Постанова № 24608818, 21.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2012 року № 2а-3557/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПідприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-УКРАЇНА»доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010282310 від 15.09.2011, прийняте СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

27.04.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.09.2011 за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ПзІІ «БІЛЛА-Україна»СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було складено Акт № 718/41-40/25288083 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за квітень 2010 року на 2000,00 грн.

15.09.2011 на підставі Акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0001214240, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 України «Про податок на додану вартість»позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2000 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 500 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 2000 грн., стала встановлена ним нікчемність договору про надання послуг між ПзІІ «БІЛЛА-Україна»та ТОВ «Транскрафт»№ 01/04/2010 від 01.04.2010 та оформлених на його підставі первинних документів внаслідок відсутності ТОВ «Транскрафт»за зареєстрованим місцезнаходженням та підписання договору № 01/04/2010 від 01.04.2010 та податкової накладної №95 від 02.04.2010 від імені директора ТОВ «Транскрафт»ОСОБА_1 іншою особою, що встановлено висновком експерта №337 від 15.07.2011.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, 01.04.2010 між ПзІІ «БІЛЛА-УКРАЇНА»та ТОВ «Транскрафт»було укладено договір № 01/04/2010 (далі -Договір), за яким ТОВ «Транскрафт»взяло на себе зобов'язання виконати роботи по Об'єкту зовнішньої реклами (світлова вивіска) «BILLA», розташованої на даху будівлі супермаркету «BILLA» за адресою м. Київ, вул. Гришка, 3 у Дарницькому районі щодо продовження строку дії Дозволу №07320-04 на розміщення Об'єкта зовнішньої реклами (виданого на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 15.12.2004 №19) необхідного для розміщення Об'єкту, а також забезпечення виключення подій, пов'язаних з демонтажем Об'єкта.

На виконання Договору ПзІІ «БІЛЛА-УКРАЇНА» перерахувало на користь ТОВ «Транскрафт»12000 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 2000 грн.), про що свідчить платіжне доручення №9595 від 02.04.2010, копія якого залучена до матеріалів справи.

Одночасно, ТОВ «Транскрафт»виписало позивачу податкову накладну №95 від 02.04.2010 на загальну суму 12000грн. (в тому числі ПДВ 2000 грн.).

Документи, якими оформлювались господарські операції з виконання робіт на підставі Договору, були скріплені підписом директора ТОВ «Транскрафт»ОСОБА_1

Водночас, як видно з висновку старшого експерта СТКЗР Святошинського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві №337 від 15.07.2011, підписи у Договорі та податковій накладній №95 від 02.04.2010 від імені директора ТОВ «Транскрафт»ОСОБА_1 нанесені відбитком печатки, шляхом відшарування барвної речовини від виступаючих елементів робочої поверхні кліше та нашарування на поверхню паперу, що вказує на технічний прийом нанесення підпису, а відтак суд приходить до висновку про підписання Договору та податкової накладної №95 від 02.04.2010 від імені ОСОБА_1 іншою особою.

Факт підписання Договору та податкової накладної №95 від 02.04.2010 від імені директора ТОВ «Транскрафт»ОСОБА_1 іншою особою позивачем та його представником у судовому засіданні не заперечувався.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що Договір та податкова накладна №95 від 02.04.2010 підписані невідомою особою від імені директора ТОВ «Транскрафт»ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реальності спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що незважаючи на вимогу суду позивач не надав інших належних та допустимих доказів реальності господарських операцій між ПзІІ «БІЛЛА-УКРАЇНА»та ТОВ «Транскрафт», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «БІЛЛА-УКРАЇНА»податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи, що податкова накладна №95 від 02.04.2010 на загальну суму 12000грн. (в тому числі ПДВ 2000 грн.)., яка були виписана позивачу на підставі Договору, підписана від імені директора ТОВ «Транскрафт»іншою особою на підставі нікчемного Договору, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «БІЛЛА-УКРАЇНА»належних підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі господарських операцій з ТОВ «Транскрафт».

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0010282310 від 15.09.2011 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-УКРАЇНА»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко