Постанова № 24608785, 10.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року 10:05 № 2а-1054/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про стягнення податкового боргу у розмірі 2 735 884, 03 грн.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Транспортник» (далі по тексу - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 2 735 884, 03 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1054/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09 лютого 2012 року, яке відкладалось на 23 лютого 2012 року, у зв'язку з неявкою представників сторін.

Слід зазначити, що судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів, що неодноразово витребовались судом у представників сторін.

Судове засідання 23 лютого 2012 року відкладалось судом на 15 березня 2012 року для проведення взаємозвірки між Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби та Закритим акціонерним товариством «Транспортник» щодо суми заборгованості, однак через невиконання представником позивача вимог суду судове засідання було перенесено на 06 квітня 2012 року.

У судовому засіданні 06 квітня 2012 року надано акт взаємозвірки та надані усні пояснення представників сторін, а також судом було зобов'язано представника позивача надати додаткові докази щодо суми заборгованості, підстав її виникнення та періоду та надати розрахунок боргу по періодах з урахуванням суми заборгованості відповідача, які були вже заявлені до стягнення в інших провадженнях, а саме: у справах № 2а-12501/11/2670 та № 2а-15553/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року замінено неналежного позивача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва на належного - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної служби.

У судовому засіданні 17 квітня 2012 року представниками сторін вимоги суду не виконані, додаткові доказі не надані, у зв'язку з чим судове засідання відкладалось.

04 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшла заява про уточнення позовних вимог, в яких позивач просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Транспортник» податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 2 167 610, 62 грн.

У судовому засіданні 10 травня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнених, та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В обґрунтування суми податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб послався на зворотній бік облікової картки та податкову декларацію № 2681 за 2011 рік, подано відповідачем до податкового органу, та зазначив, що відповідачем самостійно узгоджено податкове зобов'язання, що на думку представника позивача є підставою для стягнення боргу у судовому порядку.

При цьому, предстаник позивача стверджує, що податковим органом було вжито всіх передбачених Податковим кодексом України заходів з погашення податкового боргу, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, тому позивач, просить стягнути з відповідача податковий борг.

Представники відповідача у судовому засіданні 10 травня 2012 року адміністративний суд не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність в матеріалах справи першої та другої податкової вимоги, що на думку відповідача, свідчить про порушення податковим органом процедури стягнення податного боргу.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Транспортник» (ідентифікаційний код 21514186) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 30 грудня 1994 року, місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-А (відповідно до Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 08 лютого 2012 року).

Відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служба.

Представник позивача зазначає, що Закрите акціонерне товариство «Транспортник» має податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 2 167 610, 62 грн., який виник за період з 29 січня 2011 року по 30 листопада 2011 року в результаті самостійного узгодження суми до сплати шляхом подання податкових декларацій по орендній платі з юридичних осіб за 2010 рік № 6826 від 29 січня 2010 року та за 2011 рік № 2681 від 28 січня 2011 року.

Представниками відповідача у судовому засіданні не спростовано твердження позивача, що Закрите акціонерне товариство «Транспортник» є платником земельного податку, на якого покладено обов'язок нарахування та сплати орендної плати.

В матеріалах справи містяться копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 6826 від 29 січня 2010 року та № 2681 від 28 січня 2011 року, якими відповідачем самостійно визначено суму податку по орендній платі за 2010 рік у розмірі 2 352 587, 69 грн. та суму податку по орендній платі за 2011 рік у розмірі 2 352 587,69 грн. (196049, 57 грн. - щомісячно) відповідно.

Представник позивача зазначає, що відповідачем не сплачено податок з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2 167 607, 07 грн. за період з 29 січня 2011 (згідно декларації № 6826 від 29 січня 2010 року) по 30 листопада 2011 року (згідно декларації № 2681 від 28 січня 2011 року) на підтвердження чого надає Розрахунок суми заборгованості та зворотній бік облікової картки.

Таким чином, на думку позивача, відповідач самостійно визначив та узгодив суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, однак, у встановлені Податковим кодексу України строки, вказані в податкових деклараціях суми податкового зобов'язання з орендної плати не сплатив.

При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли після набрання чинності Податковим кодексом України (після 01 січня 2011 року, оскільки заявлено вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі з юридичних осіб на підставі декларації № 2681 від 28 січня 2011 року, а в частині стягнення за грудень 2010 року згідно декларації № 6826 від 29 січня 2010 року - строк сплати податкового зобов'язання настав у відповідача у 2011 році), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пункт 14.1.175. Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 49.1 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Статтею 49.2 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Статтею 54.1 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, у зв'язку з не сплатою відповідачем суми податкового зобов'язання, вказаного у податковій декларації, така сума, в силу статті 54.1 Податкового кодексу України, набула статусу податкового боргу.

При цьому, пунктом 11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статті 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

В матеріалах справи містяться копії першої податкової вимоги від 04 лютого 2010 року № 1/783 на суму 185 126, 45 грн. та другої податкової вимоги № 2/2077 від 11 березня 2010 року на суму 381 175, 47 грн., які отримані директором товариства згідно відмітки 09 лютого 2010 року та 18 березня 2010 року відповідно.

Суд не бере до уваги вищезазначені податкові вимоги, оскільки в даному провадження заявлено до стягнення заборгованість, яка виникла у період з 29 січня 2011 року по 30 листопада 2011 року в результаті самостійного узгодження шляхом подання відповідачем податкових декларацій по орендній платі з юридичних осіб за 2010 рік № 6826 від 29 січня 2010 року та за 2011 рік № 2681 від 28 січня 2011 року, разом з тим, додані до матеріалів справи податкові вимоги датовані 04 лютого 2010 року та 11 березня 2010 року, що на думку суду свідчить про включення до зазначених першої та другої податкових вимог заборгованості яка виникла у попередніх (до 2011 року) періодах.

Представником податкового органу не надано суду копій податкових вимог про сплату боргу, що виник протягом 2011 року згідно податкової декларації 2681 від 28 січня 2011 року, враховуючи зазначене, суд звертає увагу на порушення податковим органом процедури стягнення податкової заборгованості з огляду на наступне.

Пунктом 95.2. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

При цьому відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні копії податкових вимог про сплату боргу (період виникнення заборгованості 2011 рік) та докази на підтвердження їх направлення відповідачу, що в свою чергу свідчить про відсутність права податкового органу на звернення до суду із вимогою про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2 167 610, 62 грн. необґрунтованими.

Крім цього, представники відповідача у судових засіданнях неодноразово заявляли, що не погоджуються із твердженням позивача про наявність заборгованості у Закритого акціонерного товариства «Транспортник», оскільки орендна плата сплачена товариством в порядку та у строки передбачені чинним законодавством України через Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», про що, на думку відповідача, свідчать копії платіжних доручень №№ 27,28,29,30,31,33,34,35,40 на загальну суму 1 764 440, 78 грн. які додані до матеріалів справи.

В письмових запереченнях відповідач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 01 квітня 2010 року та від 11 лютого 2011 року, якими відповідно позовні вимоги Закрито акціонерного товариства «Транспортник»задоволені повністю, зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»здійснити перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями №№ 26,27,28 на загальну суму 577 224,50 грн. та перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями №№ 29,30,31,33,34,35 на загальну суму 1 764 440, 78 грн.

При цьому, в матеріалах справи міститься копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2011 року у справі № 2а-15553/10/2670 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про стягнення заборгованості у розмірі 773237,41 грн., якою у задоволенні адміністивного позову відмовлено з посиланням на наявність в матеріалах справи платіжних доручень за червень-грудень 2009 року, січень-вересень 2010 року, які прийняті банком, але не перераховані.

Аналізуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки зі змісту платіжних доручень №№ 27,28,29,30,31,33,34,35,40 вбачається, що призначеннями платежів є орендна плата за землю за грудень 2009 року та за період за січень -вересень 2010 року що не співпадає із заявленим в даному провадження періодом виникнення податкового зобов'язання.

Крім цього, судом встановлено, що в межах розгляду адміністративної справи № 2а-15553/10/2670 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про стягнення заборгованості у розмірі 773237,41 грн., Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва подавались перша податкова вимога від 04 лютого 2010 року № 1/783 на суму 185 126, 45 грн. та друга податкова вимога № 2/2077 від 11 березня 2010 року на суму 381 175, 47 грн., як докази правомірності звернення із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби порушено процедуру стягнення податкового зобов'язання та передчасно подано позов про стягнення боргу, тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова