюється органом, на який, згідно чинного законодавства покладено функції контролю за наявністю ліцензії, та стягується шкода у зв'язку з порушенням законодавства у сфері ліцензування.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»податковим органам надано право подавати до суду позови про визнання угод недійсними та стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, та в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав.

У той же час, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, грошові кошті були отримані відповідачем на підставі цивільно - правових угод, які не були визнані недійсними.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що при відсутності у чинному законодавстві матеріально - правової норми, якою встановлено право вимоги щодо стягнення в доход держави отриманого за результатами безліцензійної діяльності, та за умови, що цивільно - правові договори, на підставі яких здійснювалась така діяльність, в установленому законом порядку не визнані недійсними, відсутні підстави для задоволення позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду АР Крим від 18.08.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р. у справі №2-27/13214.1-2007А (22-а-1089/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.