Постанова № 24609177, 22.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

22 травня 2012 року 15 год. 37 хв. № 2а-247/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва провизнання протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення,

В судовому засіданні 22 травня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011992306 від 27 грудня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене неправомірно, оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом підтверджено первинною документацією, а господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для його скасування.

Відповідач в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ у зв'язку з вчиненням нікчемних правочинів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач) проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс»(далі -позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Будлайн»за період з 1 березня 2010 по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1588/23-6/33542057 від 08 грудня 2011 року (далі -Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого було занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 229646,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на 229646,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в Акті перевірки, а саме: встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Будлайн». За податковою та фактичною адресою підприємство не знаходиться, фактичне місцезнаходження встановити не можливо. За період з 1 березня 2010 по 31 березня 2010 року звіти подавалися за підписом директора ОСОБА_1. ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирський області порушено кримінальну справу №249001/10 від 29 червня 2010 року та порушено кримінальну справу по окремому епізоду від 21 вересня 2009 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у зв'язку з діяльністю організованої групи осіб , метою якої було сприяння підприємствам-фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету через ланцюг «транзитних»та «фіктивних»підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займались: ТОВ «БК «Будлайн», ТОВ «БК «Флайбуд», ТОВ «Київ Теплоресурс». Тобто, угоди між позивачем та ТОВ «БК «Будлайн»є нікчемними, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що позбавляє позивача на формування податкового кредиту.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0011992306 від 27 грудня 2011 року про донарахування позивачу основного зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 229646,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 114823,00 грн., що загалом становить 344469,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Так як свідчать матеріали справи, між позивачем (підрядник) та ТОВ «БК «Будлайн»(субпідрядник) укладені договори підряду №10/07/09-КЗ від 10 липня 2009 року, №14/07/09-Щ від 14 липня 2009 року, №20/07/09-М від 20 липня 2009 року, №15/08/09-Г від 15 серпня 2009 року, №10/09/09-В від 10 вересня 2009 року, №25/09/09-ВМ від 25 вересня 2009 року, №19/10/09-ЛВ від 19 жовтня 2009 року, №01/03/10-ИЗ від 01 березня 2010 року, предметом яких є виконання ТОВ «БК «Будлайн»комплексу будівельних робіт на будівництві будинків за адресами: м. Київ, вул. Княжий затон, 9; вул. Щорса, 44; вул. Мельникова, 2/10; вул. Я.Гашека, 8-а/1; вул. Вільямса та вул. Механізаторів, 2 (Ізумрудний, Ж/б №1); м. Вінниця, вул. Червоноармійська та вул. Москаленко.

31 березня 2010 року до усіх вищенаведених договорів були укладені доповнення, якими узгоджено вартість виконуваних робіт.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами та доповненнями до них на суму 1377881,04 грн. (в т.ч. ПДВ -229646,84 грн.) підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актами приймання-здачі виконаних робіт за березень 2010 року (том І, а.с. 136-137, 145-147, 155-158, 166-169, 177-178, 186-187, 195-197, 205-206).

ТОВ «БК «Будлайн»виписані позивачу податкові накладні від 31 березня 2010 року №310322 на суму 73963,80 грн. (в т.ч. ПДВ -12327,30 грн.), №310325 на суму 123909,84 грн. (в т.ч. ПДВ -20651,64 грн.), №310320 на суму 92538,00 грн. (в т.ч. ПДВ -15423,00 грн.), №310326 на суму 348146,40 грн. (в т.ч. ПДВ -58024,40 грн.), №310323 на суму 194640,00 грн. (в т.ч. ПДВ -32440,00 грн.), №310321 на суму 182400,00 грн. (в т.ч. ПДВ -30400,00 грн.), №310327 на суму 210090,00 грн. (в т.ч. ПДВ -35015,00 грн.), №310324 на суму 152193,00 грн. (в т.ч. ПДВ -25365,50 грн.).

Матеріалами справи підтверджується оплата виконаних робіт, а саме випискою банку по особовому рахунку позивача (том II, а.с. 90-119).

Позивачем суми ПДВ в розмірі 229646 грн. за вищенаведеними накладними віднесені до складу податкового кредиту у березні 2010 року.

Також слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, позивач укладав з ТОВ «БК «Будлайн» (субпідрядник) договори про виконання комплексу будівельних робіт на будівництві будинків за адресами: м. Київ, вул. Княжий затон, 9; вул. Щорса, 44; вул. Мельникова, 2/10; вул. Я.Гашека, 8-а/1; вул. Вільямса та вул. Механізаторів, 2 (Ізумрудний, Ж/б №1); м. Вінниця, вул. Червоноармійська та вул. Москаленко на виконання взятих зобов'язань за укладеними договорами з генпідрядниками на виконання ним будівельних робіт на цих же об'єктах (том І, а.с. 221-251; том ІІ, а.с. 1-20).

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «БК «Будлайн»виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «БК «Будлайн») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Договори підряду №10/07/09-КЗ від 10 липня 2009 року, №14/07/09-Щ від 14 липня 2009 року, №20/07/09-М від 20 липня 2009 року, №15/08/09-Г від 15 серпня 2009 року, №10/09/09-В від 10 вересня 2009 року, №25/09/09-ВМ від 25 вересня 2009 року, №19/10/09-ЛВ від 19 жовтня 2009 року, №01/03/10-ИЗ від 01 березня 2010 року та доповнення до них у судовому порядку недійсними не визнавалися. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договорів, зокрема їх предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку договори та доповнення до них нікчемними не визнавалися. Натомість, договори були фактично виконані сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаними договорами, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочинів та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження і висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на докази, зібрані в межах розслідування кримінальної справи №249001/10 по обвинуваченню серед інших директора ОСОБА_1 ТОВ «БК «Будлайн»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказ існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, в матеріалах справи відсутній. В той же час, наявні постанови Богунського районного суду міста Житомира від 25 жовтня 2011 року у справі №1-487/2011р., згідно яких ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, а кримінальну справу, порушену проти нього -закрито.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як підтверджується матеріалами справи, на момент підписання відповідних договорів, актів приймання-здачі виконаних робіт та податкових накладних, юридична особа ТОВ «БК «Будлайн»не була припинена.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що подані позивачем пояснення виконробів, що працюють на його підприємстві (ОСОБА_3, ОСОБА_4), на підтвердження реальності та фактичності господарських операцій з ТОВ «БК «Будлайн», в яких повідомлено про факти виконання будівельних робіт на об'єктах позивача ТОВ «БК «Будлайн», зокрема про те, що робітники останнього у кількості 20-30 чоловік працювали на кожному з об'єктів позивача та використовували його техніку, механізми та матеріали.

З огляду на викладені обставини, Суд акцентує увагу на тому, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «БК «Будлайн»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0011992306 від 27 грудня 2011 року безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України та частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. В той же час, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Будлайн», а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВЦ Будальянс»є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №0011992306 від 27 грудня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська